Справа № 515/1031/24
Провадження № 2-о/513/8/25
Саратський районний суд Одеської області
12 березня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді В.С. Миргород,
при секретарі судового засідання І.О. Аркуші,
за участі представника заявника - адвоката Давиденка К.В., в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, заінтересована особа: Арцизька міська рада Болградського району Одеської області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд
26 червня 2024 року заявник через свого представника - адвоката Давиденка К.В. звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області зі заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Арцизька міська рада Болградського району Одеської області, яку обґрунтувала таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Плоцьк Арцизького району Одеської області померла свекруха заявника ОСОБА_2 у віці 73 років. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,11 га, в межах території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (за межами с. Виноградівка), що належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД № 014211, виданого Арцизькою районною державною адміністрацією. Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є її син та чоловік заявника ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, як такий, що проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік заявника ОСОБА_3 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, заявник звернувся до державного нотаріуса Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області, де була заведена спадкова справа № 76/2011. Однак, постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. заявнику відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на земельну ділянку, яку останній успадкував після смерті своєї матері, але не оформив спадкових прав, у зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження факту спільного проживання чоловіка разом із матір'ю на час відкриття спадщини. З 2002 року та по день смерті матір чоловіка проживала разом з ними за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де вони здійснювали за нею догляд. Вказані обставини можуть підтвердити у судовому засіданні і свідки. Метою звернення до суду з даною заявою, заявник визначив встановлення факту постійного проживання її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого оформлення прав на спадкове майно після смерті чоловіка в нотаріальному порядку.
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем'янової від 26 червня 2024 року справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.
У судовому засіданні заявник та її представник заявлені вимоги підтримали та просили про їх задоволення.
Представник заінтересованої особи до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, направив заяву щодо розгляду справи без його участі, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившогося учасника справи, належним чином повідомленого про день, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 січня 2004 року Виноградівською сільською радою Арцизького району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Плоцьк Арцизького району Одеської області у віці 73 років померла ОСОБА_2 , актовий запис про смерть № 06.
Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,11 га, в межах території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (за межами с. Виноградівка), що належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД № 014211, виданого Арцизькою районною державною адміністрацією 30 липня 2002 року на підставі розпорядження № 293 від 05 липня 2002 року.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3 (чоловік заявника). Факт родинних відносин, як між сином та матір'ю, підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 05 жовтня 1951 року на підставі актового запису №23, вчиненого Плоцькою сільською радою Арцизького району Одеської області, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Плоцьк Арцизького району Одеської області народився ОСОБА_3 , відомості про батьків: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві помер ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25 листопада 2010 року на підставі актового запису №43 Виконавчим комітетом Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
Спадкоємцем на майно ОСОБА_3 є його дружина та заявник у справі ОСОБА_1 . На підтвердження факту перебування у шлюбі заявником надано копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого на підставі актового запису № 92, вчиненого 02 лютого 1980 року Приморським ЗАГСом м. Одеси.
Заявник як спадкоємець за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 03 березня 2011 року звернулася до державного нотаріуса Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області, де заведена спадкова справа № 76/2011 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
11 червня 2024 року заявник звернулася до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. з заявою про прийняття спадщини на земельну ділянку, площею 6,11 га, в межах Виноградівської сільської ради Арцизького району Одеської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яку ОСОБА_3 фактично прийняв у спадщину, оскільки фактично проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Однак, 11 червня 2024 року нотаріусом заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом після свекрухи ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з ненаданням документів, які б підтверджували факт спільного проживання її чоловіка ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час смерті.
Як вбачається з копії спадкової справи №76/2011, інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України факт прийняття спадщини тісно пов'язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 145/1480/14-ц (провадження № 61-4170св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18) та від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-10720вс18).
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до п.210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав разом із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем. (Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17).
У разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію свого місця проживання (якщо спадкоємець знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання та не звернувся до органу реєстрації після прибуття до нового місця проживання) доказом постійного проживання із спадкодавцем є довідка ЖЕО (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 185/8005/16-ц).
З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов'язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області вих. № 308 від 01 вересня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно фактично проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . З 18 вересня 2002 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із померлою проживали: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; невістка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка здійснювала догляд за померлою та проводила її поховання.
Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні в режимі відеоконференції повідомив суду, що дуже добре знає сім'ю ОСОБА_6 . ОСОБА_7 працював бухгалтером разом з ним десь два роки до смерті проживала за адресою: АДРЕСА_2 його мати ОСОБА_2 , оскільки дуже хворіла та потребувала сторонньої допомоги. Ця вулиця перейменована, наразі має іншу назву. Потім вони поїхали в с.Плоцьк Арцизського району, де ОСОБА_2 померла. Поховання ОСОБА_2 здійснював ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_1 . ОСОБА_3 в м. Київ було проведено операцію на серці, після якої від в лікарні м.Київ, помер.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка в режимі відеоконференції ОСОБА_8 суду показала, що проживає в с.Струмок Арцизського району. Її відомо, що за ОСОБА_2 доглядали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . ОСОБА_2 приблизно два роки до часу смерті проживала у будинку ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Десь перед смертю ОСОБА_2 , вони відвезли її в с.Плоцьк, вона хотіла побачити знайомих та родичів. Там її стало погано та вона померла у 2004 році, саме в с.Плоцьк Арцизського району вона похована.
Наведене вище підтверджує той факт, що ОСОБА_3 проживав зі своєю матір'ю ОСОБА_2 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно у судовому порядку.
Обставини проживання чоловіка заявника ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказам, а саме показаннями свідків та письмовими доказами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював за нею догляд та у подальшому поховання. Оскільки ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом, проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Встановлення зазначеного факту має для заявника юридичне значення, оскільки його встановлення необхідно для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Арцизька міська рада Болградського району Одеської області, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 13.03.2025 року.
Суддя В. С. Миргород