Справа 522/3913/25
Провадження 1-кп/522/1951/25
06 березня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні, яке внесено 11.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000109, суд, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 06.03.2025 року звернулась до суду з клопотанням, в якому просила про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому на стадії судового провадження. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, також прокурор просила не визначати розмір застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні 06.03.2025 року заперечувала проти заявленого прокурором клопотання. Захисник посилалась, що клопотання є не вмотивоване, обвинувачення є не обґрунтованим, відсутні підстави для проведення деяких слідчих дій на досудовому розслідуванні, сумніви щодо доказів, всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, та є лише припущеннями. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання та долучені до нього додатки, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, з огляду на наступне.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2025 року стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.03.2025 року без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, частиною 6 ст. 176 КПК України закріплено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Разом з тим, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм вмотивованим рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_7 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має постійне місце проживання, але проживає разом з батьками, неодружений, раніше не судимий, відсутні відомості про постійну роботу і джерело доходів на території України, що може свідчити про те, що він може переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Судом враховується, що згідно обвинувачення ОСОБА_7 ставиться в вину співробітництво з представниками держави агресора в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності злочину, який йому інкримінується.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.
Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, які ще не допитані та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення і, ці ризики є доведеними прокурором. Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу ОСОБА_7 , оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, здійснити вплив на свідків).
Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останньому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_7 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує положення ч. 4 ст.183 КПК України, які визначають, що підчас дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням обставин цієї справи та враховуючи те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні, у тому числі злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, суд не визначає обвинуваченому розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 7,31,132,177,178,183,193-199, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не обирати.
Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 04.05.2025 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та проголошено 10 березня 2025 року о 09:15 год. в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси № 111.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3