Справа № 946/823/25
Провадження № 2-а/946/61/25
12 березня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Адамова А.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Тюміної О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі, -
05.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1/307 від 15.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закриття провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з діями Відповідача не згодний та вважає, їх протиправними, оскільки у нього не відбулося змін персональних даних військовозобов'язаного щодо свого місця проживання, він не був належним чином оповіщений про виклик до Відповідача, а отже накладення на нього штрафу у розмірі 17 000 грн. є безпідставним. Як наслідок, він, як військовозобов'язаний не порушував правил військового обліку, та незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності. Він у встановленому чинним законодавством України порядку та строки оновив свої персональні дані військовозобов'язаного. Зазначене підтверджується і даними належного йому Військово-облікового документа в електронній формі, сформованого 15.09.2024 за допомогою мобільного додатка «Резерв+». Відповідно до даних такого Військово- облікового документа в електронній формі, станом на 15.09.2024 він є військовозобов'язаним, та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані було уточнено вчасно, а саме 10.06.2024. Станом на 15.09.2024 жодних порушень з його боку правил військового обліку не було і в розшуку він не перебував. 13 січня 2025 року при відвідуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо уточнення ним відомостей про наявність в нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з бронюванням Позивача за ТОВ «лайфселл», Відповідачем за підписом ТВО начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_2 був складений Протокол про адміністративне правопорушення №702 від 13.01.2025 відносно нього. В зазначеному Протоколі зазначалося, що Відповідачем було подане звернення 4/9413 від 13.09.2024 до органів національної поліції України, з приводу неприбуття Позивача по повістці, чим було порушено правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме п.1 пп.2 ПКМУ №1487 від 30.12.2022р., та вчинено правопорушення передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП. До Протоколу було додано витяг з «Оберігу» та копія паспорту. При цьому в Протоколі не наведено, коли саме Позивач не явився по повістці, яким чином відбувалося оповіщення про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не додано жодних доказів, які підтверджують, що Позивач отримував повістку чи що Позивач відмовився її отримувати, також не вказано, чи Відповідачем направлялася поштою повістка Позивачу за його місцем проживання відповідно до уточнених ним даних, якими володів Відповідач. При складенні Протоколу Позивач неодноразово наголошував Відповідачу, що жодних повісток в порядку передбаченим законодавством не отримував та не визнавав своєї вини, про що письмово вказав в своїх поясненнях до Протоколу. В Протоколі зазначалося, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 15 січня 2025р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет№23. Відповідачем всупереч положенням ст. 268 КУпАП не було повідомлено час розгляду справи, окрім як зазначено дату - 15.01.2025р. Позивач 15 січня 2025 двічі прибував до ІНФОРМАЦІЯ_3 , спочатку вранці 15.01.2025. коли йому повідомили, що розгляд відбудеться після 14.00 години. З'явившись 15.01.2025 о 14.00 та прочекавши біля чергового більше години Позивачу повідомили, що «про розгляд його справи нічого не відомо». Після цього Позивач неодноразово приходив до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але жодної інформації щодо розгляду та винесення Постанови відносно нього йому не повідомлялося. Лише 29 січня 2025р. при черговому відвідуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивачу було повідомлено, що відносно нього винесена Постанова по справі про адміністративне правопорушення, яка була направлена на його адресу засобами поштового зв'язку. Адвокатом Позивача 30 січня 2025р. був направлений Відповідачу адвокатський запит на його офіційну електронну адресу, який був продубльований та направлений поштою рекомендованим листом щодо надання інформації та документів відносно винесеної Відповідачем Постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно Позивача. Станом на дату подання позову відповідь на адвокатський запит не була отримана. 31 січня 2025 року Позивачем був отриманий лист № 0601102962285 від представника Відповідача - ОСОБА_3 , в якому містилася Постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП №1/307 від 15.01.2025р. винесена відносно Позивача та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Згідно даних трекінгу Укрпошти вказаний лист № 0601102962285 був відправлений Відповідачем 27.01.2025р. В Постанові Відповідач зазначає, що було встановлено, що Позивач перебуває у розшуку за зверненням №4/9413 від 13.09.2024р., як такий, якому не змогли вручити повістку, у зв'язку з тим, що Позивач не проживає за вказаною адресою, про що свідчить звіт ВОБ Озернянського Старостинського округу Саф'янівської сільської ради щодо здійснення оповіщення військовозобов'язаних №23-05/1436 від 30.08.2024 та вказано, що Позивач порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме пп.8 п.1 ПКМУ №1487 від 30.12.2022р., тим самим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому в Постанові Відповідач не наводить, коли саме Позивач не явився по повістці, чи був належним чином оповіщений Позивач про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зазначено, чи взагалі Відповідач направляв поштою повістку Позивачу, і в Постанові вже змінено посилання на підпункт нормативно-правового акту, який на думку Відповідача порушив Позивач. Не зрозуміло, за що ж Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності; за не прибуття за викликом, як зазначається у Протоколі (п.1 пп.2 ПКМУ №1487 від 30.12.2022р.), чи за неповідомлення про зміну персональних даних щодо адреси проживання, як зазначено в Постанові (пп.8 п.1 ПКМУ №1487 від 30.12.2022р.), при цьому його адреса проживання не змінювалася, та жодних викликів він не отримував, проживання не змінювалося. Оскаржувана Постанова не містить виклад обставин і суті адміністративного правопорушення, тобто не зазначено, коли та що саме скоїв Позивач, відсутній опис обставин, установлених під час розгляду справи, а наведені у Постанові формулювання не містять конкретних даних часу, місця порушення Правил, що не відповідає вимогам, встановленим ст.283 КУпАП. Відповідач в оскаржуваній Постанові не навів жодних доказів вручення Позивачу виклику (повістки) до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як того вимагають положення п. 41 Постанови №560 - тобто не додано жодних доказів, які підтверджують, що Позивач отримував повістку чи, що Позивач відмовився її отримувати, також не вказано чи Відповідачем направлялася поштою повістка Позивачу за його місцем проживання.
Ухвалою судді від 06.02.2025 року відкрито спрощене провадження у справі.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте його представник надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позивні вимоги не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.01.2025 ТВО начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 складено протокол № 702 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 13 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув громадянин ОСОБА_1 , під час оновлення облікових даних встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано звернення 4/9413 від 13.09,2024 року до органів Національної поліції України, з приводу не прибуття громадянином ОСОБА_1 по повістці, чим було порушено правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме п. 1 пп.2 ПКМУ№ 1487 від 30.12 2022 року, та вчинено правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
15.01.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за № 1/307 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якоюна ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
В оскаржуваній постанові №№ 1/307 від 15.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 зазначено, що 13 січня 2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 під час оновлення даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 перебуває в розшуку за зверненням №4/9413 від 13.09.24, як такий, якому не змогли вручити повістку у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою, про що свідчить звіт ВОБ Озернянського старостинського округу Саф'янівської сільської ради щодо здійснення оповіщення військовозобов'язаних №23-05/1436 від 30.08.24. Таким чином гр.. ОСОБА_1 порушив Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме пп.8, п.1 ПКМУ №1487 від 30.12.2022 року, тим самим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
При цьому, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно вимог ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа «Ілхан проти Туреччини» (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59).
Так, з матеріалів позову вбачається, що 31 січня 2025 року позивачем був отриманий лист № 0601102962285 від представника Відповідача - Чеботарьова Дмитра Олександровича, в якому містилася Постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП №1/307 від 15.01.2025р. Згідно даних трекінгу Укрпошти вказаний лист № 0601102962285 був відправлений Відповідачем 27.01.2025р., що підтверджено копією конверту та трекінгу поштового відправлення №0601102962285, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з абз. 4-5 п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154 безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне Командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на наявність поважних причин пропуску, суд вважає за можливе задля захисту прав особи та недопущення надмірного формалізму поновити позивачу строк звернення до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст. 210 КУпАП передбачено, що повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24,02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Працівники ТЦК та СП є державними службовцями і на них поширюється дія Закону «Про державну службу». Стаття 8, ч. 1 Закону України «Про державну службу» визначає основні обов'язки державного службовця, зокрема: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022. (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Службі зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Однак, з оскаржуваної постанови не вбачається суть адміністративного правопорушення, яке скоїв притягуваний.
Так, в постанові зазначено, що позивач «перебуває в розшуку як такий, якому не змогли вручити повістку». Факт перебування особи у розшуку та факт того, що особі не змогли вручити повістку не є складом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, в оскарженій постанові, яка прийнята на підставі протоколу №702 від 13.02.2025р., відповідач робить висновок, що позивач описаними діями порушив п.п. 8 п. 1 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022, однак такі дії не підпадають під положення п.п. 8 п. 1 Правил. В той час, як у протоколі №702, зазначено, що позивач не прибув за викликом, як та порушив п.1 пп.2 ПКМУ №1487 від 30.12.2022р. Таким чином Протокол та Постанова, яка прийнята на його підставі суперечать друг другу та містять різні фабули та висновки про порушення різних норм права позивачем, що ставить його у стан невизначеності, щодо того, від якого звинувачення йому необхідно захищатися.
За даних обставин, суд враховує практику ЄСПЛ, викладену, зокрема, у Рішенні у Справі «Рисовський проти України», згідно якого, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем вказаного порушення.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Висновки Верховного Суду є обов'язковими для застосування, а причини відступу від вказаних вище висновків судом не встановлені.
Отже, відповідачем в даному випадку не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 таким вимогам відповідає/не відповідає.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не було надано допустимих, достовірних та достатніх доказів, які могли би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 252, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 за №1/307 від 15.01.2025 року, винесену та підписану тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_4 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.С.Адамов