Постанова від 12.03.2025 по справі 488/2568/24

12.03.25

22-ц/812/366/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Миколаїв

справа №488/2568/24

провадження №22-ц/812/366/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів - Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О. С.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2024 року, ухвалене за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» подало до суду зазначений вище позов, який обґрунтовувало наступним.

27 жовтня 2021 року АТ «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №2037872632, за яким позичальнику було надано 182 862 грн кредитних коштів строком на 60 місяців з оплатою 20% річних.

21 жовтня 2022 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу №21/10/22, за яким Банк відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за вище вказаним кредитним договором.

Позивач зазначав, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у цивільній справі №488/1269/23 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» стягнуто заборгованість за зазначеним вище кредитним договором у сумі 54 567,89 грн, яка утворилася станом на 21 жовтня 2022 року, оскільки були відсутні підстави для дострокового стягнення заборгованості у зв'язку з відсутністю доказів про належне повідомлення боржника про наявність заборгованості за кредитом.

У зв'язку з цим, 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 було направлено адвокатську вимогу, в якій зазначено інформацію про відступлення права вимоги за кредитним договором, та порядок погашення заборгованості за ним.

Посилаючись на те, що до цього позову ним надано докази повідомлення ОСОБА_1 про наявність заборгованості, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 14 травня 2024 року у сумі 161 866,01 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 159 867 грн та заборгованості по відсотках у сумі 1 999,01 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2024 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено.

З ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто залишок заборгованості за кредитним договором №2037872632 від 27 жовтня 2021 року у сумі 161 866,01 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 159 867 грн та заборгованості по відсотках у сумі 1999,01 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішеннями суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначав, що ТОВ «Діджи Фінанс» вже зверталося до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за цим кредитним договором, а тому пред'явлення нового позову призведе до повторного стягнення заборгованості за той самий період.

Крім того, відповідач заперечував те, що ТОВ «Діджи Фінанс» виконано вимоги Закону України «Про споживче кредитування», оскільки ним не надано доказів отримання боржником поштового відправлення з повідомленням про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитом, строк повернення якого має настати 27 жовтня 2026 року.

Також він вказував, що зміст укладеного кредитного договору не містить умов про наявність у кредитодавця права вимагати у відповідача здійснення дострокового повернення кредиту.

Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу

ТОВ «Діджи Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувало на тому, що рішення суду є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позивач вказував, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо необхідності стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, оскільки Товариство довело належними доказами усі свої вимоги.

Додатково позивачем до відзиву надано інформацію з інформаційного ресурсу АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення з вимогою до відповідача.

Фактичні обставини справи

26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ОТП Банк» із заявою-анкетою на отримання кредиту строком на 60 місяців з бажаною сумою кредиту розміром 182 862 грн.

27 жовтня 2021 року АТ «ОТП Банк» ознайомив ОСОБА_1 з умовами кредитування, про що свідчить підписаний останнім Паспорт споживчого кредиту, орієнтовним графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту.

Після ознайомлення з умовами кредиту у цей же день АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2037872632, за яким позичальник отримав від банку на споживчі цілі 182 862 грн кредитних коштів зі сплатою 20% річних, зі строком повернення 27 жовтня 2026 року.

Факт отримання грошей підтверджено заявою на видачу готівки.

У пунктах 3.8, 3.11, 3.5.2, 4.3 договору сторони передбачили право позичальника протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причини, у тому числі в разі отримання кредиту. Банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором новому кредитору. Позичальник має право достроково повернути кредит як за своєю ініціативою, так і за ініціативою банку. Підписанням кредитного договору позичальник надає свою згоду на відступлення права вимоги за кредитним договором новому кредитору. Кредитний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами (дата кредитного договору) та всіх додатків до нього і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору в повному обсязі.

ОСОБА_1 здійснив погашення кредиту один раз 06 грудня 2021 року у сумі 2130,24 грн.

21 жовтня 2022 року АТ «ОТП Банк» на підставі договору факторингу №21/10/22 передав ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №2037872632.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у справі №488/1269/23 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» стягнуто заборгованість за кредитним договором №203787632 від 27 жовтня 2021 року, яка утворилася станом на 21 жовтня 2022 року, у сумі 54 567,89 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 21 455,55 грн та заборгованості за відсотками у сумі 33 112,34 грн.

14 травня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» склало досудову вимогу адресовану ОСОБА_1 , в якій Товариство вимагало сплатити заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 14 травня 2024 року, у сумі 161 866,01 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 159 867 грн та заборгованості по відсотках у сумі 1999,01 грн.

На підтвердження відправлення зазначеної вимоги ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ТОВ «Діджи Фінанс» надало опис вкладення у лист, список згрупованих відправлень. Відправлення на ім'я ОСОБА_1 мало №0503863542652.

Відповідно до результатів перевірки статусу поштового відправлення №0503863542652 на інформаційному ресурсі АТ «Укрпошта» станом на 21.07.2024 відправлення не було вручено під час доставки 22 травня 2024 року, а 01 червня 2024 року його було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено наявність підстав для стягнення заборгованості.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду у повній мірі з огляду на таке.

Стаття 16 Закону України «Про споживче кредитування» наголошує, що кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 27 жовтня 2021 року первісний кредитор АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, який передбачав право позичальника повернути кредит достроково як за його ініціативою, так і за ініціативою банку. Обов'язку повернення кредиту достроково за ініціативою банку договір не передбачає.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 не бажає сплатити кредит достроково.

Отже, у позивача відсутнє право на дострокове стягнення кредитних коштів.

Проте, у позивача є право на стягнення цих коштів станом на 14 травня 2024 року (межі позовних вимог), оскільки досліджені докази свідчать, що відповідач не виконує свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів.

За такого, на думку колегії суддів, позивач має право на часткове задоволення позову за період з 22.10.2022 по 14.05.2024 на суму 49 414,25 грн, з яких 47 415,24 грн заборгованість за тілом кредиту та 1999,01 грн заборгованість за відсотками.

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в бік зменшення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення суду першої інстанції в бік зменшення заборгованості відповідача.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, зміну оскаржуваного рішення суду, часткове задоволення позовних вимог позивача (31%), то наявні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами в судах першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» на 31%, відповідач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не заявляв клопотання про зменшення позивачу витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність, то відповідач повинен відшкодувати позивачу 31% судових витрат.

Сплата цих витрат позивачем доведена квитанцією, договором про надання правової допомоги та актами виконаних робіт.

Сума відшкодування відповідачем позивачу судового збору за подання позовної заяви становить 750,94 грн, сума витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій - 3720 грн.

Позивач, у свою чергу, повинен відшкодувати відповідачу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 69 % судового збору за подання апеляційної скарги, а саме 2507,18 грн.

Згідно з вимогами ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Квитанція №3889-6587-2864-5815 від 18 січня 2025 року про сплату ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції свідчить, що ним було сплачено судовий збір на 908,40 грн більше, ніж необхідно, а тому вказана сума має бути йому повернута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2024 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2037872632 від 27 жовтня 2021 року станом на 14 травня 2024 року у сумі 49 414,25 грн, яка складається з 47 415,24 грн заборгованості за тілом кредиту та 1999,01 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 750,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 3720 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2507,18 грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 908,40 грн, який був сплачений ним на підставі квитанції №3889-6587-2864-5815 від 18 січня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року.

Попередній документ
125792822
Наступний документ
125792824
Інформація про рішення:
№ рішення: 125792823
№ справи: 488/2568/24
Дата рішення: 12.03.2025
Дата публікації: 14.03.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Миколаївський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (21.03.2025)
Дата надходження: 13.06.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором