Справа № 449/151/25
"10" березня 2025 р. м.Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області у складі :
головуючого - судді: Гуняк О.Я.,
з участю секретаря судових засідань: Тивонюк С.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області та Львівського районного управління поліції №2 про скасування постанови серії ЕНА №3876915 від 17.01.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 , звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області з адміністративним позовом, в якому просить: скасувати постанову поліцейської відділення поліції №2 (м.Перемишляни) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області сержанта поліції - Марадь Оксани Іванівни, якою його - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч.1 ст.122 КУпАП та стягнути солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на їх утримання на його користь сплачений судовий збір в сумі 605 грн 60 коп..
В обґрунтування позову зазначив, що він - ОСОБА_1 , 17.01.2025 року приблизно о 13:15 керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак « НОМЕР_1 », рухався через с. Куровичі. Зазначає, що в цей час попереду нього рухався вантажний автомобіль зі швидкістю менше 30 км/год.. Наголошує, що з метою об?їзду транспортного засобу, оцінивши дорожню обстановку, він здійснив обгін цього транспортного засобу перетнувши суцільну лінію, після чого був зупинений працівниками поліції. Зауважує, що сержант поліції ОСОБА_2 , яка підійшла до нього, повідомила, що він порушив правила дорожнього руху, а саме п.34. Звертає увагу, що він пояснив їй, що транспортний засіб, а саме вантажний автомобіль, який він обігнав, рухався менше 30 км/год., і це не є порушенням ПДР, оскільки в п.1.1 цих правил вказано: "Розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об?їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об?їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год." Звертає увагу, що він не погоджується із зазначеним рішенням сержанта ОСОБА_3 , бо вважає себе невинним, постанову серія ЕНА № 3876915 від 17.01.2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв?язку з неповним з?ясуванням обставин справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позов підтримує повністю.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак як вбачається із заяви поліцейського СРПП ВнП2 ЛРУП2 ГУНП у Львівській області - Марадь Оксани Іванівни, остання просить проводити розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Додатково зазначила, що відеодокази правопорушення відсутні.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів)
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стосовно наявності чи відсутні факту адміністративного правопорушення та порушення позивачем ПДР, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
У силу вимог п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3876915 від 17.01.2025 р. «17.01.2025 р., о 13 год 16 хв., в с.Куровичі по вул. Центральна, водій керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак « НОМЕР_1 », перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.34. ПДР.
Слід зазначити, що фіксації факту вчинення позивачем порушення п.34. Правил дорожнього руху України технічними засобами, матеріали справи не містять.
Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення того чи іншого пункту ПДР України.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано.
Слід також зазначити, що Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
При цьому, суд при оцінці доказів у справі суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст.ст.73,76,77 КАС України, об'єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене позивачем порушення Правил дорожнього руху України, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, проаналізувавши в своїй сукупності докази у справі, що надані сторонами, виходячи з досліджених судом наявних матеріалів справи, з урахуванням Рекомендацій Комітету Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухвалених 13 лютого 1991 року та виходячи з норм ст.ст.19,61 Конституції України та ст.ст.9,73,76,77 КАС України (в редакції 2017 року), суд приходить до висновку, що будь-яких належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП за обставин, які вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3876915 від 17.01.2025 р. не має і не вбачається з досліджених матеріалів справи в їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, а тому вважаю, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, адміністративний суд при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності може прийняти лише одне з рішень, передбачених ст. 286 КАС України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.2, 6,8,9,72-77, 122, 242-246,250,255, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову, винесену поліцейським відділення поліції №2 (м.Перемишляни) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області сержантом поліції - Марадь Оксаною Іванівною, серії ЕНА №3876915 від 17.01.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, сплачений судовий збір у розмірі - 605 грн 60 коп..
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Головне управління національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ - 40108833, місце знаходження - вул. Генерала Чупринки, 65, м.Львів.
Львівське районне управління поліції №2, код ЄДРПОУ - 20761149, вул.Галицька, 29, м.Перемишляни Львівського району Львівської області.
Суддя О. Я. Гуняк