Справа №449/40/25
04.03.2025 м. Перемишляни
суддя Перемишлянського районного суду Львівської області - Гуняк Олександра Ярославівна розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області НП України про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 184 КУпАП, -
Згідно адміністративного матеріалу, який надійшов на адресу Перемишлянського районного суду Львівської області, «08.12.2024 року о 19 год 20 хв, в АДРЕСА_2 , будучи матір'ю неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вживає заходів щодо забезпечення необхідних умов виховання, а саме неповнолітній - ОСОБА_2 , керував транспортним засобом марки «TOYOTA RAV 4», номерний знак « НОМЕР_1 », не маючи права керування таким транспортним засобом у м.Бібрка, 08.12.2024 р. о 19 год 20 хв по вул. Галицька».
Дослідивши матеріалами справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.9 КУпАП одним із елементів складу адміністративного правопорушення є вина правопорушника у формі умислу чи необережності.
Під час судового розгляду встановлено, що наведені відомості про суть правопорушення, що ставиться у вину ОСОБА_1 , не відповідають вимогам закону у зв'язку з наступним.
ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, однак від її захисника надійшла заява, в якій останній просить справу справу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а судовий розгляд адміністративної справи № 449/40/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП, яка призначена на 11 год. 45 хв. 04.03.2025 року проводити без участі ОСОБА_1 та захисника Комара М.В.. Заяву мотивує тим, що суб'єктами відповідальності за ч. 3 ст.184 КУпАП є батьки або особи, що їх замінюють. Стверджує, що при визначенні складу цього адміністративного правопорушення є необхідним посилання на конкретні дії, які б свідчили про порушення особою встановленого законом порядку порушення вимог законодавства у сфері захисту дитинства. Наголошує, що вищезазначений протокол таких даних не містить, оскільки не вказано яке саме адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП (не зазначно норму КУпАП) було вчинено неповнолітнім ОСОБА_2 . Зазначає, що до протоколу не долучені докази на підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2 . Звертає увагу, що викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 184 КУпАП. Стверджує, що із відеозапису, який долучено до матеріалів справи не вбачається, що саме неповнолітній ОСОБА_2 08.12.2024 року о 19 год. 20 хв. у м. Бібрка на вул. Галицька керував т.з. TOYOTA RAV-4 н.з. НОМЕР_1 , оскільки повного безперервного запису події, що мала місце 08.12.2024 року немає. Вважає, що працівники патрульної поліції безпідставно та незаконно склали щодо ОСОБА_1 вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 022270 від 08.12.2024 року, з яким вона не погоджується, оскільки не вчиняла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №022270 від 08.12.2024 р. вбачається: ««08.12.2024 року о 19 год 20 хв, в АДРЕСА_2 , будучи матір'ю неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вживає заходів щодо забезпечення необхідних умов виховання, а саме неповнолітній - ОСОБА_2 , керував транспортним засобом марки «TOYOTA RAV 4», номерний знак « НОМЕР_1 », не маючи права керування таким транспортним засобом у м.Бібрка, 08.12.2024 р. о 19 год 20 хв по вул. Галицька»».
У ч.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В той же час, відповідальність у батьків чи осіб, які їх замінюють за ч.3 ст.184 КУпАП, настає у разі вчинення правопорушення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, а саме по собі зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що «неповнолітній - ОСОБА_2 , керував транспортним засобом марки «TOYOTA RAV 4», номерний знак « НОМЕР_1 », не маючи права керування таким транспортним засобом у м.Бібрка, 08.12.2024 р. о 19 год 20 хв по вул. Галицька», без зазначення скоєння ним адміністративного правопорушення і якого саме, не утворює об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
З досліджених матеріалів провадження судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про те, яке саме правопорушення, передбачене нормами КУпАП вчинила неповнолітня дитина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш конкретним, змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.
Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов'язково встановити, який саме нормативно-правовий акт порушила особа, що притягається до відповідальності.
Таким чином, суд констатує, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить у собі ознак правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення, тому його невідповідність вимогам ст. 256 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі, внаслідок відсутності належного доказу винуватості особи.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У зв'язку з цим слід зазначити, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Вищевикладене свідчить про те, що працівником поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Отже, коли вина особи не доведена належними доказами, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, сумніви щодо обвинуваченої особи слід тлумачити на її користь.
За наведених обставин, вважаю, що остання не підлягає адміністративній відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП внаслідок відсутності події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ч. 3 ст. 184, ст. 247, 283, 284, КУпАП ,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Гуняк Олександра Ярославівна