Справа №443/1048/24
Провадження №2/443/36/25
іменем України
(заочне)
13 березня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки кадастровий номер 4621584400:02:000:2024, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Позивач Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області подав до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якій просить:
визнати недійсним договір оренди землі б/н від 24.09.2021, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради № 9-202 від 26.08.2021 щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 16,7070 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024, розташованої на території с. Антонівка Журавненської селищної ради (колишнього Жидачівського) Стрийського району Львівської області;
зобов'язати ОСОБА_1 повернути Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку загальною площею 16,7070 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024, розташовану на території с. Антонівка Журавненської селищної ради (колишнього Жидачівського) Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2488210346215);
судові витрати покласти на ОСОБА_1 та стягнути в користь Львівської обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що Журавненською селищною радою 9 сесії VIII скликання прийнято рішення № 9-202 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва», згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території с. Антонівка Журавненської селищної ради, Стрийського району Львівської області, розроблений на замовлення громадянина України ОСОБА_1 для городництва. Згідно з п.п. 2, 3 вказаного рішення громадянину ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 загальною площею 16,7070 гадля городництва, термін оренди - 30 років, розмір орендної плати - 12 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. У подальшому між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди землі від 24.09.2021 № б/н, відповідно до якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне, користування земельну ділянку для городництва з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 загальною площею 16,7070 га, розташовану на території с.Антонівка Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, строком на 30 років. Встановлено орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.10.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Ходорівської міської ради Львівської області Сушайло С.О. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2488210346215, номер запису про інше речове право 44658618; дата, час державної реєстрації 20.10.2021). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ (набрав чинності 27.05.2021) частину 1 статті 36 Земельного кодексу України доповнено абзацом 2 такого змісту: «Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара». Таким чином, орган місцевого самоврядування має повноваження щодо передачі земельної ділянки в оренду для городництва, площа якої не перевищує встановлену чинним законодавством площу, а саме не більше 0,6 гектара. У той же час, відповідно до рішення Журавненської селищної ради 9 сесії VIII скликання №9-202 від 26.08.2021 та договору оренди землі від 24.09.2021 № б/н Відповідачеві надано у користування земельну ділянку, площа якої у 27 раз перевищує допустиму норму - 16,7070 га, що прямо суперечить вимогам закону, чинного станом на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Отже, Журавненська селищна рада при прийнятті рішення про передачу у користування земельної ділянки ОСОБА_1 діяла всупереч ст. 36 Земельного кодексу України, так як не мала законної підстави для затвердження відповідного проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 загальною площею 16,7070 га для городництва.
Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд позов задовольнити, що вбачається з поданих ним позову та заяви.
Представник Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Позивачем подано заяви про відкладення підготовчого засідання (а.с.64, 71, 81), заяву про призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.95), заяву про відсутність заперечень проти відкладення судового засідання (а.с.102), заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та задоволення позову (а.с.108).
Представником Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області подано заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності (а.с.58), заяву та клопотання про відсутність заперечень проти відкладення підготовчого засідання (а.с.72, 82-83), клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.91), заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.93).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.51-52).
Ухвалами підготовчого засідання від 15.07.2024, 18.09.2024, 22.10.2024 відкладено підготовчі засідання (а.с.65, 73, 85)
Ухвалою підготовчого засідання від 03.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.96).
Ухвалою судового засідання від 27.01.2025 відкладено розгляд справи (а.с.103).
Ухвалою судового засідання від 11.03.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.109).
З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.
Позиція суду.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підстави позовних вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Рішенням 4 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради Жидачівського району Львівської області № 4-210 від 18.02.2021 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності в оренду для городництва орієнтовною площею 50,4034 га кадастровий номер 4621584400:02:000:0357 за рахунок земель сільськогосподарського призначення с. Мазурівка Жидачівського району Львівської області (а.с.44).
Відповідно до рішення 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 9-202 від 26.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради та передано йому в оренду терміном на 30 років земельну ділянку загальною площею 16,7070 га (кадастровий номер 4621584400:02:000:2024) для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану на території Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області. Встановлено річну орендну плату за земельну ділянку, для городництва площею 16,7070 га в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.40).
За змістом договору оренди земельної ділянки від 24.09.2021 Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області (Орендодавець) надає, а ОСОБА_1 (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для городництва, кадастровий номер: 4621584400:02:000:2024, яка знаходиться в с. Антонівка на території Журавненської селищної ради територіальної громади (п.1 Договору). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,7070 га (п.2 Договору). Договір укладено на 30 років (п.7 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для городництва (п.14 Договору) (а.с.41-42).
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.09.2021 представник Орендодавця селищний голова Вітер В.В. передав, а орендар ОСОБА_1 прийняв у володіння земельну ділянку площею 16,7070 га (а.с.43).
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №377517227 від 07.05.2024 встановлено, що право власності на земельну ділянку з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2488210346215 з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 площею 16,707 га 20.10.2021 зареєстрована за Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 61154141 від 26.10.2021 прийнято ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Ходорівської міської ради. Також, 20.10.2021 внесено запис про інше речове право за № 44658618 на підставі договору оренди землі б/н від 24.09.2021 - право оренди вказаної земельної ділянки, суб'єктом якого є ОСОБА_1 (орендар), а орендодавцем - Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області (а.с.22-23).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4600785992023 від 26.10.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 з цільовим призначенням для городництва, площею 16,7070 га зареєстрована за Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області на праві комунальної власності та передана в оренду ОСОБА_1 24.09.2021 строком дії речового права до 24.09.2051 (а.с.24-34).
20.09.2023 Стрийською окружною прокуратурою оформлено запит на ім'я голови Журавненської ОТГ про надання належним чином завірених копій рішень сесії Журавненської ОТГ щодо надання у власність земельних ділянок, зокрема ОСОБА_1 , проектів землеустрою вищевказаних земельних ділянок та технічну документацію на ці земельні ділянки з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді щодо законності передачі Журавненською ОТГ у власність згаданих земельних ділянок для городництва, на який отримано запитувані документи (а.с.35-37).
04.10.2023 Стрийською окружною прокуратурою оформлено запит на ім'я голови Журавненської ОТГ про надання належним чином завірених копій рішень сесії Журавненської ОТГ щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою земельних ділянок, зокрема ОСОБА_3 , детальні плани територій, договори оренди на вказані земельні ділянки та технічну документацію на ці земельні ділянки з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді щодо законності передачі Журавненською ОТГ у власність згаданих земельних ділянок для городництва, на який отримано запитувані документи (а.с.38-39).
24.10.2023 Стрийською окружною прокуратурою оформлено запит до Відділу №5 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області про надання витягів з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, зазначеними у запиті з метою вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави, на який отримано запитувані документи (а.с.45-46).
09.05.2024 Стрийською окружною прокуратурою оформлено запит на ім'я голови Журавненської ОТГ про повідомлення чи буде звертатися Журавненська селищна рада до суду про визнання договору оренду землі від 24.09.2024, укладеного з ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 площею 16,7070 га, на який отримано відповідь від 13.05.2024 про те, що Журавненська селищна рада не буде звертатися до суду про визнання договору оренди землі недійсним (а.с.47, 48).
28.05.2024 Стрийською окружною прокуратурою оформлено повідомлення на ім'я Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про звернення до суду з позовом в інтересах Журавненської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 24.09.2021 та повернення земельної ділянки у комунальну власність (а.с.49).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням органом місцевого самоврядування в оренду відповідачу земельної ділянки для городництва у розмірі, який перевищує 0,6 гектара.
Норми права, які застосував суд.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Так, статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 1 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на 26.05.2021 норма частини 1 статті 36 ЗК України діяла у такій редакції: «Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва».
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до статті 36 ЗК України.
Зокрема, з 27.05.2021 і на час розгляду справи норма частини 1 статті 36 ЗК України викладена у такій редакції: «Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара».
Згідно з положеннями частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2 статті 124 ЗК України).
Відповідно до приписів частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Нормами частини 1 статті 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Згідно з положеннями частини 15 статті 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
За змістом приписів частини 1 статті 202 ЦК України правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).
Відповідно до приписів частини 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нормами частин 1 та 5 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Згідно з положеннями частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Крім цього, судом враховано положення статей 6, 16, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які регламентують поняття територіальної громади, організаційно-правову, матеріальну і фінансову основи місцевого самоврядування, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також право комунальної власності; статей 3, 4 Закону України «Про оренду землі», які регламентують об'єкти оренди землі та орендодавців землі.
Відповідно до приписів частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
У постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини (пункти 35, 36, 36.4 - 36.8).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) у схожих правовідносинах дійшла висновку, що для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо визнати недійсним договір оренди землі та повернути спірну земельну ділянку її власникові (пункт 9.67).
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 803/1541/16 (адміністративне провадження № К/9901/18708/18) виснував, що якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018) (пункти 51-53).
Узагальнені фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що земельна ділянка площею 16,7070 га з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024 належить на праві комунальної власності Журавненській селищній раді Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області.
Рішенням 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області № 9-202 від 26.08.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради та передано йому в оренду терміном на 30 років цю земельну ділянку для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану на території Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області. Встановлено річну орендну плату за земельну ділянку для городництва в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
24.09.2021 між Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким Журавненська селищна рада передала ОСОБА_1 в строкове платне користування на 30 років згадану вище земельну ділянку для городництва загальною площею 16,7070 га, яка знаходиться в с. Антонівка, на території Журавненської селищної ради територіальної громади.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.
Щодо обґрунтованості звернення до суду прокурора з позовом в інтересах Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За змістом абзацу 1, 2 та 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до частини 4 та 5 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказаний висновок у повній мірі відповідає, також, правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21.
Суд також враховує правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 114 постанови від 11 червня 2024 року в справі №925/1133/18, згідно з яким оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.
Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що прокурор, звертаючи до суду відповідно до статті 56 ЦПК України, обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки предметом спору є договір оренди, а не відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
Крім того, прокурор, обґрунтував підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначивши, окрім іншого, що Журавненською селищною радою не вживались та не будуть вживатись заходи щодо захисту інтересів держави, що підтверджується відповідним листом від 13.05.2024.
Відтак, прокурор належно обґрунтував необхідність захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з цим позовом.
Щодо належності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права.
Обраний прокурором спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки повністю відновляє порушене право Журавненської об'єднаної територіальної громади, і узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21).
Щодо обґрунтованості поданого прокурором позову.
Надавши оцінку аргументам прокурора, суд зазначає, що на час ухвалення 18.02.2021 Журавненською селищною радою рішення про надання відповідачу дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності в оренду для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення діяла норма Земельного кодексу України (частина 1 статті 36), яка не містила обмежень щодо надання громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності в оренду земельних ділянок для городництва, відтак Журавненська селищна рада діяла правомірно, в межах своїх повноважень та вимог закону.
Однак, на час ухвалення 26.08.2021 Журавненською селищною радою рішення №9-202 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Журавненської селищної ради та передання йому в оренду терміном на 30 років земельної ділянки загальною площею 16,7070 га (кадастровий номер 4621584400:02:000:2024) для городництва, орган місцевого самоврядування діяв не відповідно до вимог закону, оскільки з 27.05.2021 набрав чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, яким частину першу статті 36 ЗК України доповнено нормою, що обмежувала розмір земельної ділянки, який надається громадянам в оренду для городництва (розмір не міг перевищувати 0,6 гектара), і цей закон не містив жодних застережень щодо дії цієї норми в часі. Отже, зазначеним рішенням відповідачу було передано земельну ділянку для городництва розміром 16,7070 га, тобто земельну ділянку, розмір якої перевищував допустимий у більш ніж 27 разів.
Суд звертає увагу на те, що рішення Журавненської селищної ради про надання відповідачу дозволу на розробку проєкту землеустрою не було правовстановлюючим актом і не гарантувало останньому набуття права користування на земельну ділянку.
Після зміни з 27.05.2021 нормативно-правового регулювання надання земельних ділянок громадянам для городництва Журавненська селищна рада не мала законних можливостей для прийняття рішення №9-202 від 26.08.2021 з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, оскільки таке втратило свою чинність. Більше того, Журавненська селищна рада як орган місцевого самоврядування зобов'язана була діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що з ухваленням Журавненською селищною радою рішення №4-210 від 18.02.2021 у відповідача виникли законні очікування на отримання земельної ділянки для городництва. Однак, суд зазначає, що правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання і вказані очікування відповідача не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів, і такими очікуваннями не можна виправдовувати неправомірність дій органу місцевого самоврядування, який ухвалив рішення з урахуванням нормативно-правового регулювання, яке втратило свою чинність.
Таким чином, суд доходить переконання, що рішення Журавненської селищної ради № 9-202 від 26.08.2021 прийнято з порушенням вимог частини 1 статті 36, статей 124, 134 ЗК України, оскільки за наведених вище обставин Журавненська селищна рада мала б відмовити у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі частини 15 статті 123 ЗК України.
Зважаючи на те, що за наслідками прийняття зазначеного рішення між Журавненською селищною радою та ОСОБА_1 24.09.2021 укладено договір оренди землі, який також суперечить вимогам частини 1 статті 36 КК України в частині площі земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_1 для городництва, тому цей договір підлягає визнанню недійсним.
Суд, окрім наведеного, вважає за необхідне звернути увагу на те, що користування приватними особами земельними ділянками для городництва площею понад встановлені законом норми може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб. З огляду на характер спірних правовідносин, немає невідповідності заходу втручання держави у право оренди ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у це право.
Суспільний інтерес у поверненні спірної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; у недопущенні незаконних переваг окремих осіб на отримання земельних ділянок; у недопущенні зловживань щодо отримання земельних ділянок для городництва. Загальний інтерес у рівному розподілі ресурсів переважає інтерес однієї особи у отриманні права оренди земельної ділянки, отриманої на підставі рішення, що суперечить закону.
При цьому, суд зауважує, що ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що площа земельної ділянки для городництва перевищує гранично допустимі норми. Він міг ознайомитись зі змістом земельного законодавства, а також за необхідності міг отримати відповідну правову допомогу перед набуттям в оренду спірної земельної ділянки, він міг і повинен був розуміти, що її отримання є неможливим в силу імперативних вимог чинного законодавства. За таких обставин неможливо виснувати про те, що втручання у право оренди того об'єкта, який ОСОБА_1 за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед укладенням договору оренди існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця в галузі права ознайомитися з зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо можливості отримати земельну ділянку площею понад 0,6 га для городництва в користування. Виходячи з вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 набув право користування спірною земельною ділянкою всупереч порядку, встановленому земельним законодавством України, отже, в даному випадку втручання у право користування здійснюється згідно з законом і з легітимною метою, яка полягає у контролі за рівноцінним розподілом земель для городництва між громадянами згідно із загальними інтересами. ОСОБА_1 внаслідок незаконного використання права користування земельною ділянкою для городництва площею, яка перевищує гранично допустиму площу земельних ділянок, які передаються в оренду громадянам, тим самим отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, оскільки кожен громадянин має право отримати земельну ділянку в оренду для городництва площею, що не може перевищувати 0,6 га. Отже, в даному випадку порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері.
З урахуванням конституційних та законодавчих норм щодо особливого статусу в Україні земель, що є національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, а також правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.12.2021 по справі №924/454/20, втручання у право користування в даному випадку відповідає критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави, пов'язаними з втручанням, та інтересами ОСОБА_1 , втручання у право володіння якого матиме місце.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 набув право користування спірною земельною ділянкою внаслідок вчинення неправомірних дій, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, право держави визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, належної до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність набуття права користування ними, становить пропорційне втручання у право володіння з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що ухвалене у цій справі рішення є заочним, а відтак може бути переглянуто судом за його заявою, поданою у визначений процесуальним законом строк (протягом тридцяти днів з дня його проголошення).
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений судовий збір у сумі 6 056,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури у повному обсязі.
На підставі статей 36, 116, 122-124, 134 Земельного кодексу України, статей 202, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 89, ідентифікаційний код юридичної особи 0291031) в інтересах держави в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, селище Журавно, площа С.Бандери, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04374890) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки кадастровий номер 4621584400:02:000:2024 задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 24.09.2021, укладений між Журавненською селищною радою та ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії VIII скликання Журавненської селищної ради № 9-202 від 26.08.2021 щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки для городництва загальною площею 16,7070 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024, розташованої на території с.Антонівка Журавненської селищної ради (колишнього Жидачівського) Стрийського району Львівської області.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Журавненській селищній раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку загальною площею 16,7070 га, з кадастровим номером 4621584400:02:000:2024, розташовану на території с.Антонівка Журавненської селищної ради (колишнього Жидачівського) Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2488210346215).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 13 березня 2025 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів