ЄУН: 336/10758/24
Провадження №: 2/336/696/2025
10 березня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Гуришкіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених аліментів та моральної шкоди,-
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сандак І.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення сплачених аліментів та моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач уклав шлюб з відповідачкою 01.10.2019, який зареєстровано Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області, актовий запис №319. У шлюбі відповідачка народила сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини було записано позивача на підставі ч. 1 ст. 122 СК України.
Після декількох років сімейного життя стосунки в сім'ї погіршились, подружжя почало проживати окремо з грудня 2022 року. Відповідачка подала до суду позови про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дитини та заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Позивач, маючи сумніви щодо своєї кровної спорідненості із дитиною, звернувся до суду із позовом про оспорювання батьківства.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №9336/1999/23 позов задоволено. Виключено запис про ОСОБА_1 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 17.01.2020 №54, складеного Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
18.01.2023 відповідачка отримала в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя судовий наказ у справі №336/543/23, яким з позивача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 та 17.03.2023 звернула судовий наказ до виконання до Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та 20.03.2023 відкрито виконавче провадження №971337315.
02.09.2024 ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/543/23 скасовано зазначений судовий наказ. Постановою Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02.10.2024 закінчено виконавче провадження №71337315. Між тим, позивач в примусовому порядку сплатив аліменти на користь відповідачки на утримання ОСОБА_3 за період з січня 2023 року по липень 2024 року в розмірі 92 389,99 грн., які є безпідставно набутими.
Крім того, позивачу завдана моральна шкода, яка виразилось у наступному. За час розгляду справи в суді щодо оспорювання батьківства позивач зазнав душевних переживань, страждань, душевного болю та дискомфорту. Тривалий час він не міг усвідомити, що дитина, яку він протягом трьох років, сприймав як свого рідного сина, виховував, забезпечував не має з ним кровної спорідненості. В один момент життя позивача перестало бути звиклим, втратився сенс робити щось і надалі, позивач довго не міг оговтатися від зради та обману. У зв'язку із цими подіями ускладнилось особисте життя позивача: він став підозрілий, замкнутий, не відчуває себе вільно і розслаблено під час спілкування з оточенням та друзями, похитнулась довіра до людей, особливо до жінок. Тривалий час мав пригнічений стан, адже суд про оспорювання батьківства тривав рік і кожного разу нагадував про людську зраду, непорядність та недобросовісність, що спричиняло душевні болі від усвідомлення ситуації, яка сталася з ним. Окрім іншого, він неодноразово звертався до відповідачки і просив прийти на суд по оспорюванню батьківства, сповіщав її щодо дати проведення генетичної експертизи, дати судових засідань, щоб справа в суді скоріше вирішилась, однак, відповідачка наполегливо ігнорувала всі прохання позивача і продовжувала отримувати кошти, на які не мала права. Протиправна бездіяльність відповідачки, яка полягала у тому, що вона не відкликала з примусового виконання судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на дитину, яка не є його сином, свідчить перш за все про її винну поведінку, її непорядність та нехтування принципами моралі та совісті, що діють в будь-якому свідомому суспільстві
Посилаючись на викладені обставини просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені ним аліменти в розмірі 92 389,99 грн., як безпідставно набуті та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Процесуальні дії у справі, позиція сторін.
Ухвалою судді від 04.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 27.01.2025 закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду.
10.03.2025 в судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача - адвокат Сандак І.А. в судове засідання не з'явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу розглядати без її участі та без фіксації технічними засобами, про що до суду подала письмову заяву.
27.01.2025 від представника відповідача - адвоката Зінченко О.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що сторона відповідача визнає позов в частині стягнення з неї на користь позивача сплачених ним аліментів та заперечує проти позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в повному обсязі. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог щодо розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 50000,00 гривень. Стягнення моральної шкоди є метою його безпідставного збагачення та суттєвого укладення матеріального становища відповідачки та двох її неповнолітніх дітей, які перебувають на її утриманні. Із зазначених підстав ОСОБА_2 не має змоги сплатити позивачеві 50000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди. Посилається на те, що відповідачка є матір'ю двох неповнолітніх дітей в період надскладних життєвих умов під час війни в прифронтовому місті.
Нормативне обґрунтування.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст.1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що 01.10.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстровано Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що складено відповідний актовий запис №319, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.13).
У шлюбі відповідачка народила сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.14).
18.01.2023 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видано судовий наказ у справі №336/543/23, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 17 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.18).
На підставі заяви ОСОБА_2 20.03.2023 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відкрито виконавче провадження № 71337315 з примусового виконання судового наказу № 323/543/23 від 23.01.2023 (а.с.21-22).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/1999/23 від 18.06.2024, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування, про оспорювання батьківства. Виключено запис про ОСОБА_1 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 17.01.2020 року №54, складеного Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.15-17).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2024 у справі №336/543/23 скасовано судовий наказ, виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 18.01.2023 у справі №336/543/23 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовлено ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28-31).
На підставі ухвали суду, якою скасовано судовий наказ, постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциною Ю.Д. 02.10.2024 виконавче провадження №71337315 закінчено (а.с.23-24).
Як вбачається з наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості за судовим наказом № 323/543/23 від 23.01.2023, з січня 2023 року по липень 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2020 року народження, стягнуто аліменти в сумі 92 389,99 грн. (а.с.26-27).
Висновки суду.
Як встановлено з матеріалів справи, 18.01.2023 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ № 323/543/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів доходів громадян, починаючи з 17.01.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
В ході здійснення виконавчого провадження № 71337315 на підставі судового наказу № 323/543/23, з позивача ОСОБА_1 в примусовому порядку були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 за період з січня 2023 року по липень 2024 року в сумі 92 389,99 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2024 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, виключено запис про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з актового запису від 17 січня 2020 року № 54, складеного Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Зобов'язано Шевченківський відділ ДРАЦС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести вищезазначені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2024 скасовано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , на підставі чого відповідне виконавче провадження закінчено.
Встановлені судом обставини відповідачкою не оспорені, крім того, ОСОБА_2 визнала позовні вимоги в частині стягнення з неї суми безпідставно набутих аліментів.
Так, за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню.
Аналіз ч. 1 ст. 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Категорія добросовісності визначається через етичні та моральні категорії. Категорія «добросовісність» закріплена в документах міжнародної уніфікації права: добросовісність здійснення прав і виконання обов'язків проголошується принципом міжнародного договірного права.
ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п'ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка отримала грошові кошти за судовим наказом, виданим судом, тобто в примусовому порядку, а не проведенням добровільної виплати.
Факт недобросовісності дій відповідачки за фактом отримання аліментів вбачається з матеріалів справи, безпосередньо з рішення суду, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оспорювання батьківства.
Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги в частині стягнення сплачених ОСОБА_1 аліментів як безпідставно набутих підлягають задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню безпідставно набуті аліменти в сумі 92 389,99 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов'язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов'язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Нічого дивного в тому немає, що людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом'якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків.
Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Суд погоджується із тим, що внаслідок обставин, зазначених у позовній заяві, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, позивачу було завдано моральну шкоду, між діями відповідачки, що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками в вигляді завдання моральної шкоди, яка виразилася у заподіянні матеріальної шкоди та моральних стражданнях у зв'язку з цим є причинно-наслідковий зв'язок.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із ступеня завданих позивачу моральних страждань, що були викликані процесом та результатом розгляду справи щодо оспорювання батьківства, усвідомленням того, що дитина, яку він протягом трьох років сприймав як рідного сина, виховував, забезпечував, не має з ним кровної спорідненості.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».
Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, а також характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , суд обґрунтовано вважає за необхідне стягнути з відповідачки на відшкодування завданої моральної шкоди на користь позивача 10000,00грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 71,9%), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1023,80 грн.
Питання стягнення судом витрат на правничу допомогу, про які зазначено в позовній заяві судом не вирішується, оскільки станом на час ухвалення рішення по справі, докази понесення таких витрат в матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 12, 18, 263-265, 294, 315-319, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212,1215 ЦК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених аліментів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, набуті без достатньої правової підстави у розмірі 92 389 (дев'яносто дві тисячі триста вісімдесят дев'ять) гривень 99 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1023 (одна тисяча двадцять три) гривні 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий органом № 2316 07.11.2019, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025.
Суддя О.А. Савеленко
10.03.25