Дата документу 06.03.2025
Справа № 334/1712/25
Провадження № 1-кс/334/604/25
06 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі слідчого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., скаржника ОСОБА_1
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР
03 березня 2025 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя суду скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР згідно її заяви від 28.02.2025 року.
Мотивуючи підстави для звернення до суду з відповідною скаргою, ОСОБА_1 вказала, що 28.02.2025 року вона письмово звернулася до ЗРУП ГУНП в Запорізькій області із заявою про внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за фактами, що викладені нею у поясненнях по адміністративній справі про притягнення до відповідальності її сусіда ОСОБА_2 , який винаймає квартиру АДРЕСА_1 та постійно використовує хімічні речовини, що призводить до небезпеки жильців будинку, чим шкодить здоров'ю заявниці, яка є астматиком. Проте, станом на день подання скарги, заява від 28.02.2025 року у ЄРДР не зареєстрована, досудове слідство не проводиться.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 (точного прізвища вона не знає), винаймає квартиру АДРЕСА_1 . Вона проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Вже тривалий час, сусід використовує хімічні речовини, що робить неможливим проживання поряд з його квартирою. Вона має ряд захворювань, зокрема астму, тому змушена постійно побоюватися за свою небезпеку. Після випадку, який відбувся 20 лютого 2025 року, вона викликала поліцію, які відібрали пояснення та нібито склали протокол про адміністративне правопорушення відносно її сусіда. Але він й надалі продовжує займатися тим, що використовує невідомі хімічні речовини. Тому, вважає, що слід порушити кримінальне проводження задля попередження злочину з боку сусіда.
Слідчий у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і дату судового засідання.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України є вичерпний.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Статтею 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч.2 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4, 5 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за повідомленням є саме наявність у цьому повідомленні обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
На думку слідчого судді, у поданій заяві ОСОБА_1 від 28.02.2025 року, викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки це повідомлення не містить об'єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, зокрема, зі змісту поданого повідомлення не вбачається, що у випадках, про які повідомляла ОСОБА_1 має місце склад кримінального правопорушення. Не містить ця заява й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій особи за конкретними статтями Кримінального кодексу України. Аргументи ОСОБА_1 фактично ґрунтуються на її власній оцінці та зводяться до недоброзичливої поведінки сусіда та особистих відносин між сусідами по під'їзду. Однак, ні повідомлення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, ні долучені до цього повідомлення документи (пояснення ОСОБА_1 в рамках виклику працівників поліції) недостатні для того, щоб розпочати досудове розслідування, згідно з повідомленням про злочин, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, і не може слугувати важелем впливу для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).
Слідчий суддя не вбачає підстав для внесення відомостей за повідомленням ОСОБА_1 до ЄРДР. Ініціювання кримінального переслідування щодо осіб, за встановлених обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу та не відповідає приписам кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, а також те, що уповноваженою особою ГУНП в Запорізькій області не була допущена бездіяльність, яка б виразилась у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, про яку йдеться у поданій ОСОБА_1 скарзі, тому у задоволенні цієї скарги, в частині зобов'язання внесення відповідних відомостей до ЄРДР, задоволенню не підлягає.
Відповідно до принципу диспозитивності, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст.26 КПК України).
Відповідно до положень п.18 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Повноважень слідчого судді на визнання дій чи бездіяльності певної посадової особи незаконною та на зобов'язання цієї посадової особи об'єднувати певні кримінальні провадження, чинний КПК України не містить, тому в цих вимогах поданої ОСОБА_1 скарги також слід відмовити.
Керуючись ст .ст. 110, 214, 303- 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя Н.Ю.Козлова