Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4993/24
10.03.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
22 липня 2024 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача заборгованість за Договором №484457-КС-002 про надання кредиту від 02.01.2024, що становить 147148,56 грн, з яких: 34000 прострочене тіло кредиту, 108048,56 грн прострочені проценти, 5100 грн - прострочена комісія.
Позов обґрунтовано тим, що 02.01.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 було укладено Договір №484457-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 23000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14893479 процентів за кожен день користування кредитом. За пунктом 2 процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дні видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. ТОВ «Бізнес позика» виконало зобов'язання - надало позичальнику грошові кошти у розмірі 23000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Також, 06.01.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №484457-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику додатково кредит у сумі 11000 грн. Комісія, пов'язана із наданням додаткового кредиту - 1650 грн. Позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором. Станом на 28.06.2024 утворилася заборгованість за Договором в розмірі 147148,56 грн, з яких 34000 прострочене тіло кредиту, 108048,56 грн прострочені проценти, 5100 грн - прострочена комісія.
Відповідач подав відзив. Заперечує проти стягнення процентів та комісії у повному обсязі. Визнає факт укладення договору, факт отримання кредиту у розмірі 34000 грн. Зобов'язання по тілу кредиту у розмірі 34000 грн визнає. Відзив обґрунтовано тим, що відповідач вважає умову договору про процентну ставку - нікчемною. Це тому, що відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Згідно ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Крім того, ч.4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено обов'язок кредитодавця у письмовій формі повідомити споживача про затримання сплати частини споживчого кредиту щонайменше на один календарний місяць. Відповідач вважає це встановленим законом досудовим порядком врегулювання спору, якого не дотримався позивач. Тому позов слід було повернути.
Крім того, відповідач не визнає вимогу про стягнення комісії, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Тому умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Позивач не роз'яснив відповідач, за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія. Розмір комісії вказано без уточнення найменування послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Позивач подав відповідь на відзив. Заперечує проти позиції відповідача.
Щодо обов'язку досудового врегулювання спору, позивач зазначає, що строк дії договору до 18.06.2024. Додатковою угодою строк не змінювався. Положення ч.4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» стосується вимог про дострокове повернення кредиту, про затримку сплат позичальника у межах строку кредитування. А у даному випадку строк кредитування сплив. Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитним договором, то такий обов'язок виник на підставі положень цивільного законодавства та Умов Договору і відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклав кредитний договір та добровільно погодився із його умовами. Проценти нараховані позивачем у межах строку дії кредитного договору. Таблиця розрахунку заборгованості містить інформацію про те, що після 18.06.2024 сума заборгованості припинила змінюватися. Дата 07.07.2024 - це дата виконання звіту про розрахунок заборгованості. Щодо розміру процентної ставки, позивач зазначає, що дійсно ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» встановила максимальний розмір денної процентної ставки - 1%. Проте, одночасно Прикінцеві та перехідні положення цього Закону було доповнено пунктом 17 , за яким протягом 240 днів встановлено перехідний період : протягом перших 120 днів максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Щодо комісії за надання кредиту, позивач зазначає, що умова договору про сплату комісії не суперечить закону, комісія за надання кредиту є передбаченою законом, а відповідач погодився на цю умову договору відповідно до принципу свободи договору.
Заперечення на відповідь на відзив не подано.
На ухвалу суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надав інформацію та виписку по картковому рахунку.
Позивач подав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що 02.01.2024 відповідач ОСОБА_3 уклав із ТОВ «Бізнес позика» Договір №484457-КС-002 про надання кредиту.
Договір укладено та підписано у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 23000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14893479 процентів за кожен день користування кредитом. За пунктом 2 процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дні видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Також, 06.01.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №484457-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит у сумі 11000 грн. Комісія, пов'язана із наданням додаткового кредиту - 1650 грн.
Факт перерахування позивачем кредитних грошових коштів на вказаний у Договорі банківський рахунок, відкритий на ім'я відповідача, підтверджено Випискою по банківській картці № НОМЕР_1 , наданою на ухвалу про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк».
Позивач стверджує, що Позичальник за Договором кредиту допустив прострочення грошових зобов'язань за Договором, унаслідок чого станом на 28.06.2024 заборгованість за Договором кредиту складає 147148,56 грн, з яких: 34000 прострочене тіло кредиту, 108048,56 грн прострочені проценти, 5100 грн - прострочена комісія.
Досліджені в ході судового розгляду наявні у справі докази на переконання суду у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що відповідач на підставі Договору №484457-КС-002 про надання кредиту отримав у користування кредитні грошові кошти та допустив прострочення грошових зобов'язань із повернення кредиту та сплати процентів за користування грошовими коштами. Достовірність цих доказів не викликає у суду сумнівів. Дані обставини не спростовано. Факт укладення договору та факт отримання грошових коштів у кредит у загальному розмірі 34000 грн визнає і відповідач.
Подані позивачем докази підтверджують, що відповідач не повернув кредит та боргує кредитору 34000 грн тіла кредиту.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тому позов у частині вимоги про стягнення тіла кредиту у розмірі 34000 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту. За поданим позивачем розрахунком, заборгованість по процентах становить 108048,56 грн, за комісією - 5100 грн.
Відповідач заявив, що умова договору про сплату процентів у визначеному договором розмірі є нікчемною, бо станом на дату укладання договору ця умова суперечила ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», а законом такі умови договору визнано нікчемними, тому у позові слід відмовити. Позивач заявляє, що норма закону про обмеження розміру максимальної денної процентної ставки на час укладання договору не діяла. Діяли перехідні положення, які дозволяли вищі розміри денної процентної ставки.
Суд перевірив доводи сторін та дійшов такого висновку.
Кредитний договір укладено 02.01.2024. Додаткову угоду укладено 06.01.2024.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Інших умов введення в дію статті 8 цього Закону не встановлено.
Отже, Договір кредиту укладено після набрання чинності змінами до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», внесеними Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Проте, як зазначив позивач, цим же Законом № 3498-IX від 22.11.2023, до Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» було внесено доповнення: пункт 17.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту включаються до нормативно-правового акта у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Перехідні положення включаються також, якщо нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин; якщо необхідно передбачити збереження обсягу і змісту норм права, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб, що існували за попереднього регулювання.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, перехідний період, тимчасова норма права передбачена саме для суспільних відносин, що виникли до зміни правового регулювання відповідним законом. А у даному випадку, пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» поширює свою дію на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Частина п'ята ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» набрала чинності 24.12.2023, є нормою прямої дії та договори про споживче кредитування, укладені після цієї дати, повинні не суперечити положенням цієї норми.
Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
За Пунктом 2.4. Договору про надання кредиту:
«Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14893479, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.
Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.»
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд констатує, що умова пункту 2.4 Договору №484457-КС-002 про надання кредиту є нікчемною в частині розміру денної процентної ставки, що перевищує 1%.
При цьому, дійсність умов Договору №484457-КС-002 про надання кредиту в частині платності кредиту, зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування Кредитом - суд сумніву не піддає.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом.
Тому, у частині вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними грошовими коштами позов є обґрунтованим частково та підлягає частковому задоволенню.
Розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 34000 грн протягом 168 днів (24 тижні), із розрахунку денної процентної ставки 1%, становить 57120 грн, які слід стягнути із відповідача на користь позивача.
Щодо комісії за надання кредиту.
Пунктом 2.5. Договору сторони угоди погодили, що Комісія за надання Кредиту, яку позичальник згідно пункту 2.1 Договору зобов'язався сплатити кредитодавцю (надалі - Комісія): становить 3 450,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Пунктом 5 Додаткової угоди №1 до Договору кредиту встановлено комісію за надання додаткової суми кредиту: 1 650,00 грн. Всього позичальник згідно із умовами підписаного Договору та Додаткової угоди №1 зобов'язався сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 5100 грн.
Встановлено, що позичальник не сплатив комісію, а наразі заперечує свій обов'язок, стверджуючи про нікчемність умови про сплату комісії за надання кредиту.
Заперечення відповідача у цій частині безпідставні.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
-доходи кредитодавця у вигляді процентів;
-комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
-інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. У цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором, що складає: 34000 грн тіла кредиту, 57120 грн процентів за користування кредитом, 5100 грн комісії за надання кредиту. Всього 96220 грн.
За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Інші судові витрати не заявлені. Тому судові витрати, які підлягають відшкодуванню, становлять 1584,00 грн.
На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, заборгованість за кредитним договором №484457-КС-002 від 02.01.2024 року станом на 28.06.2024 у розмірі 96220 грн (дев'яносто шість тисяч двісті двадцять гривень), з яких 34000 грн (тридцять чотири тисячі гривень) прострочена заборгованість за тілом кредиту, 57120 грн (п'ятдесят сім тисяч сто двадцять гривень) прострочена заборгованість за процентами, 5100 грн (п'ять тисяч сто гривень) комісії на надання кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, судові витрати у розмірі 1584,00 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири гривні).
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. В. Кашуба