ЄУН: 336/5282/20
Провадження №: 1-кп/336/105/2025
12 березня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. ч. 2, 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 р., на підставі розпорядження керівника апарату № 344, справу передано в провадження судді ОСОБА_1 .
Ухвалою від 29.01.2025 р. обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 29.03.2025 р. включно.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли.
Захисник просила відмовити прокурору в задоволенні клопотання, оскільки обвинувачений тривалий час утримується під вартою, і ризики, на які посилається сторона обвинувачення, змінилися.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
При вирішенні питання про продоження обвинуваченому запобіжного заходу суд керувався положеннями ст.331 КПК України, відповідно до ч. 1, 3 якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.4 ст.186 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання суд враховує те, що прокурор довів наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду, про що свідчить усвідомлення обвинуваченим суворості покарання, яке буде призначене у випадку доведення його винуватості, а також факти ухилення обвинуваченого від суду під час розгляду кримінального провадження щодо нього за обвинуваченням за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, що зумовили оголошення розшуку ОСОБА_7 , який тривав до його затримання за підозрою у вчиненні іншого кримінально караного діяння.
Про ризик продовження вчинення кримінально караних діянь у сукупності свідчать судимості обвинуваченого за кримінально карані діяння проти чужої власності, вчинені різними способами, а також повідомлення йому про підозру про вчинення грабежу під час розгляду кримінального провадження щодо нього за ознаками ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України в умовах застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме: домашнього арешту.
На користь високого ступеню ймовірності вказаного ризику свідчить і та обставина, що інкриміновані обвинуваченому кримінально карані дії в кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України відносяться до іспитового строку, призначеного попереднім вироком.
Відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкцією частини статті обвинувачення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.
При вирішенні вказаного питання суд враховує і тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінально караного діяння, яке законом про кримінальну відповідальність віднесено до категорії тяжких злочинів, а також подвійний об'єкт злочинного посягання, яким є охоронювані Основним законом України здоров'я людини та право приватної власності.
Як зазначено, застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу під час розгляду провадження відносно нього за обвинуваченням за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді цілодобового домашнього арешту виявилось неефективним, оскільки обвинувачений ухилився від суду та отримав повідомлення про підозру у вчиненні більш тяжкого злочину, який охоплюється обвинуваченням в цьому провадженні.
Суд бере до уваги зміст ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, і вважає, що у даному випадку застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження є таким, що зумовлено сукупністю наведених матеріальних і процесуальних передумов, необхідністю забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У зв'язку з викладеним суд доходить переконання, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання передбаченим законом ризикам перешкоджання здійсненню судового розгляду.
Керуючись ст.177, 178, 331, 392 КПК України, суд,
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 10 травня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1