Єдиний унікальний номер 305/2198/23
Провадження по справі 2/305/62/25
Іменем України
12.03.2025 м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Веклюк А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Великобичківської селищної ради в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Великобичківської селищної ради в особі представника Марії Марущак 22.09.2023 звернувся до суду з позовом у інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, 25.09.2023 матеріали зареєстровано в суді, визначено головуючого суддю Ємчука В.Е.
Ухвалою судді від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору, а 20.10.2023 позовну заяву повернуто позивачу через неусунення недоліків, зазначених в ухвалі від 02.10.2023.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2024 задоволено апеляційну скаргу позивача, ухвалу Рахівського районного суду від 20.10.2023 скасовано, матеріали направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, куди надійшли 28.06.2024 та передані судді Ємчуку В.Е. згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
Ухвалою судді Ємчука В.Е. від 05.08.2024 задоволено власну заяву про самовідвід, матеріали передано до канцелярії суду для проведення повторного авторозподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 визначено головуючого суддю у справі Ластовичака В.Ю., яким 08.08.2024 позовну заяву залишено без руху, а після усунення недоліків 21.08.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання у справі, після ряду відкладень у зв'язку із неявкою сторін, зокрема 19.09.2024, 10.10.2024, 13.11.2024, проведено 12.12.2024 за відсутності учасників, при цьому представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі, а відповідачка до суду не з'явилась, будучи належним чином повідомленою.
У судові засідання, призначені на 15.01.205, 19.02.2025 та 12.03.2025, належним чином повідомлені сторони не з'явились, повноваження представника Марущак М.М. відповідно до довіреності за № 04/02-05 від 02.01.2023, наявної у матеріалах, закінчились 31.12.2023, повноваження представника Швед С.В. відповідно до довіреності за № 307/02.1-30 від 26.02.2024, закінчились 31.12.2024, інші документи на підтвердження повноважень суду не надавались.
Згідно з п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Позивач свої вимоги обґрунтовує таким.
Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, видано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 26.06.2023 зроблено відповідний актовий запис за № 72.
Мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка, враховуючи її психологічний та розумовий розвиток, нестабільні емоційні стани та вольові розлади не здатна самостійно і повноцінно доглядати за новонародженою дитиною.
Батько, ОСОБА_3 , згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
В пологовому відділенні КНП «Рахівської міської лікарні» Рахівської районної ради відповідачка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка селише АДРЕСА_2 , народила хлопчика ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В процесі пологів, лікарями пологового відділення КНП «Рахівської міської лікарні» Рахівської районної лікарні було виявлено, що мати поводиться дивно, має наявні розлади поведінки.
При консультації психіатра встановлено, що у матері існує легка розумова відсталість та помірна дебільність, з емоційно-вольовими розладами, однак на «Д» обліку не перебуває, інвалідності не має.
Сімейним лікарем ЦПМСД ОСОБА_4 надано витяг № 179 з медичної документації ОСОБА_2 , де чітко вказано, що вона росла в неблагополучній сім?ї та відставала розумово від однолітків і згідно витягу з протоколу засідання Закарпатської обласної педагогічної консультації від 10.05.2012 має відставання у сформованості пізнавальних процесів, низький рівень розвитку мисленнєвої діяльності, концентрації та обсягу уваги, осмисленості та сприйняття, існує недостатність функції мовлення, соматична ослабленість.
За клопотанням начальника служби у справах дітей Великобичківської селищної ради 15.06.2023 дитина ОСОБА_1 госпіталізований після виписки із пологового відділення та переведений до дитячого відділення КНП «Рахівської міської лікарні» Рахівської районної лікарні по причині хвороби матері та потреби у її дообстеженні.
За час перебування у відділенні, мати дитини, ОСОБА_2 з'явилася вперше 26.06.2023 з вимогою видати їй дитину. Враховуючи клопотання служби у справах дітей, дитина ОСОБА_1 не виписана. На пропозицію залишитися матері біля дитини для нагляду за виконанням батьківських обов?язків та можливого навчання навичок, мати категорично відмовилася і пішла.
3 27.06.2023 по 30.06.2023 було проведено та складено акт оцінки потреб сім?ї/особи. Згідно акту адреса місця проживання сім?ї/особи АДРЕСА_1 . Мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають у цивільному шлюбі, не зареєстровані за даним місцем проживання. Про стан та потреби дитини ОСОБА_1 невідомо, тому що дитина була залишена в Рахівській районній лікарні, через стан батьків, які не в змозі самостійно доглядати за дитиною. В батька ОСОБА_5 інвалідність з дитинства. Під час спілкування помітні психологічні відхилення та розумова відсталість обох батьків. Незрозумілі також прояви емоцій під час спілкування. Мати ОСОБА_2 не розуміє, що від неї хочуть почути та проявляє чітке нерозуміння того, що потрібно новонародженій дитині зі сторони їх як батьків. Батько ОСОБА_5 інколи неофіційно підробляє, лише ту роботу, яка йому під силу. Батьки частково здатні до самообслуговування, можуть виконувати прості, нескладні дії. Під час спілкування ознак до готовності виконувати батьківські обов?язки не помічено.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї основними ознаками та чинниками, що сприяють СЖО, є важкі матеріально побутові умови проживання, запасів продуктів харчування немає, не створено жодних умов для виховання та проживання новонародженої дитини. Виявлено відсутність дитячого ліжечка, дитячих речей, у будинку холодно та наявні проблеми з освітленням.
Згідно висновку Служби у справах дітей про відібрання з позбавленням батьківських прав матері ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 мати не здатна самостійно і повноцінного доглядати за новонародженою дитиною, а також враховуючи її психологічний та розумовий розвиток, нестабільні емоційні стани та вольові розлади, орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрання з позбавленням матері батьківських прав відносно малолітньої дитини, виходячи з найкращих інтересів для дитини, збереження її життя та повноцінного розвитку.
Вищезазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання, свідомого нехтування батьківських обов'язків по утриманню своєї малолітньої дитини.
У зв'язку з викладеним, покликаючись на статті 150, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, Конвенцію про права дитини, Постанову Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами і доповненнями, позивач просить позбавити батьківських прав з відібранням дитини ОСОБА_2 відносно її новонародженої дитини ОСОБА_1 .
Суд дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв'язку і встановив такі обставини.
Особа відповідачки підтверджена копією паспорта у формі id-картки № НОМЕР_2 , виданого 21.02.2020, зареєстрована вона згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2023/004679187 від 22.06.2023 в АДРЕСА_1 .
Довідкою, виданою виконкомом Великобичківської селищної ради 19.08.2023 за № 1207, стверджено, що до складу сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , входять мама ОСОБА_6 , 1979 р.н., брати ОСОБА_7 , 2001 р.н., ОСОБА_8 , 2006 р.н., сестри ОСОБА_9 , 2008 р.н., ОСОБА_10 , 2011 р.н., ОСОБА_11 , 2012 р.н.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.06.2023, виданого виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що 26.06.2023 складено відповідний актовий запис за № 72.
Такі ж відомості містяться у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження за № 00040963772 від 15.08.2023, при цьому додатково зазначено РНОКПП матері ( НОМЕР_3 ), а також що відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері, яка не перебуває у шлюбі).
Дитина ОСОБА_1 отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Витягом із медичної документації за № 179 від 22.06.2023, підписаним лікарем ЗПСМ ОСОБА_4 , стверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась вагою 2 850 г, відставала розумово від однолітків, росла в неблагополучній сім'ї, перебувала у притулку смт. Батьово, в червні 2011 року поступила з притулку в дитячий будинок с. Чинадієво. Витяг з протоколу засідання Закарпатської обласної педагогічної консультації від 10.05.2012: відставання сформованості пізнавальних процесів, низький рівень розвитку мисленної діяльності, концентрації та обсягу уваги, осмисленості, сприйняття, недостатність функції мовлення, соматична ослабленість. Було рекомендовано індивідуальна форма навчання за програмою спец ЗНЗ для розумово відсталих дітей. Переведена додому з дитячого будинку 12.07.2012, навчалася в смт. Солотвино в спецшколі, неодноразово направлялась до психіатра для вирішення питання групи інвалідності, але мама дитини цього не зробила. На даний час не має достатньо привитих навичок акуратності, нерішуча, боязлива, досить швидко зривається на плач, пам'ять досить погана, відмічає головну біль, періодично хворіла простудними захворюваннями. Легка розумова відсталість та помірна дебільність з емоційно-вольовими розладами.
Відповідно до листа КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради за № 724/01-18 від 26.06.2023, станом на 26.06.2023 у педіатричному відділенні КНП перебуває дитина ОСОБА_12 (хлопчик) ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина госпіталізована після виписки із пологового відділення за клопотанням Служби у справах дітей по причині хвороби матері та потреби у її дообстеженні. За час перебування у відділенні, мати дитини з'явилась вперше 26.06.2023 з вимогою видати їй дитину, враховуючи клопотання Служби у справах дітей, дитина не виписана, на пропозицію матері залишитись біля дитини для нагляду за виконанням батьківських обов'язків та можливого навчання навичок, мати категорично відмовилась і пішла. За власним спостереженням та враховуючи спостереження працівників пологового відділення, вважає, що мама дитини неспроможна виконувати батьківські обов'язки по причині очевидної власної неадекватності та дезадаптації і потребує детального дообстеження та консультацій.
Також, у матеріалах наявна копія висновку про відібрання з позбавленням батьківських прав матері ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , без дати і без номера, виконаний на бланку та підписаний начальником Служби у справах дітей Великобичківської селищної ради Світланою Карабчук, яким констатовано, що враховуючи нездатність матері ОСОБА_2 самостійно і повноцінно доглядати за новонародженою дитиною ОСОБА_1 , а також її психологічний та розумовий розвиток, нестабільні емоційні стани та вольові розлади, орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрання з позбавленням матері батьківських прав відносно малолітньої дитини, виходячи з найкращих інтересів для дитини, збереження її життя та повноцінного розвитку.
Акт оцінки потреб сім'ї/особи, проведеної з 27 по 30.06.2023, складений та підписаний в.о.фахівця з соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» В.В.Тафій та секретарем виконкому Л.В.Смердул, містить відомості про те, що сім'я ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_3 , складається з самої ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інваліда дитинства (батько дитини), обоє не працюють, та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина була залишена в Рахівській районній лікарні через стан батьків, які не в змозі самостійно доглядати за дитиною, тому відомості про самопочуття дитини, її зовнішній вигляд, харчування, навчання та досягнення, емоційний стан, сімейна та соціальні стосунки, самообслуговування у акті не відображено. Батько є інвалідом, офіційно не працевлаштований, інколи підробляє, емоційний стан батьків незадовільний, відомості про шкідливі звички, прояви ознак девіантної поведінки відсутні, мають підтримку рідних/близьких. Батьки проживають у цивільному шлюбі, зайнятість не перешкоджає виконанню батьківських обов'язків, частково здатні до самообслуговування, соціальні стосунки сім'ї в громаді задовільні, стан помешкання незадовільний, облаштованого місця для дитини немає. Стверджено, що під час спілкування ознак до готовності батьків виконувати батьківській обов'язки не помічено.
Відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї, з'ясовано, що сім'я перебуває у складних життєвих обставинах, основними ознаками та чинниками чого є важкі матеріально-побутові умови проживання, відсутність запасу продуктів харчування та умов для виживання та проживання новонародженої дитини, під час спілкування з батьками помітно, що вони не готові до виховання та догляду за дитиною. Рекомендовано пройти обстеження батькам у педіатра та психолога, з'ясувати чи мати в змозі здійснювати батьківські обов'язки.
Рішенням виконавчого комітету Великобичківської селищної ради № 136 від 27.09.2023 затверджено висновок про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , доручено юридичному відділу виступати представником органу опіки та піклування у судових засіданнях.
В указаному висновку стверджено, що рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Великобичківської селищної ради (протокол № 7 від 25.07.2023) було вирішено вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 .
До встановлених обставин справи суд застосував такі норми права.
Частиною 1 статті 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої про живає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч.ч. 1- 4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Як передбачено ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При цьому відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 16 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, що знайшло своє відображення і в численних рішеннях Верховного Суду, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків, а згідно зі ст. 12 Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 1 статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, п. 100) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника (особи, щодо якої вирішується питання про позбавлення батьківських прав) та його поведінці (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, п. 57).
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007, стверджено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Як передбачено ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Від висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом (постанова Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19).
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 роз'яснено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших незалежних від неї причин.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 07.12.2022 у справі № 562/2695/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням обставин справи та застосованих норм права суд дійшов таких висновків.
Позивач не довів та не надав суду доказів на підтвердження того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом саме позбавлення матері батьківських прав стосовно до дитини.
Конкретна підстава, передбачена відповідним пунктом частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення матері батьківських прав у позові не вказана, представник обмежився механічним перерахунком таких підстав.
У матеріалах відсутні докази щодо того, що мати ОСОБА_2 не забрала дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони батьківського піклування; жорстоко поводиться з дитиною; є хронічними алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва; засуджена за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Доводи позову по суті зводяться до того, що на думку позивача мати ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини у зв'язку із нездатністю самостійно і повноцінно доглядати за дитиною, а також її недостатнім психологічним та розумовим розвитком, нестабільними емоційними станами та вольовими розладами.
Хоча у матеріалах і містяться певні відомості щодо можливого неналежного виконання батьківських обов'язків, однак у даному випадку такі відомості не є безумовною підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Передусім, із наданих суду доказів не вбачається неналежне виконання батьківських обов'язків, так як на час подання позову дитина з матір'ю взагалі не проживала, а утримувалась у лікувальному закладі.
Крім того, за неналежне виконання батьківських обов'язків передбачена адміністративна відповідальність, однак суду не надано доказів про накладення на мати адміністративного стягнення за ст. 184 КУпАП.
Також, відсутні відомості про відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав у порядку статті 170 СК України, що у даному випадку може бути достатнім заходом впливу.
З часу подання позовної заяви 22.09.2023 та до закриття підготовчого провадження 12.12.2024 позивач жодних додаткових доказів до суду не подав, від судового розгляду самоусунувся, представники не взяли участь у жодному з судових засідань. За вказаний період обставини справи безумовно мали змінитись, суду невідомо, де, з ким та в яких умовах дитина перебуває на даний час, чи ОСОБА_2 і надалі проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 та інші обставини.
Відповідачка народилась та проживала у багатодітній сім'ї, де крім неї є ще п'ять дітей, із яких чотири - молодші, а також мама, 1979 р.н., які можуть надати їй необхідну допомогу у здійсненні догляду за сином.
Слід урахувати, що мати ОСОБА_2 є єдиним із батьків у свого сина, так як відомості про батька до актового запису про народження дитини внесено лише за її вказівкою, тому в разі позбавлення її батьківських прав дитина буде вважатися повною сиротою.
Суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування без дати, затверджений рішенням виконавчого комітету Великобичківської селищної ради № 136 від 26.09.2023, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо свого сина ОСОБА_1 , оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтованим та передчасним, з підстав, описаних вище, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням необхідності застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Висновок містить посилання на рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Великобичківської селищної ради (протокол № 7 від 25.07.2023) однак указане рішення комісії до нього не додано.
За період, що минув від пред'явлення позову, дитина втратила статус немовляти (у позовній заяві - новонароджена дитина), який має дитина віком до одного року, тому зазначені у висновку відомості, що мати нездатна самостійно і повноцінного доглядати за новонародженою дитиною (немовлям), на даний час справи не стосуються.
Тому, викладені у висновку та у позовній заяві загалом твердження про неналежне виконання матір'ю ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків є лише припущеннями позивача.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені факти, що батьки не у достатній мірі забезпечують дитину матеріально, беруть участь у вихованні, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
За таких обставин, у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір підлягає покладенню на позивача, однак позивач звільнений від його сплати на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», при поданні позову судовий збір не сплачувався, тому такий до сплати не підлягає.
Керуючись статтями 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у позові повністю.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Великобичківської селищної ради, місцезнаходження: 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 108, код ЄДРПОУ 44395825.
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК