Справа № 192/39/25
Провадження № 1-в/192/65/25
Ухвала
Іменем України
26 лютого 2025 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)», про застосування до нього ч. 2 ст. 74 КК України, засудженого
15.11.2021 вироком Краматорського міського суду Донецької області вироком за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, який скасовано вироком Дніпровського апеляційного суду від 13.04.2023 в частині призначеного покарання та призначено покарання ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, просить застосувати до нього ч. 2 ст. 74 згідно з реформою, на даний час відбув 1/3 від покарання, замінити невідбуту частину покарання більш м'яким вироком, не пов'язаним з обмеженням волі.
Засуджений також подав заяву, у якій просив розглядати його заяву щодо застосування до нього ч. 2 ст. 74 без його участі.
Начальник установи виконання покарань подав заяву, за змістом якої просив розглянути питання без участі представника адміністрації Солонянської виправної колонії (№ 21).
Прокурор подав клопотання, у якому просить звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Краматорського міського суду Донецької області від 15.11.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Прошу також просить проводити розгляд клопотання без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким, зокрема були внесені зміни до ст. 51 КУпАП.
Статтею 51 КУпАП у редакції Закону від 18.07.2024 № 3886-ІХ встановлена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За змістом п.п. 169.1.1 п.169.1 ст. 169 розділу IV ПК України сума податкової пільги дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Судом встановлено, що 15 листопада 2021 року вироком Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_3 був засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим, призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Згідно з вироком ОСОБА_3 31.12.2018 вчинив крадіжку майна на суму 5347,87 грн та 21.01.2019 - крадіжку майна на суму 702,15 грн.
13 квітня 2023 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив вирок, яким скасував вирок Краматорського міського суду Донецької області від 15.11.2021 в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначив ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у виді двох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді одного років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим, остаточно призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 1762 гривня, отже сума податкової пільги складає 881 грн, а 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з огляду на податкову соціальну пільгу 1762 грн (881 грн х 2).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 1921 гривня, отже сума податкової пільги складає 960,50 грн, а 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з огляду на податкову соціальну пільгу 1921 грн (960,50 грн х 2).
Тобто, вартість викраденого ОСОБА_3 майна 31 грудня 2018 року на суму 5347,87 грн була більшою 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Натомість, вартість викраденого ОСОБА_3 майна 21 січня 2019 року на суму 702,15 грн була меншою, ніж 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Отже, на засудженого ОСОБА_3 розповсюджується дія Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким частково декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_3 засуджений за діяння, караність якого законом усунена, а саме за крадіжку 21 січня 2019 року майна на суму 702,15 грн, тобто суму, яка не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, його дії за цим епізодом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, то суд доходить висновку, що засудженого звільнити від покарання за це кримінальне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст. 539 КПК України,
постановив:
Негайно звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки майна 21 січня 2019 року майна на суму 702,15 грн, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1