Єдиний унікальний номер судової справи 201/3366/23
Номер провадження 1-кп/201/213/2025
11 лютого 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001288 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Циркуни, Харківський район, Харківська область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2022 року за № 12022041650001288 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подані письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, а також клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого в межах вказаного кримінального провадження.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, а також свідків, які ще не допитані в суді, з метою змусити їх надати неправдиві свідчення.
Більш того, з огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.
Обвинувачений ОСОБА_5 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є повністю доведеними.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, а також свідків, які ще не допитані в суді, з метою змусити їх надати неправдиві свідчення.
З огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.
Обвинувачений ОСОБА_6 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є повністю доведеними.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор ОСОБА_3 у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту посилається на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, а також свідків, які ще не допитані в суді, з метою змусити їх надати неправдиві свідчення.
З огляду на те, що сторона захисту неодноразово наголошувала на тому, що після дослідження доказів у неї виникнуть додаткові питання до потерпілого, який вже допитаний в суді, ризик можливих спроб обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого зберігається.
Обвинувачений ОСОБА_7 зареєстрований у Харківській області та систематично змінює місце мешкання, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжують існувати передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України заявлені у клопотанні ризики, які є повністю доведеними.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 є недоцільним, оскільки не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив продовжити строк дії запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив їх задовольнити та продовжити запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на 60 днів. При цьому, прокурор вказав, що зазначені ним у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 підтримав клопотання прокурора та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись незмінність позиції сторони захисту щодо необґрунтованість доводів сторони обвинувачення та недоведеність заявлених ризиків.
Просив врахувати бездоганну поведінку свого підзахисного, який проживаючи в іншій області, кожного разу з'являється за викликом до суду, тривалий час не може працевлаштуватися та утримувати свою сім'ю, упродовж 2 років перебуває під цілодобовим домашнім арештом та пом'якшити запобіжний захід або на нічний домашній арешт, або особисте зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника у повному обсязі та зауважив на тому, що тривалий час перебуває під домашнім арештом і має намір працевлаштуватися.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти поданого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості та недоведеності заявлених ризиків, які з плином часу нівельовані, оскільки майже всі свідки сторони обвинувачення вже допитані. До того ж, жодних заяв від потерпілого або свідків про здійснення на останніх впливу з боку його підзахисного не надходило.
Зауважив на тому, що його підзахисний утримується під вартою тривалий час, наразі всі допитані судом свідки не підтверджують ролі ОСОБА_13 у вчиненні злочину саме за ч. 4 ст. 187 КК України, тому останньому не має сенсу впливати на вказаних осіб.
Тому вважав, що на даний час є всі підставі для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, або визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх адвокатів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та продовження її підзахисному строку запобіжного заходу. Свою позицію мотивувала тим, що зміст клопотання прокурора не змінюється, доводи викладені у ньому є необґрунтованими, а заявлені стороною обвинувачення ризики не доведеними. Тим більше, її підзахисний виявив бажання надати суду покази, що само по собі вже нівелює заявлені ризики.
Зокрема, посилалася на те, що упродовж судового розгляду жоден із свідків не вказав на те, що її підзахисний вчинив розбій у групі осіб. Тим більше, потерпілий вже допитаний в суді, а жоден зі свідків не були очевидцями інкримінованих ОСОБА_5 злочинів. Зауважила на тому, що її підзахисний має постійне місце проживання у м. Харкові, раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.
Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосувати відносно її підзахисного більш м'який альтернативний запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника - адвоката ОСОБА_8 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 березня 2023 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання їх винуватими у вчиненні зазначених злочинів, останнім загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_11 , по якому триває стадія дослідження доказів, свідки ще не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
При цьому, судом враховуються дані про особу обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зареєстровані та проживали в іншій області - в м. Харкові, не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також позицію представника потерпілого ОСОБА_11 , який підтримав клопотання сторони обвинувачення та вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк дії тримання під вартою.
А отже, наведені обставини та дані про осіб обвинувачених у сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків, ступень яких є досить високою.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, а також позиції представників потерпілого ОСОБА_11 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків
Тому, за наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, про що прохав захисник ОСОБА_9 , суд, зважаючи на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються, в тому числі, і у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого останнім злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу в період дії воєнного стану, із застосуванням предмету схожого за своїми властивостями на пістолет, з якого у потерпілого здійснено не менше трьох пострілів, в особливо великих розмірах, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за недоцільне, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченим.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено до 30 березня 2023 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні зазначених злочинів, останньому загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_11 , докази по якому ще не досліджені, свідки по справі не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який страждає на ряд захворювань, має двох малолітніх дітей - 2019 та 2020 років народження, та батька, який є інвалідом ІІ групи, однак, вказані обставини мали місце і на час вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7 , і не стали відповідним стримуючим фактором, а тому не можуть бути визнані такими, що слугуватимуть підставою для зміни запобіжного заходу, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.
Тим більше, на відміну від обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які тримаються під вартою за аналогічним обвинуваченням, до ОСОБА_7 застосований менш обтяжливий запобіжний захід, про що неодноразово зазначалося у попередніх судових рішеннях.
Окремо, суд враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду допускав неявки у судові засідання без поважної причини.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
В той же час, прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, тому, з урахуванням встановлених вище ризиків, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, а також позиції представників потерпілого ОСОБА_11 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.
Твердження сторони захисту про відсутність ризику впливу на свідків з підстав того, що останні не були очевидцями інкримінованих обвинуваченим злочинів і на даний час вже допитані у судовому засіданні, суд вважає необґрунтованими, оскільки станом на момент розгляду клопотання не всі заявлені стороною обвинувачення свідки допитані безпосередньо в суді.
Доводи сторони захист про те, що серед досліджених судом доказів, наданих стороною обвинувачення, а також отриманих судом показів свідків відсутні беззаперечні докази на підтвердження причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих злочинів, суд відхиляє та вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності правової кваліфікації його дій тощо, вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті, про що вже зазначалося у попередньому судовому рішенні.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених закінчується 14 лютого 2025 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів до 11 квітня 2025 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 11 квітня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, є 11 квітня 2025 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 11 квітня 2025 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, є 11 квітня 2025 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосований до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити на строк 60 днів, тобто до 11 квітня 2025 року включно.
Заборонити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 , де останній зареєстрований та фактично проживає.
Зобов'язати ОСОБА_7 не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прибувати за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Дозволити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , під час оголошення повітряної тривоги з метою забезпечення своєї безпеки та за умови негайного повернення до місця проживання після оголошення про відбій повітряної тривоги.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, є 11 квітня 2025 року включно.
Виконання ухвали про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України на Чугуївське РУП ГУНП в Харківській області.
Копію ухвали направити до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області для контролю за поведінкою ОСОБА_7 .
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 09 годині 45 хвилин 14 лютого 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1