Справа №522/2772/25
Провадження №2-а/522/183/25
11 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
13 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.09.2024 року №205; визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.09.2024 року №205 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення; здійснити розподіл судових витрат.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27 лютого 2025 року.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні відомості:
- належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП;
- належним чином засвідчену копію Журналу реєстрації виданих для оповіщення повісток, яка містить інформацію щодо реєстраційного номеру повістки, дату вручення повістки та результати вручення повістки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з період з серпня - вересня 2024 року;
- належним чином засвідчені копії повісток на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.08.2024 року та від 02.09.2024 року;
- належним чином засвідчена копія акту відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, що складений 26.08.2024 року;
- належним чином засвідчена копія акту відмови ОСОБА_1 від отримання повістки від 02.09.2024 року;
- відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або відмови від отримання повістки ОСОБА_1 від 26.08.2024 року та від 02.09.2024 року;
- належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують отримання повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП;
- належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують надсилання копії постанови від 21.09.2024 року №205 ОСОБА_1 ;
- належним чином засвідчену копію Журналу обліку протоколів про адміністративне правопорушення із відомостями про протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Копію ухвали суду від 18.02.2025 року доставлено до електронного кабінету відповідача 24.02.2025 року, що підтверджується довідкою.
Копію позовної заяви з додатками доставлено до електронного кабінету відповідача 25.02.2025 року, що підтверджується довідкою.
Повістку на 27.02.2025 року було доставлено до електронного кабінету відповідача 25.02.2025 року, що підтверджується довідкою.
У судове засідання, призначене на 27 лютого 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. довідкою про доставку електронного листа.
У зв'язку з першою неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення відкласти розгляд справи на 11 березня 2025 року.
Повістка на 11 березня 2025 року була доставлена до електронного кабінету представника відповідача 28.02.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Додатково, копія позову з додатками та копія ухвали суду від 18 лютого 2025 року була направлена за місцезнаходженням відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення вручено 10.03.2025 року.
11 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява від представника позивача - адвоката Полубок Наталії Анатоліївни про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 11 березня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.09.2024 року №205, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 гривень.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимогу абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та не прибув 06.09.2024 року за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2024 року. Вказано, що від отримання виклику відмовився, що підтверджується Актом відмови від отримання повістки від 26.08.2024 року. Про причини неявки протягом визначеного пунктом 24 Порядку №560 строку - не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, станом на 21.09.2024 року тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Згідно п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
У п.47 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 вказано, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Зазначене свідчить про те, що виключно акт відмови від отримання повістки може слугувати доказом на підтвердження того, що особа відмовилася від отримання повістки.
Зі змісту протоколу та постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання повістки, уповноваженими особами було складено акт відмові від отримання повістки.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 - належним чином засвідчену копію акту відмови ОСОБА_1 від отримання повістки, що складений 26.08.2024 року; належним чином засвідчену копію акту відмови ОСОБА_1 від отримання повістки від 02.09.2024 року;
Проте, будь-яка відповідь на виконання зазначеної ухвали до суду не надходила, а тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки.
У постанові у справі про адміністративне правопорушення зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення не складався на підставі ч.5 ст.258 КУпАП.
Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 року, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого, зокрема, ст.210 КУпАП складається у випадках:
- відсутності доказів отримання суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення вимоги (повістки);
- оспорювання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності допущеного порушення та адміністративного стягнення в процесі складання постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 : належним чином засвідчену копію Журналу реєстрації виданих для оповіщення повісток, яка містить інформацію щодо реєстраційного номеру повістки, дату вручення повістки та результати вручення повістки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з період з серпня - вересня 2024 року; належним чином засвідчені копії повісток на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.08.2024 року та від 02.09.2024 року; відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або відмови від отримання повістки ОСОБА_1 від 26.08.2024 року та від 02.09.2024 року; належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують отримання повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Проте, будь-яка відповідь на виконання ухвали в частині зазначених доказів до суду не надходила. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 належним чином отримав вимогу (повістку) в порядку визначеному Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 року до суду не надходило.
У постанові від 21 вересня 2024 року №205 також зазначено, що ОСОБА_1 в супереч вимогам постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 у встановлений строк не повідомив про причини своєї неявки.
Так, у п. 24 постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 вказано, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
ОСОБА_1 перебував на лікарняному у період:
- з 26.08.2024 року по 30.08.2024 року, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність № АЕ8Р-КН8Р-К82Н-М784;
- з 30.08.2024 року по 04.09.2024 року, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність №ХХТЗ-ММВС-АЕКТ-ТЗЗС;
- з 04.09.2024 року по 09.09.2024 року, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність №22Х6-52М3-3РТХ-74ТК.
Листом від 04.09.2024 року, ОСОБА_1 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про неможливість прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
У п.23 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 зазначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються, зокрема, перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 виконав вимоги 24 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №560 та повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про поважність причини, за настання якої він не може прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ МОУ Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки, за результатами чого було складено акт відмови від отримання повістки, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та те, що ОСОБА_1 належним чином повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про поважність причини своєї неявки, суд не може встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-3 КУпАП.
Також, відповідач не скористався своїм законним правом на подання відзиву та не надав суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи за таких обставин, суд доходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Відповідно до квитанції №6987-8896-7130-2667 від 12.02.2025 року, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 605,60 гривень.
У ч.1 ст.139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2024 року №205 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУаАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Текст рішення складено та підписано 11 березня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.
11.03.25