Справа № 522/15175/22
Провадження по справі № 1-кп/522/1039/25
04 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12022163520000245 від 17 травня 2022, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 321 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
07 листопада 2022 року в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022163520000245 від 17 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 321 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про проведення дослідження доводів обвинуваченого ОСОБА_3 щодо застосування відносно нього фізичного насильства після його затримання, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_3 під час допиту повідомив суд, що отримав 2 удари в область тулуба, а саме печінки. Також, ОСОБА_3 повідомив, що під час його затримання з ним була його співмешканка ОСОБА_6 , якій сестра перевела 40 тисяч гривень які вона зняла з карти, перебуваючи в супроводі працівників поліції, які її відпустили після отримання від неї грошей, надавши при цьому роздруківку про рух вказаних грошових коштів від 07.06.2022 за картковим рахунком № НОМЕР_1 . Cудом неодноразово викликались в судове засідання ОСОБА_6 , а саме повістками, ухвалами про примусовий привід, ухвалами про виконання вимог, передбачених ст. 333 КПК України щодо встановлення місця проживання і доставлення до суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення клопотання прокурора щодо проведення дослідження фактів застосування відносно ОСОБА_3 фізичного насильства та з інших питань, - залишили на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників провадження, приходить до наступних висновків.
Щодо застосування фізичного насильства до обвинуваченого.
Згідно з ч.1 ст.18 КПК жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов'язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п. 102, рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п. 131, рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 4 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини…, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження.
Відповідно до ст.410, ч.1 ст.412 КПК неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 6 ст. 206 КПК, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до вимог ст.214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Враховуючи те, що перевірка заяв у кримінальному провадженні повинна проводитись неупередженою особою, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ «Захаркін О.М. проти України» від 24 червня 2010 року, а також те, що обвинуваченим ОСОБА_3 було заявлено щодо застосування відносно нього фізичного насильства після його затримання, а саме йому були нанесені удари в тулуб по печінці, а тому суд вважає за необхідне провести перевірку зазначеної інформації.
Вказане узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду по справі №185/8507/14 від 11.09.2019 року, в якій вказано, що забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів слідства, шляхом проведення офіційного розслідування, є обов'язковим.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві проведення дослідження фактів викладених у клопотанні прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 фізичного насильства після його затримання під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022163520000245 від 17 травня 2022.
Також в судовому засіданні суду повідомлено про вчинення працівниками поліції злочину, передбаченого ст. 368 КК України, вчиненого відносно ОСОБА_6 під час затримання її співмешканця ОСОБА_3 .
Щодо невиконання ухвал суду про примусовий привід свідка ОСОБА_6 .
Відносно свідка ОСОБА_6 були винесені ухвали про примусовий привід від 29.06.2023, 11.08.2023, 06.11.2023, 27.11.2023, 22.01.2024, 20.03.2024, 18.06.20204, 11.07.2024, 24.09.2024, 21.11.2024, 25.10.2024, які станом на теперішній час залишаються не виконаними, явка свідка не забезпеченою.
Натомість, лише 27.11.2023 на адресу суду були надані матеріали відпрацювання примусового приводу, згідно якого, оперуповноважений СКП ВнП№ 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 повідомив наступне: «стосовно приводу свідків, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Встановивши номер телефону даної громадянки, було здійснено телефонний дзвінок, та повідомлено гр. ОСОБА_6 , про необхідність прибуття до зали судових засідань Приморського районного суду, що за адресою: м. Одеса, вул. Балківська 33, на що остання повідомила, про те, що обов'язково з'явиться».
Проте, вказаний рапорт суд не вважає відпрацюванням вказаного примусового приводу, оскільки за адресою місця проживання уповноважені працівники поліції не виїжджали, доручення на проведення вказаних дій відповідним працівникам за територіальною юрисдикцією надано не було.
За фактами відпрацювання інших ухвал суду щодо примусового приводу свідка ОСОБА_6 , показання якого мають суттєве значення для встановлення істини в рамках вказаного кримінального провадження, жодних матеріалів до суду не надходило.
Суд не вбачає підстав для винесення в порядку ст. 333 КПК України доручення щодо встановлення місцезнаходження свідка ОСОБА_6 оскільки прокурором не надано жодних доказів на підтвердження того, що сторона обвинувачення вичерпала всі можливі засоби задля встановлення місцезнаходження зазначеного свідка та взагалі вживала заходів щодо його виклику до суду та допиту безпосередньо перед судом.
Приписами ст. 143 КПК України виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань.
У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
На практиці вказані вимоги часто ігноруються, особливо протягом останнього часу.
Крім цього, є непоодинокими випадки надсилання ухвал про примусовій привід обвинуваченого заздалегідь до судового засідання, які не виконуються та не повертаюся з письмовим поясненням причин невиконання.
Також, звертаю Вашу увагу на ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення», ймовірним наслідком невиконання приводів буде звернення з відповідною заяву до Державне бюро розслідувань.
Водночас, ч. 1 ст. 318 КПК України передбачено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Згідно ст. 332 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку та випадків відкладення судового засідання з причин, передбачених ч. 2 вказаної статті.
На даний час, згідно встановленого обсягу та порядку дослідження доказів, триває судовий розгляд на стадії допиті обвинуваченого, допиту свідка ОСОБА_6 , переходу до судових дебатів.
Водночас, суд неодноразово за клопотанням прокурора відкладав судові засідання, з метою надання прокурору можливості забезпечити явки заявленого свідка, та з метою недопущення порушення принципу змагальності сторін, судом було роз'яснено прокурору, що забезпечення явки свідків в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.
В свою чергу, суд, сприяючи розгляду справи в розумні строки, надавав прокурору судові виклики заявлених стороною обвинувачення свідків, окрім цього протягом тривалого часу у свідка ОСОБА_6 був увімкнений мобільний телефон.
Таким чином, не зважаючи на створення судом необхідних умов для виконання стороною обвинувачення її процесуального обов'язку, відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, прокурором не було забезпечено явку заявленого свідка в судове засідання для його допиту, та не надано доказів, що такі заходи прокурором вживались взагалі, що призводить до необґрунтованого та безпідставного затягування судового розгляду та має наслідком порушення права обвинуваченого на розгляд кримінального провадження в розумні строки, відповідно до вимог ст. 28 КПК України.
Водночас, ст. 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Разом із цим, суд звертає увагу, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається в даному випадку на прокурора, проте стороною обвинувачення не вжито заходів з метою оперативного судового розгляду справи та дослідження наявних у сторони обвинувачення доказів.
Зазначена бездіяльність сторони обвинувачення щодо забезпечення явки заявлених свідків, свідчить про неналежне виконання прокурором своїх обов'язків, та призводить до порушення принципу безперервного розгляду справи.
Водночас, згідно з вимогами ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.
Як слідує зі змісту даної статті критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов'язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об'єднання матеріалів справи тощо.
Суд звертає увагу, що розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12022163520000245 від 17 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 321 КК України, триває з 07 листопада 2022 року, обвинувачений в цьому кримінальному провадженні вже понад 2 роки утримується під вартою, через неможливість стороною обвинувачення забезпечити явку свідка, покази якого мають суттєве значення для доказування вини обвинуваченого, суд позбавлений можливості дотриматись розумного строку розгляду справи.
Дотримання розумного строку розгляду провадження є елементом справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.
У п. 116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 р. у справі «Вергельський проти України» Суд зазначив, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Згідно з позицією ЄСПЛ Конвенція покладає на держави-учасниці обов'язок організувати свою судову систему таким чином, щоб суди мали змогу діяти відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, зокрема розглядати справи впродовж «розумного строку» (рішення від 06.09.2005 р. у справі «Павлюлінець проти України»).
Для визначення розумності строків кримінального провадження важливе значення має не тільки судове провадження у суді першої інстанції, а й провадження в апеляційній та касаційній інстанціях. У п. 97 рішення Європейського суду з прав людини від 16.09.2010 р. у справі «Вітрук проти України» зазначено, що «в кримінальних справах «розумний строк», передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з того часу, коли особі було «пред'явлено обвинувачення», тобто, іншими словами, з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у вчиненні злочинів. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце «суттєве погіршення становища (підозрюваного)», чи ні. Щодо закінчення «відповідного строку», то в кримінальних справах період, передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції, включає весь строк провадження у справі, у тому числі перегляд рішення в апеляції (п.70 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine))».
За таких обставин, враховуючи той факт, що з часу визнання судом необхідним здійснити під час судового розгляду процесуальну дію - допит свідка ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, забезпечення явки якого в судове засідання покладено на прокурора, тобто з 29.06.2023, прокурором явку такого свідка забезпечено не було, з наданих пояснень прокурора ухвали суду про примусовий привід за всі дати було додадтково відправлено для відпрацювання до відділу поліції, суд вважає за необхідне також доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві також здійснити перевірку викладених в ухвалі суду обставин щодо вчинення уповноваженими працівниками поліції дій, спрямованих на невиконання чисельних судових рішень про примусовий привід свідка.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про перевірку фактів щодо застосування до обвинуваченого фізичного насильства - задовольнити.
Доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві провести дослідження доводів викладених обвинуваченим ОСОБА_3 про застосування відносно нього фізичного насильства після його затримання, шляхом внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування в розумні строки, за результатами якого копію процесуального рішення направити до Приморського районного суду м. Одеси.
Доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, провести дослідження доводів викладених в ухвалі суду щодо вчинення працівниками поліції злочину, передбаченого ст. 368 КК України, вчиненого відносно ОСОБА_6 під час затримання її співмешканця ОСОБА_3 .
Доручити Другому СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві провести дослідження доводів викладених в ухвалі суду щодо невиконання працівниками поліції чисельних ухвал суду про примусовий привід свідків, шляхом внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування в розумні строки, за результатами якого копію процесуального рішення направити до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_8