Справа № 947/39025/24
Провадження № 2/947/878/25
12.03.2025 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Іннова фінанс»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» 28.11.2024 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №4029450524 від 20.05.2023 року, у розмірі 42734 гривні 00 копійок яка складається з: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27900,00 грн. - заборгованість за відсотками; 4834,00 грн. - пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та судових витрат, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2024 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі, призначено дату, час і місце проведення судового засіданні. Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання призначене на 12.03.2025 року сторони по справі не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд здійснити розгляд справи без участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка - ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач) у судове засідання призначене на 12.03.2025 року також не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу місця проживання відповідача, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Таким чином, відповідачка про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомила.
Підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України не встановлено.
При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.05.2024 року між ТОВ «Іннова фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику №4029450524, який підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 2.2 вказаного Договору, на умовах встановлених договору ТОВ «Іннова фінанс» надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Загальний розмір кредиту у відповідності до договору складає 10000,00 грн., який надається строком на 360 днів.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процента ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в договорі; знижена процентна ставка 0.97% в день та застосовується відповідно до умов, передбачених договором.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089.90% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 6080.97%; річних.
Вказаний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 3.1. Розділу 3 договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Іннова фінанс» у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, відповідач підтвердив, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Веб-сайті ТОВ «Іннова фінанс»: https://finsfera.ua/ (п. 10.10. договору).
Так, під час розгляду справи відповідачкою не спростовувалось підписання вищевказаного договору від 20.05.2024 року.
Того ж дня, відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту (стандартизована форма), який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця; інформацію та контакті дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахування побажань споживача; інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
З наданої позивачем квитанції до платіжної інструкції №19863-1354-109302346 вбачається, що 20.05.2024 року позивачем було здійснено зарахування на рахунок відповідачки за вказаним договором кредитних коштів в розмірі 10000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе грошових зобов'язаньперед ТОВ «Іннова фінанс», останнім заявлено до стягнення з відповідачки заборгованість за кредитним договором №4029450524 від 20.05.2024 року, яка станом на 22.11.2024 року в загальному розмірі становить 42734,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 27900,00 грн.; пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.05.2024 року по 22.11.2024 року - 4834,00 грн.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Крім того, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно ст. 3 вказаного Закону, тут і далі у редакції чинній станом на момент укладення договору, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає встановленим, що між позивачем та відповідачем належним чином укладено договір кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами якого, відповідачка ознайомилась та погодилась з ними.
Отже, правовідносини між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договору встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в медіа або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.
Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що між ТОВ «Іннова фінанс» та відповідачкою належним чином укладено договір надання грошових коштів у позику №4029450524 від 20.05.2024 року, у відповідності до умов якого відповідачці надано кредит в сумі 10000,00 грн.
Також судом встановлено, що за наслідком не виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №4029450524 від 20.05.2024 року перед ТОВ «Іннова фінанс» у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 22.11.2024 року в загальному розмірі складає 42734,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 27900,00 грн.; пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.05.2024 року по 22.11.2024 року - 4834,00 грн.
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований та не оспорювався, не визнавався некоректним чи неповним.
Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідачки до ТОВ «Іннова фінанс» та отримання нею кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».
Відповідачкою в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки пені за кожний день, у розмірі 4834,00 грн., суд зазначає наступне.
Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.
На підставі викладеного, оскільки заявлена позивачем до стягнення з відповідачки пеня, нарахована у період введеного воєнного стану, після 24.02.2022 року, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки нарахованої пені період з 20.05.2024 року по 22.11.2024 року в розмірі 4834,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором надання грошових коштів у позику №4029450524 від 20.05.2024 року, укладеного між нею та ТОВ «Іннова фінанс», в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Іннова фінанс» підлягають частковому задоволенню та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором у розмірі 37900,00 грн., яка складається з: 10000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 27900,00 грн. - заборгованості за відсотками.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Іннова фінанс» є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат підлягає 2148,18 грн. (37900*100/42734=88,68; 88,68*2422,40/100=2148,18).
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354, ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ: 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №4029450524 від 20.05.2024 року, станом на 22.11.2024 року, у загальному розмірі 37900 (тридцять сім тисяч дев'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10000 (десять тисяч) гривен 00 (нуль) копійок; заборгованість за відсотками - 27900 (двадцять сім тисяч дев'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс» (місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, код ЄДРПОУ: 44127243) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко