Справа № 560/2118/25
іменем України
12 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати бездіяльність протиправною щодо не надання запитуваної інформації на запит на отримання публічної інформації від 20.01.2025 року, який адресований до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, розглянути повторно запит на отримання публічної інформації від 20.01.2025 року, який адресований до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, і надати інформацію у формі документа, а саме - Надати інформацію у формі документа, а саме - копію рішення про вчинення запису від 22.08.2016 р. № 004. Державним кадастровим реєстратором Миргородським М.М.;
- стягнути у формі моральної шкоди 1,000 грн. з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач протиправно не надав публічну інформацію, яку він просив у запиті.
Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що за результатом розгляду запиту позивача від 20.01.2025 року була надана позивачу відповідь у формі листа від 23.01.2025 року вих. № ПІ-11/0-12/0/63-25, яким позивача повідомлено, що рішення про вчинення запису від 22.08.2016 року № 004 Державним кадастровим реєстратором Миргородським М.М. у місцевому фонді документації із землеустрою Сектору №1 Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відсутнє. Зазначена відповідь Головного управління своєчасно була направлена позивачу на зазначену ним у запиті електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1. Також вказує, що відомості про право власності вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме Державним реєстратором речових прав надаємо витяг з Державного реєстру речових прав, де вказано яким державним реєстратором внесено відомості до реєстру речових прав за № 45355519. Разом з тим, в реєстрі речових прав зазначено, що підстава внесення запису про право власності державним реєстратором - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. На даний час, Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказує, що у відзиві відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а лише закріпив їх та дав додаткові підстави суду для задоволення позовних вимог. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивачем 20.01.2025 року направлено Головному управлінню запит (зареєстровано в Головному управлінні ПІ-11/0/4-25 від 21.01.2025 року) на отримання публічної інформації щодо надання інформації у формі документа, а саме - копію рішення про вчинення запису від 22.08.2016 року № 004 Державним кадастровим реєстратором Миргородським М.М.
За результатом розгляду запиту позивача від 20.01.2025 року була надана позивачу відповідь у формі листа від 23.01.2025 року вих. № ПІ-11/0-12/0/63-25, яким позивача повідомлено, що рішення про вчинення запису від 22.08.2016 року № 004 Державним кадастровим реєстратором Миргородським М.М. у місцевому фонді документації із землеустрою Сектору №1 Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відсутнє.
Не погодившись із такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону N 2939-VI).
Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У пункті 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 статті 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2)дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Надаючи оцінку розгляду відповідачем запиту про надання публічної інформації позивача від 20.01.2025, суд зазначає наступне.
Зі змісту листа від 23.01.2025 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вбачається, що відповідач не повідомляв позивача про причини ненадання запитуваної ним інформації та не обґрунтовував таке ненадання будь-якими обставинами, зокрема, і тими, на які Головне управління посилається у відзиві на позовну заяву.
Зазначене вище свідчить про те, що відповідь відповідача не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме в частині її мотивації.
Враховуючи викладене вище, суд приходить висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 20.01.2025.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання виплати моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Отже, моральна шкода повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин (тобто бути похідною).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
Суд зазначає, що поняття "моральна шкода" є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2023 року у справі № 300/64/19 вказав, що саме лише визнання судом протиправними дій, рішення чи бездіяльності відповідного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між його діями/рішеннями та заподіяною моральною шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння цієї шкоди, між протиправністю дій/рішень та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним їх наслідком.
Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком.
Причинно-наслідковий зв'язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв'язку із предметом позову.
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів і суд не встановив, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Проте позивач будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров'я тощо, до матеріалів позовної заяви не додав, як і не надав ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив, визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, відповідачем, моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
Така ж позиція зазначена у вказаній постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 420/2489/20.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з викладених вище підстав.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 20.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 20.01.2025 відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надати вичерпну і обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29016 , код ЄДРПОУ - 39767479)
Головуючий суддя П.І. Салюк