12 березня 2025 р. № 400/11189/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 03.09.2024 року № 143150002259; зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03 вересня 2024 року № 143150002259 про відмову в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язання перевести на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII з 28.07.2024 року, розрахувавши її розмір з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, які додано до заяви від 28 липня 2024 року про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 від 10.12.2015 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має достатній трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач з 23.10.2018 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
28.08.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889.
До заяви додано довідку від 27.08.2024 №1758/02.28 про складові заробітної плати державного службовця станом на серпень 2024 року на посаді Грейгівського сільського голови та надана довідка від 27.08.2024 № 1759/02.28 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, видані виконавчим комітетом Воскресенської селищної ради.
Рішенням від 03.09.2024 року № 143150002259 відповідач відмовив позивачу у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889.
У рішенні зазначено, що робота в органах місцевого самоврядування не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону України №889, що надає право на призначення пенсії за Законом №889.
Перелік посад працівників місцевих рад та їх виконавчих комітетів, які відносились до відповідних категорій посад державних службовців, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №239 від 18.04.1994, яка була чинна до 26.10.2001, оскільки 04.07.2001 набрав чинності Закон України №2493-ІІІ від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців.
Тому стаж роботи в органах місцевого самоврядування не може бути врахований до стажу державної служби в розумінні п. 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889.
Заявник станом на 01.05.2016 року не обіймав посади державної служби (працював в органах місцевого самоврядування) та мав менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 2 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Трудова книжка позивача свідчить, що у період з 02.12.1994 позивач перебував на посаді Грейгівського сільського голови.
15.02.1995 позивача приведено до присяги державного службовця, присвоєно 12 ранг державного службовця, 25.04.1995 - присвоєно 11 ранг державного службовця, 05.05.1996 - присвоєно 10 ранг державного службовця.
09.04.1998 позивача затверджено сільським головою Грейгівської сільської ради.
01.06.1998 присвоєно 9 ранг державного службовця.
11.04.2002 позивач обраний Грейгівським сільським головою.
17.02.2005 присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
11.04.2006 позивач обраний Грейгівським сільським головою.
16.11.2010 позивач обраний Грейгівським сільським головою.
10.11.2015 позивач обраний Грейгівським сільським головою.
08.12.2020 позивач звільнений в зв'язку з закінченням строку повноважень відповідно до пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 562-ІХ від 16.04.2020 року.
Отже, посади, які обіймав позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Стаж роботи позивачки на різних посадах органів місцевого самоврядування за період з 02.12.1994 по 01.05.2016 становить більше 20 років.
Враховуючи, що позивач досяг віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на день набрання чинності Законом №889-VIІІ мав більш як 20 років стажу на посадах державної служби, суд дійшов висновку, що він має право на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 року по справі № 1.380.2019.003855 (адміністративне провадження № К/9901/2885/20).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Щодо зобов'язання призначити пенсію з 28.07.2024 року суд зазначає, що позивач із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" звернувся до відповідача 28.08.2024 року.
Відповідно до ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Тому відповідач повинен призначити позивачу пенсію з дати звернення - 28.08.2024, а не з 28.07.2024, як просить позивач у позові.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання розрахувати розмір пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, які додано до заяви від 28.08.2024, суд зазначає, що зазначені вимоги є передчасними, оскільки при розгляді заяви позивача відповідач взагалі відмовив позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889.
Відтак, спору щодо застосування складових заробітної плати та довідки для призначення пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Відповідач ще не приймав рішення щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при переведенні з одного виду пенсії на інший будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення від 03.09.2024 року № 143150002259.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно Закону України «Про державну службу» з 28.08.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.4032216269.1 від 26.11.2024 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко