03 березня 2025 р. № 400/850/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Надії Алексєєнко, 106,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49008, пл. Соборна, 3,м. Слов'янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 21.11.2024 №142950003327 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.11.2024 року №142950003327 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 року по 14.12.1994 року згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 07.07.1981 серія НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву від 15.11.2024 року про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно не зарахували позивачу період роботи в російській федерації з 01.01.1992 року по 14.12.1994 року, у зв'язку з чим дійшли висновку про недостатність у позивача страхового стажу та про відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним та звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 30.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзивах на позовну заяву відповідачі проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в позові, зазначаючи, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російській федерації по 31.12.1991, у зв'язку із чим рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а позовні вимоги позивача безпідставними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,
15 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява від 15 листопада 2024 року розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
27 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом № 1400-0209-8/93560 повідомило позивача, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій Області від 21.11.2024 № 142950003327 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі також - Закон №1058-ІV).
Відповідач-1 дійшов висновку, що за наданими позивачем до заяви документами та даними реєстру застрахованих осіб її страховий стаж склав 28 років 01 місяць 20 днів. До страхового стажу не зараховано: - згідно трудової книжки від 07.07.1981 серія НОМЕР_1 період роботи з 01.01.1992 по 14.12.1994 на території рф у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Вказане рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент трудової діяльності позивача (надалі - Угода), було передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачалося, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу
Наведені положення вказаних міжнародних угод передбачають правило про те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами пункту "в" частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародні договори України", припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" зафіксовано факт виходу України з Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України про те, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано в Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило факт припинення Угоди для України з 19.06.2023.
З огляду на вищеозначені часові рамки дії та припинення дії міжнародного договору суд доходить висновку про те, що денонсація Угоди означає, що вказана Угода припиняє передбачені нею зобов'язання для сторін Угоди лише відносно правовідносин, які слідують за датою набуття денонсації, а не передують цій даті.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі.
Працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення в Україні.
За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Тож відповідач безпідставно не зарахував періоди роботи позивача на території РФ з 01.01.1992 по 14.12.1994, оскільки Угода, припинила свою дію лише з 19.06.2023.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.11.2024 року №142950003327 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 року по 14.12.1994 року згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 07.07.1981 серія НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву від 15.11.2024 року про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, у зв'язку з чим позов слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ідентифікаційний код 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.11.2024 року №142950003327 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 року по 14.12.1994 року згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 07.07.1981 серія НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву від 15.11.2024 року про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, ідентифікаційний код 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 484,48 грн.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар