12 березня 2025 рокусправа № 380/24401/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея Гранд Авто» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алея Гранд Авто» (далі позивач, ТОВ «Алея Гранд Авто») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару UA209000/2024/70070/2 від 09.10.2024;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару UA209000/2024/70071/2 від 10.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару (легкові автомобілі, бувші у використанні), митну вартість ввезеного товару задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)). Під час контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товару на підставі поданих митних декларацій у відповідача виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, тому, згідно з вимогами ст. 53 Митного кодексу України, відповідач зобов'язав позивача надати додаткові документи без надання обґрунтованих вимог. В подальшому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів відносно позивача, у яких зазначив, документи, які надав позивач, не усувають знайдених розбіжностей і не дають змоги перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товару за основним методом.
Позивач з такими зауваженнями не погоджується, вважає оскаржувані рішення про коригування протиправними та необґрунтованими. Доводи позивача зводяться до того, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не врахував усі ключові обставини, а надаючи вимогу і обираючи метод коригування митної вартості за ст. 64 МК України - діяв не у межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою від 05.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 94049 від 23.12.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 96412 від 31.12.2024) у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ТОВ «Алея Гранд Авто» здійснює діяльність у сфері торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11). В процесі здійснення господарської діяльності позивач імпортує легкові автомобілі, бувші у використанні, або після ДТП.
29.03.2024 між позивачем та компанією «Alliance Co. LTD» укладено Контракт (зовнішньоекономічний) №2903 (далі - Контракт № 2903) у п. 2.1 якого (з урахуванням Додаткової угоди № 003 від 24.06.2024 до контракту від 29.03.2024 № 2903) визначено, що поставка здійснюється на умовах FCA KOREA INCHEON або іншими, що вказуються у рахунках фактурах. Пунктом 3.1-3.2 Контракту передбачено, що ціни та загальна вартість кожної партії Товару вказується в інвойсах, які складають невід'ємну частину цього Контракту. Загальна вартість Контракту складає 500000 Доларів США (П'ятсот тисяч Доларів США 00 центів).
У статті 4 Контракту №2 903 сторони узгодили умови розрахунків та визначили наступне «Оплата кожної партії Товару здійснюється протягом 180 (ста вісімдесяти) днів після отримання Товару у нього на складі, або після повного виконання Контракту в частині об'ємів поставок. Можлива попередня оплата. Валюта платежу по Контракту - Долар. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу. У випадку, якщо Продавець замовляє транспортний засіб для транспортування Товару до складу Покупця на прохання та за рахунок Покупця, оплата витрат по транспортуванню здійснюється на основі виставлених Продавцем інвойсів. Це може бути або окремий інвойс за транспортування Товару, або в інвойсі на поставку Товару буде окремою лінійкою вказано вартість доставки до кордону України, та по території України».
Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № 2002066 від 23.06.2024 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач 01.10.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209180057658U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (Audi Q5, 2022 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , дата першої реєстрації - 26.09.2022 року).
Разом із згаданою митною декларацією як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2002066 від 18.06.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № UN/1710-1 від 27.09.2024; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 202209-099726 від 26.09.2022; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 5011-202406-052030 від 25.06.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «ДОВІДКА ТРАНСПОРТНИХ ВИТРАТ» від 30.09.2024; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 5107/24 від 01.10.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2903 від 29.03.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 003 від 24.06.2024; Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 5107/24 від 01.10.2024; Інші некласифіковані документи «ДОВІДКА № 63350» від 01.10.2024; Інші некласифіковані документи «ДОВІРЕНІСТЬ № 01/09-24» від 01.09.2024; Інші некласифіковані документи «ПЕРЕПУСТКА» від 30.09.2024; Інші некласифіковані документи «ЦІНОВА ІНФОРМАЦІЯ» від 13.06.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 2024563330330 від 11.07.2024.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач не надіслав додаткових документів.
За результатами розгляду ЕМД № 24UA209180057658U5 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA290000/2024/700070/2 від 09.10.2024 року
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив наступні зауваження:
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, проте з поданих до митного контролю документів неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (FCA- PL GDANSK), витрати на перевезення (фрахт) сплачує покупець, проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.
З приводу проведених консультацій у вказаному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III».
З приводу обраного джерела коригування митної вартості у вказаному рішенні зазначено: «Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA209180/2024/16447 від 04.03.2024 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 20330,3099 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав митного оформлення нову митну декларацію № 23UA209180059403U0 згідно з якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості товару.
Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № 003391 від 14.06.2024 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач 01.10.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209180057659U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (транспортний засіб марки Volkswagen Arteon, 2022 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , дата першої реєстрації - 30.11.2022 року).
Разом із згаданою митною декларацією як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 003391 від 14.06.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № UN/1710-1 від 27.09.2024; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 202211-114741 від 30.11.2022; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2826-202407-028229 від 11.07.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «ДОВІДКА ТРАНСПОРТНИХ ВИТРАТ» від 30.09.2024; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 5112/24 від 01.10.2024 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2903 від 29.03.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 003 від 24.06.2024; Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 5112/24 від 01.10.2024 Інші некласифіковані документи «ДОВІДКА № 63356» від 01.10.2024; Інші некласифіковані документи «ДОВІРЕНІСТЬ №01/09- 24» від 01.09.2024; Інші некласифіковані документи «ПЕРЕПУСТКА» від 30.09.2024; Інші некласифіковані документи «ЦІНОВА ІНФОРМАЦІЯ» від 14.06.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 2024576656043 від 16.08.2024.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач не надіслав додаткових документів.
За результатами розгляду ЕМД № 24UA209180057659U4 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA290000/2024/700071/2 від 10.10.2024 року
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив наступні зауваження:
- декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, проте з поданих до митного контролю документів неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості;
- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (FCA- PL GDANSK), витрати на перевезення (фрахт) сплачує покупець, проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість.
З приводу проведених консультацій у вказаному рішенні зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.».
З приводу обраного джерела коригування митної вартості у вказаному рішенні зазначено: «Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA209180/2024/46824 від 23.07.2024 де митна вартість товару визнана митним органом та становить 17600,00 USD за шт. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав митного оформлення нову митну декларацію № 23UA209180059405U8 згідно з якою сплачено заставу грошових коштів у відповідності до розрахованої відповідачем нової митної вартості товару.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);
- …витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17);
- …у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174);
- …в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд зазначає таке.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд з'ясував, що доводи позивача зводяться до необґрунтованості оскаржуваних рішень (невідповідність п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України - щодо підстав коригування митної вартості товарів) та незаконності (невідповідність пунктам 1, 2 ст. 2 КАС України - щодо вимоги митного органу надати додаткові документи; щодо обраного способу коригування митної вартості товарів).
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Стосовно доводів митного органу у гр. 33 оскаржуваного рішення «декларантом заявлено, що КТЗ придбано на аукціоні, проте з поданих до митного контролю документів неможливо встановити покупця, тому існує імовірність наявності ще одного посередника, що може свідчити про понесення додаткових витрат, які не включені до митної вартості» суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 Контракту № 2903 Продавець зобов'язується поставити "Покупцю", а "Покупець" оплатити кузови до автомобілів та частини до них нові та бувші у використанні, вантажні та легкові автомобілі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпинові та бувші у використанні, мотоцикли нові та бувші у використанні, трактори та комбайни нові та бувши у використанні, екскаватори нові та бувші у використанні Асортимент, кількість та ціни Товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід'ємними частинами цього Контракту. Для суду очевидно, що продавець може продати покупцю (позивачеві) лише той товар, який перебуває у власності продавця.
В матеріалах справи наявні відомості про те, що ввезені транспортні засоби придбані на аукціоні, однак з Рахунку-фактури (інвойсу) № 2002066 суд встановив, що 23.06.2024 позивач придбав у продавця бувший у використанні автомобіль Audi Q5, в той же час згідно з наданих митним органом скриншотів вбачається, що аукціон відбувся 17.06.2024. З рахунку-фактури (інвойсу) № 003391 суд встановив, що 14.06.2024 позивач придбав у продавця бувший у використанні автомобіль Volkswagen Arteon, в той же час згідно з наданими митним органом скриншотами аукціон відбувся 13.06.2024.
Отже згадані митним органом аукціони відбулися до того, як продавець продав позивачеві транспортні засоби. На підставі цього суд дійшов висновку про те, що такі аукціони стосуються тих обставин, за яких сам продавець набув у власність транспортні засоби, однак для цілей визначення митної вартості такі обставини не мають значення, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що саме продавець був власником транспортних засобів, а також те, що усі розрахунки здійснювалися між ним та позивачем. Додатково суд також бере до уваги доводи представника позивача про те, що продавець товару сам виступив «посередником» оскільки придбав згадані автомобілі за цінами на 2000 дол. США нижчими, ніж їх в подальшому продав, що свідчить про те, що така різниця і була «націнкою» продавця.
З огляду на такі міркування суд дійшов висновку про те, що таке зауваження є формальним та безпідставним.
Зауваження митного органу у гр. 33 оскаржуваного рішення стосовно «відповідно до заявлених декларантом умов поставки (FCA- PL GDANSK), витрати на перевезення (фрахт) сплачує покупець, проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано» суд відхиляє.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 у якій зазначено, що «закон не визначає доказ/докази, яким/-ми має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів» Отже, суд вважає таке зауваження формальним і необґрунтованим.
Крім того, суд враховує, що згідно з додатковою угодою № 003 до контракту від 29.03.2024 № 2903 поставки здійснюються на умовах FCA KOREA INCHEON або іншими, що вказуються в рахунках-фактурах. При цьому, у комерційних інвойсах і пакувальних листах від 18.06.2024 та від 14.06.2024 визначено як складову вартості товару - вартість доставки автомобілів з Південної Кореї до м. Гданськ (Польща).
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товару.
Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем разом із митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.
З приводу обраного відповідачем методу коригування суд зазначає таке.
Суд з'ясував, що митний орган застосував другорядний метод коригування « 2ґ» згідно ст. 64 МК України.
Як передбачено пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак оскаржуване рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним методом 2ґ (резервний метод).
Отже, обираючи метод коригування митної вартості товарів, відповідач діяв не у спосіб, та не в межах, передбачених законом, а відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є незаконними не необґрунтованими й підлягають скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають наведеним вимогам у ч. 2 ст. 2 КАС України, позаяк є необґрунтованими та незаконними, а відповідач не довів правомірності його у частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 2763,50 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.12.2012 (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України № 5076-VI).
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Суд встановив, що професійна правнича допомога ТОВ «Алея Гранд Авто» надавалась адвокатським об'єднанням «Ті енд Ті Партнерс» на підставі договору про надання правової допомоги № 937 від 28.11.2024.
Згідно з п. 4.1. Договору, Сторони домовились, що вартість послуг Адвокатського об'єднання з надання правової допомоги за цим Договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в Актах про надання правової допомоги, які формуються Адвокатським об'єднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням. Сторони дійшли згоди, що Акти про надання правової допомоги повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги.
На виконання умов Договору між ТОВ «Алея Гранд Авто» та Адвокатським об'єднанням «Ті енд Ті Партнерс» для підтвердження обсягу наданої правової допомоги та фактичної вартості послуг, складено акт про надання правової допомоги № 1, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, обсяг витраченого часу та вартість наданих послуг (надалі - Акт).
Згідно з Актом за Договором про надання правової допомоги № 1 адвокатським об'єднанням «Ті енд Ті Партнерс» надано позивачу послуги, а саме: 1) підготовка, написання і подача позовної заяви - 30000 грн; підготовка, написання і подача відповіді на відзив - 10000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 40000,00 грн.
Суд вважає, що визначена адвокатським об'єднанням «Ті енд Ті Партнерс» сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.
Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд вважає, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вищевикладеного, судовий збір на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/70070/2 від 09.10.2024;
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару UA209000/2024/70071/2 від 10.10.2024;
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея Гранд Авто» судовий збір у сумі 2 763 (дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 50 коп.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея Гранд Авто» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алея Гранд Авто» (79040, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок, 367а; код ЄДРПОУ: 44608387).
Відповідач: Львівська митниця (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур