12 березня 2025 рокусправа № 380/24895/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової допомоги
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною;
визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби протиправною;
визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі протиправною;
стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 (РНОКШІ - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 21 рік;
стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби в повному обсязі, а саме за період 21 рік 00 місяців (252 повних календарних місяців);
стягнути з відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 13.06.2023 по 20.06.2023, з 22.02.2024 по 01.03.2024, з 13.03.2024 по 01.04.2024, у розмірі 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку і пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно довідки №1127 від 11.03.2024 в період з 10.08.2022 по 24.11.2022, з 24.03.2023 по 24.06.2023 та з 22.09.2023 по 22.12.2023, він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. 13.06.2023 виконуючи бойове завдання, у районі ведення бойових дій, внаслідок артилерійського обстрілу отримав поранення.
Позивач повідомляє, що перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 з 14.06.2023 по 20.06.2023, на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи» з 22.02.2024 по 01.03.2024, на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_4 ). 13.03.2024 був скерований у ВГ НГУ для проходження ВЛК, за результатами якого 01.04.2024 складено довідку ВЛК від 01.04.2024 №320, в якій зазначено, що травма пов'язана з захистом Батьківщини. 08.11.2024 позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від №336 від 08.11.2024.
Позивач зазначив, що відповідачем не було здійснено нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби та додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 16.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву.
Щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач зазначив, що відповідно до Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених Постановою КМУ від 17 вересня 2014 р. № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до наказу командира військової частини №336 від 08.11.2024 позивачу виплачено одноразову грошову допомгу за 02 роки 08 місяців 06 днів у розмірі 31 968,0,63 грн.
Стосовно виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 13.06.2023 по 20.06.2023, з 22.02.2024 по 01.03.2024, з 13.03.2024 по 01.04.2024, відповідач вказав, що відповідно до наказу №303 від 10.10.2024 позивачу було виплачено додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні за 09 днів з 22 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року. В період з 13.03.2024 по 01.04.2024 ОСОБА_1 проходив медичний огляд щодо придатності у Військовому госпіталі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_4 ) АДРЕСА_4 . В даний період позивач не знаходився на лікуванні, а на обстеженні стану здоров'я. За результатами огляду та встановлення ступеня придатності до військової служби військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної гвардії України було видано довідку від 01.04.2024 №320, відповідно до якої позивача визнано обмежено придатним до військової служби. Травма відноситься до легких травм згідно класифікатора розподілу травми за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав додаткові пояснення у справі, зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнений з військової служби, а календарна вислуга років становить 21 рік 00 місяців 27 днів. На думку позивача, відповідач порушив передбачене п.1 ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки не виплатив позивачу одноразову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (повний 21 рік). Щодо одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, позивач зазначив, що має право на таку одноразову допомогу, оскільки він проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією. Відповідачем не було враховано попередні періоди служби, за який позивач не отримав заявленої грошової допомоги. Стосовно додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, позивач вважає аргументи відповідача необґрунтованими. Позивач вказав, що накази не підтверджують виплату позивачу належної винагороди, а лише підтверджують факт визнання відповідачем права позивача на отримання таких коштів та прийняття відповідного рішення про їх виплату. Позивач звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували перерахування відповідачем на банківський рахунок позивача додаткової винагороди за час лікування позивача у спірні періоди. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд виходив з наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
13.06.2024 виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_5 , внаслідок ворожого артилерійського обстрілу по позиціях 1 РГр 2 бр поблизу н.п. Курахове Донецької області, ОСОБА_1 отримав поранення.
Відповідно до виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №2209, позивач в період з 14.06.2023 по 20.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №653, позивач в період з 22.02.2024 по 01.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. ОСОБА_2 ».
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №486, позивач в період з 13.03.2024 по 01.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_4 ) АДРЕСА_4 .
Згідно довідки військово-лікарської комісії військового госпіталю Національної гвардії України №320 від 01.04.2024, травма отримана позивача визнана такою, що пов'язана із захистом Батьківщини, травма відноситься до легких травм згідно класифікатора розподілу травми за ступенем важкості, затверджених наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370.
08.11.2024 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №336 від 08.11.2024, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу №303 від 10.10.2024 ухвалено виплатити позивачу додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні за 09 днів з 22 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року. Відповідно до витягу з наказу від 10.07.2023 № 201 ухвалено виплатити позивачу додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні за 08 днів з 13 по 20 червня 2023 року
Відповідно до довідки - розрахунку належних видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби командира відділення головного сержанта ОСОБА_1 , виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії, за листопад 2004 року позивачу нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 31 968,0,63 грн.
Позивач зазначив, що після звільнення з військової служби, відповідач не здійснив нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби та додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі ст.1 Закон 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За змістом ст.9 ч.1-4 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Так, п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Пунктом 6 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до п.1 цієї Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Згідно матеріалів справи позивач під час проходження військової служби отримав поранення, що підтверджено довідкою Військово-лікарської комісії військового госпіталю Національної гвардії України №320 від 01.04.2024, травма визнана такою, що пов'язана із захистом Батьківщини, травма відноситься до легких травм згідно класифікатора розподілу травми за ступенем важкості, затверджених наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370.
У зв'язку з отриманням поранення позивач потребував лікування.
У спірний період: з 14.06.2023 по 20.06.2023 відповідно до виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №2209, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 . З 22.02.2024 по 01.03.2024 відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №653, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи». З 13.03.2024 по 01.04.2024 відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого №486, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_4 ) АДРЕСА_4 .
Згідно вимог Постанови № 168 позивач не набув право на отримання додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, оскільки військово-лікарською комісією визнано отриману травму такою, яка відноситься до легких травм згідно класифікатора розподілу травми за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 (довідка № 320 від 01.04.2024).
Стосовно нарахування та виплати одноразової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.
Абзацом першим, шостим частини другої частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відповідно до п. 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (в редакції, станом на дату звільнення, далі - Інструкція) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку- зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку- контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку- з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У п. 38.4. Інструкції зазначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до п. 38.5. Інструкції, строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (із змінами).
Абзацом 1, 3, 7 пункту 10 Постанови № 393 закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
З аналізу наведених норм слідує, що військовослужбовцям, які звільняються зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі повторного звільнення зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Суд встановив, що на час звільнення позивача вислуга років становила 21 рік 00 місяців 27 днів, про що зазначено у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 336.
За наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо покликання відповідача на те, що позивачу належить до виплати лише одноразова грошова допомога у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених Постановою КМУ від 17 вересня 2014 р. № 460, суд зазначає, що нормами ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.
Виплата допомоги передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 є окремим видом одноразової допомоги, яка запроваджена Кабінетом Міністрів України та виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.
Ненарахування та невиплата відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби порушує право позивача на отримання такої одноразової допомоги, встановлене ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на встановлені обставини та з метою відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язання нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо нарахування та виплати у повному розмірі одноразової грошової допомоги у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний календарний місяць служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» постанови КМ України затвердженого постановою Кібінету Міістрів України №460 від 17.09.2014 (далі Порядок 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно п.2 Порядку № 460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при звільненні позивача військовою частиною НОМЕР_1 НГУ нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби в сумі 31968,96 грн. При цьому, відповідачем врахована вислуга років позивача - 2 роки 08 місяців 06 днів.
Враховуючи те, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №336 від 08.11.2024 вислуга років позивача станом на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 в календарному обрахунку становить 21 рік 00 місяців 27 днів, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем та відповідачем, суд доходить висновку, наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, не надав доказів понесення інших судових витрат, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 21 рік.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 21 рік, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судовий збір стягненню не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна