12 березня 2025 рокусправа № 380/25129/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013-2020 роки;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013-2020 роки.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач з січня 2013 року по момент звільнення залучався до несення бойового чергування перебуваючи на посаді, яка віднесена до переліку посад, що дають право на додаткову відпустку передбачену п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702. Однак, в зазначений період додаткові відпустки позивачу не надавались і при звільненні з військової служби грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки не виплачувалась.
Ухвалою від 18.12.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що компенсація за додаткову відпустку має одноразовий характер та не входить до складу грошового забезпечення. Згідно Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, особа звільнена з військової служби на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, але не визначає (не регулює) порядок і строк виплати компенсації за додаткову відпустку. Позивачу відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.11.2020 №418-ОС «По особовому складу» прапорщику ОСОБА_1 визначено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їй соціального захисту» за 2015-2020 роки тривалістю 84 дні. Дана компенсація за невкористані дні додаткової відпустки УБД НОМЕР_2 прикордонним загоном позивачу нарахована та виплачена у грудні 2020 року у сумі 43568,00 грн. Відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законами України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, проте суд відмовив у задоволенні такого клопотання через необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (про особовий склад) від 22.10.2020 №383-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до підпункту “а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (про особовий склад) від 19.11.2020 №418-ОС, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19 листопада 2020 року..
Відповідач листом від 01.11.2024 повідомив позивача, що для отримання інформації щодо нарахованих і отриманих основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації, за період проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_3 за 2013-2018 роки запропоновано звернутись до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України. Документальне підтвердження доведення сум належних виплат та утримань у зв'язку із звільненням з військової служби, а також рапорт з клопотанням виплати належних сум при звільненні з військової служби за 2020 рік відсутні. ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення з урахуванням місяців зростання грошового забезпечення за період проходження служби в 7 та НОМЕР_4 прикордонних загонах та буде виплачено з проведення відповідних відрахувань згідно чинного законодавства при надходженні цільового фінансування.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013 по 2020 рр., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Тобто право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виникло з 2012 року, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 № 702.
Відповідно до додатку 2 "Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. №702, військовослужбовцям які перебувають на визначених в зазначеному Переліку посадах, і несуть бойове чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, спеціальне чергування з протипідводно-диверсійної оборони та забезпечують недоторканність повітряного простору та простору в межах територіального моря України встановлено додаткову відпустку тривалістю до 10 календарних днів.
Відповідно до п.11 цього ж Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Так, норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 №702 , що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
Однак, відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Тобто, враховуючи усе наведене вище, суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702, за 2013-2020 роки.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем допущена саме протиправна бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 2014 року по 2018 роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї бездіяльності щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013 року по 2020 роки та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013 року по 2020 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 2013 по 2020 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (війська частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2013 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна