справа № 380/17921/24
про прийняття звіту про виконання судового рішення
11 березня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/17921/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №380/17921/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) нарахувати та виплатити з 01.04.2024 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Стягнуто на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Вказане судове рішення набрало законної сили 31.10.2024.
08 листопада 2024 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №380/17921/24.
28.01.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/17921/24.
Ухвалою суду від 20.02.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду, протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання рішення суду від 30 вересня 2024 року у справі №380/17921/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити з 01.04.2024 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
05.03.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов звіт про виконання рішення суду. Зазначає, що на виконання рішення суду від 30 вересня 2024 року у справі №380/17921/24 ОСОБА_1 з 01.04.2024 проведено перерахунок пенсії та встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Щодо виплати заборгованості на виконання вказаного судового рішення, повідомляє, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, вказує, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління ПФУ у Львівській області. Отже, відповідачем вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у цій справі.
Суд, розглянувши вказаний звіт та заяву позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду, керується таким.
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Ці конституційні норми зобов'язують сторони судового процесу виконувати судові рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Згідно частини 2 статті 14 та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
У рішенні № 16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 року Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права, обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.031997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 382 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпунктом 5 пункту 4 якого передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 8 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається за датою їх надходження. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної програми не належить до компетенції керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, а тому відсутність коштів не може ставитись йому у вину.
На виконання ухвали про встановлення судового контролю відповідачем надано звіт про виконання судового рішення. Зі змісту вказаного звіту та доданих до нього матеріалів судом встановлено, що відповідачем виконано судове рішення від 30 вересня 2024 року у справі №380/17921/24 в частині нарахування з 01.04.2024 ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Як слідує з наданих відповідачем перерахунків, з 01.04.2024 підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 8610,79 грн, у тому числі 2000,00 грн щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Доплата пенсії за період з 01.12.2024 по 28.02.2025 становить 3999,99 грн та буде виплачена позивачу у березні 2025 разом із основним розміром пенсії.
Загальна сума доплати за період з 01.04.2024 по 30.11.2024 становить 16000,00 грн, щодо виплати таких коштів відповідач зазначає, що такі будуть виплачені після виділення з Державного бюджету коштів на погашення заборгованості.
Згідно з ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Закону, кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закон України «Про Державний бюджет України» на кожний рік та Бюджетний кодекс України.
Згідно з п.п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Повноваження Пенсійного фонду України як виконавця бюджетних програм визначається ст. 23 цього Кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається за датою їх надходження. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної програми не належить до компетенції керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, а тому відсутність коштів не може ставитись йому у вину.
Суд враховує, що ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Як видно з листів відповідача від 24.02.2025 та від 03.03.2025, останній звернувся до Пенсійного фонду України про виділення коштів на виконання судового рішення від 20.02.2025 у справі №380/17921/24.
Водночас, подальше виконання рішення суду у справі №380/17921/24 залежить від отримання Пенсійним фондом України коштів з Державного бюджету України, за рахунок яких забезпечується виплата пенсій згідно з ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та, відповідно, отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування заборгованості позивачу.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату заборгованості пенсії позивачу, створює перешкоди для виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного вище та з урахуванням тієї обставини, що наразі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в межах своїх повноважень виконало всі можливі та залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення у цій справі, суд не вважає, що відповідач у подальшому буде ухилятися від виконання судового рішення.
Суд також враховує, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», свідчить, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім цього, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави Україна та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, суд вважає необхідним прийняти звіт Головного управління ПФУ у Львівській області про виконання судового рішення від 30 вересня 2024 року у справі №380/17921/24 .
Керуючись приписами ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд, -
звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №380/17921/24 - прийняти.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна