11 березня 2025 рокусправа № 380/23454/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як члену сім'ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.1 1.1991 №1788-ХІІ, із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-Х11. із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 24.09.2024;
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідно до довідки від 18.06.2024 №79 є членом сім'ї репресованої особи, яку згодом було реабілітовано. Львівською обласною радою 14.02.2012 позивачу видано посвідчення №70/23-П, згідно якого вона має право на пільги встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій на Україні». На підставі цього позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач відмовив в перерахунку пенсії. Позивач з таким діями не погоджується та вважає, що він має право на перерахунок пенсії відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Головне управління ПФУ в Миколаївській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, а саме зміни надбавки. До заяви долучив, зокрема, посвідчення реабілітованого. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії. Рішення прийнято з урахуванням наступних правових норм та фактичних обставин. Відповідно до статті 6 Закону України від 17.04.1991 № 962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2021 № 535 Деякі питання реалізації Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (далі - Постанова № 535) затверджено зразок посвідчення реабілітованої особи. Відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, враховуючи наведені норми законодавства та наявні документи в електронній пенсійній справі встановлено, що підстави для проведення перерахунку пенсії та встановлення надбавки відсутні, оскільки надане позивачем посвідчення реабілітованого не відповідає зразку, який затверджений Постановою № 535. Відтак, вважає вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
Ухвалою судді від 11.02.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, ЄДРПОУ 13358826) до участі у справі як другого відповідача.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Львівською обласною радою 14.02.2012 видано посвідчення №70/23-П, відповідно до якого позивач має право на пільги передбачені рішенням Львівської обласної ради, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій на Україні».
Відповідно до архівної довідки від 18.06.2024 №79 інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області ОСОБА_2 1894 р.н. та ОСОБА_3 1894 р.н., ОСОБА_4 1931 р.н. 21.10.1947, були виселені із села Ілів Миколаївського району Львівської області на спецпоселення в Кемеровську область з конфіскацією всього майна, звідки звільнені 07.09.1957.
На підставі ст. З Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано реабілітованими.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місцях спецпоселення в Кемеровській області, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 . Батьком позивачки був ОСОБА_4 , який був виселений на спец поселення в Кемеровську область.
Позивач 17.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області із заявою щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Головним управлінням ПФУ у Волинській області рішенням від 24.07.2024 відмовлено позивачу в такому перерахунку з підстав невідповідності поданого посвідчення від 14.02.2012 зразку, затвердженому постановою КМУ від 19.05.2021 №535.
Не погоджуючись із такою відмовою Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Керуючись положеннями Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 №962-ХІІ (далі - Закон №962-XII).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Відповідно до статей 1-2 Закону №962-XII ( з наступними змінами та доповненнями), реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статті 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статті 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною першою статті 4 Закону №962-XII передбачено поновлення реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 2.13 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 01.11.1991 №1788-XII (у редакції Закону від 13.03.2018 № 2325-VIII) (далі - Закон №1788-ХІІ) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова №654) визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови №654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Саме така позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII як нормативно-правового акта вищої юридичної сили і які є пріоритетними по відношенню до підпункту 2 пункту 4 Постанови №654.
На підставі наявних у матеріалах справи належних і допустимих доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 . Згідно з довідкою від 18.06.2024 №79 Головного управління МВС у Львівській області ОСОБА_4 був примусово переселений у Кемеровську область 21.10.1947, звідки звільнений 07.09.1957,. Вказане свідчить про те, що позивачка є членом сім'ї, яку було примусово переселено, має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 та свідчить про наявність у неї права на підвищення призначеної пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своє поведінки, яка є предметом оскарження.
Щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначеної в рішенні від 24.07.2024 з підстав невідповідності поданого посвідчення від 14.02.2012 зразку, затвердженого постановою КМУ від 19.05.2021 №535, то суд оцінює такі підстави для відмови критично, оскільки з наданого посвідчення №70/23-П від 14.02.2012 слідує, що позивач має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Крім цього до заяви було долучено довідку від 18.06.2024 №79, згідно з якої її батько ОСОБА_4 визнаний реабілітованим.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на підвищення до пенсії, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ Волинській області про відмову в перерахунку пенсії позивачу та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу з 24.09.2024 перерахунок пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як члену сім'ї репресованої особи.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №913170137119 від 24.07.2024 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення пенсії у розмірі в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як члену сім'ї репресованої особи, починаючи з 24.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан