ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"12" березня 2025 р. справа № 300/1546/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку і виплати посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснення нарахування і виплати суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Архипов О.В.), 07.03.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_1 за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо необчислення та невиплати позивачу - ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби, премії, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 та 2023 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу надбавку за особливості проходження служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу щомісячної премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у непроведені повного розрахунку виплати грошового забезпечення позивачу та порушення строків розрахунків при звільнені позивача ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування позивачу суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та здійснити виплату позивачу - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" але не більш як за шість місяців.
Дана заява надійшла до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.03.2025" та підписана електронно-цифровим підписом адвоката Архипова Олександра Васильовича, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АН №1626788 від 17.02.2025.
Підставою звернення позивача із вказаним позовом є протиправні дії відповідача щодо невірного та як наслідок неповного нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу за період з 01.02.2020 по 12.05.2023.
В силу правового регулювання пункту 3 і 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що до структури заробітної плати входять основна та додаткова заробітні плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Як слідує з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2023 за №61 військовослужбовця за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 з 02 березня 2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КзПП) регламентовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Так відповідно до статті 233 КзПП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Окрім цього, чинною редакцією статті 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Таким чином, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, такий строк може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин за умови, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.
Також відповідно до пункту 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, від 30.11.2023 у справі №160/759/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а.
Дію карантину було введено з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та багаторазово продовжено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з 01.07.2023 почав свій відлік тримісячний строк звернення до суду з позовами, передбаченим статтею 233 КЗпП України.
Таким чином, з урахуванням дії карантину, тримісячний строк звернення до суду з позовами, передбаченим статтею 233 КЗпП України, закінчився 30.09.2023.
До суду із цим позовом позивач звернувся лише 07.03.2025.
Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду в адміністративному позові ОСОБА_1 суду не навів.
Також матеріали адміністративного позову позбавлені будь-яких процесуальних заяв про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом.
Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №580/9690/23 (провадження № К/990/4848/24) сформував наступні висновки:
"1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність, яка полягла у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;
1.2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січня 2008 року та березня 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
1.3. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за увесь час затримки виплати.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано строк у десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, позовну заяву повернув позивачу з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск строку на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та відсутність обґрунтованих підстав для поновлення цього строку. При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що до спірних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції Закону України № 2352-IX від 01 липня 2022 року, який набрав чинності з 19 липня 2022 року.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З огляду на те, що на час звернення позивача до суду з цим позовом (17.10.2023) в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.";
"45. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
46. У справі ж, що розглядається, на момент звернення позивача до суду а саме 17 жовтня 2023 року з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2018 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.
47. При цьому, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.
48. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина статті 242 КАС України).
Суд вказує на те, що ОСОБА_1 не довів (не надав докази) не отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як це передбачено у статті 116 КЗпП України, зокрема:
- про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум;
- про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Таким чином, із змісту позовної заяви слідує, що позивачем не дотримано тримісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
При цьому, ні позивачем, ні його представником не зазначено обставин та не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду.
За змістом частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В силу вимог частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, згідно з вимогами частини 1 статті 169, частини 1 статті 123 КАС України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення у спосіб подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, підтверджене належними доказами.
В силу правового регулювання частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, згідно вимог частини 2 статті 169 КАС України зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Архипов Олександр Васильович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо виплати грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 не в повному розмірі, а також зобов'язання до вчинення дій щодо перерахунку і виплати посадового окладу і окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення за період з 29.10.2021 по 02.03.2023 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2021, 2022, 2023 років із відповідним перерахунком та виплатою всіх решта складових грошового забезпечення, допомоги, премії, компенсацій та здійснення нарахування і виплати суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема:
- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Чуприна О.В.