04 березня 2025 року Справа № 280/539/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Пацалюк О.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23.01.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу компенсації за невикористані відпустки за період з 28.04.2020 по 13.12.2024, яку розраховано без урахування положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», тобто без урахування окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років;
зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити компенсацію за невикористані відпустки за період з 28.04.2020 по 13.12.2024 позивачу беручи за основу заробітну плату, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розмір компенсації за невикористані дні відпустки за період з 28.04.2020 по 13.12.2024 відповідачем розрахований без врахування щомісячної надбавки за вислугу років. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
Ухвалою від 28.01.2025 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 19.02.2025 на 10 год. 00 хв.
11.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В період з 10.02.2025 по 14.02.2025 головуючий суддя проходив підготовку у Національній школі суддів України, відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою від 17.02.2025 заяву позивача про його участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції задоволено.
13.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він, посилаючись на приписи абз. 3 п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, стверджує про вірне визначення розміру компенсації позивачу невикористаних днів відпустки.
17.02.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.
У підготовчому засіданні 19.02.2025 оголошувалась перерва до 25.02.2025.
19.02.2025 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 25.02.2025 було закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 04.03.2025.
У судовому засіданні 04.03.2025 позивач підтримав заявлені вимоги, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 04.03.2025 судом було проголошено скорочене рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 1999 року позивач працює в органах прокуратури України, зокрема, в органах прокуратури Запорізької областей. Наказом прокурора Запорізької області від 24.04.2020 №693к позивача було звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 27 квітня 2020 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №280/3167/20, залишений без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021, визнано протиправним та скасовано зазначений наказ прокурора Запорізької області від 24.04.2020 №693к, поновлено позивача в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області, з 28 квітня 2020 року, стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року по 04 грудня 2020 року в розмірі 180 232,47 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 змінено абзац четвертий резолютивної частини рішення та викладено у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Запорізької області з 28 квітня 2020 року».
Змінено мотивувальну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у вказаній частині з урахуванням висновків, наведених у цій постанові Верховного Суду.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 залишено без змін.
Рішення суду у частині поновлення позивача на роботі виконано 11.01.2022 шляхом видання керівником Запорізької обласної прокуратури в цей день наказу № 14-к, яким наказ від 24.04.2020 № 693к про звільнення позивача скасовано, позивача поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області з 28.04.2020.
З наказом керівника Запорізької обласної прокуратури про поновлення на роботі від 11.01.2022 № 14-к позивач ознайомився лише 05.03.2024, коли прибув до Запорізької обласної прокуратури маючи намір пред'явити до виконання виконавчий лист Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 280/3167/20 про його поновлення на роботі.
Таким чином, до роботи в Запорізькій обласній прокуратурі позивач приступив з 05.03.2024.
Упродовж 2024 року позивач проходив атестацію відповідно до вимог Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яку успішно завершив 25.11.2024 та 10.12.2024 був призначений на посаду прокурора відділу в Запорізькій обласній прокуратурі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №280/2810/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, було частково задоволено вимоги позивача до відповідача: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу заробітної плати розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування (окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 05 березня 2024 року по 22 травня 2024 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 05 березня 2024 року по 22 травня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №280/10581/24 було задоволено вимоги позивача до відповідача: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та невиплати в повному обсязі позивачу з 23 травня 2024 року по 09 грудня 2024 року заробітної плати, розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", тобто без урахування окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 23 травня 2024 року по 09 грудня 2024 року в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням раніше виплачених сум.
У зв'язку з переведенням до органів Львівської обласної прокуратури, 13.12.2024 позивач був звільнений з органів Запорізької обласної прокуратури, що стало підставою для нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні відпусток, починаючи з 2020 року до моменту звільнення.
З матеріалів справи судом встановлено, що за період з 28.04.2020 по 27.04.2021, з 28.04.2021 по 27.04.2022, з 28.04.2022 по 27.04.2023 позивачу нарахована та виплачена відповідачем компенсація за невикористані дні відпустки по 70 819,65 грн, за період з 28.04.2023 по 31.12.2023 - 15 737,70 грн, за період з 01.01.2024 по 13.12.2024 - 44 989,74 грн.
Визначаючи розмір компенсації позивачу, відповідач виходив з того, що в 2023 році позивачку не нараховувався заробіток, відповідно компенсація визначалась лише з посадового окладу позивача - 48 000,00 грн без надбавки за вислугу років.
Листом від 14.01.2025 № 21-12 вих-25 відповідач поінформував позивача щодо порядку нарахування компенсації та про те, що нарахування проведені без урахування надбавки за вислугу років.
Не погоджуючись з оскаржуваним діями позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Сторонами визнається факт наявності у позивача вислуги років більше 25 років (копія довідки відповідача від 25.03.2024 №07-42вих-24 наявна в матеріалах справи).
Отже, позивач в період 2020-2024 роки мав право на щорічну оплачувану відпустку тривалістю 45 календарних днів.
Частиною 1 статті 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пп. а) п. 1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Згідно з абз. 1, 2 п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Абзацом 4 пункту 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Пункт 4 Порядку №100 містить норму, відповідно до якої, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Сторонами визнається факт того, що в період з 28.04.2020 по 04.03.2024 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата прокурора, також позивачем не заявлялись будь-які вимоги до відповідача щодо нарахування такої заробітної плати за цей період.
Виходячи з зазначених вище норм Порядку №100, враховуючи не нарахування та невиплату позивачу в період з 28.04.2020 по 04.03.2024 заробітної плати прокурора, суд висновує, що за період з 28.04.2020 по 31.12.2023 відповідачем вірно визначений розмір компенсації позивачу за невикористані дні щорічної відпустки, відповідно в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Разом з тим, з наданого відповідачем розрахунку компенсації позивачу невикористаних днів щорічної відпустки за 2024 рік судом, з урахуванням рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах №280/2810/24 та №280/10581/24, встановлено факт неврахування в складі заробітної плати для визначення розміру компенсації надбавки за вислугу років, що є протиправним.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки за період з 01.01.2024 по 13.12.2024 без урахування щомісячної надбавки за вислугу років.
Зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 01.01.2024 по 13.12.2024 з урахування щомісячної надбавки за вислугу років, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 березня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль