03 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/8677/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Пішта І.І.,
за участю:
представник позивача - Журавльов П.В.,
представник відповідача - Фітас Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Августина Волошина, буд. 52; код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №234/07-16-24-12 від 06.11.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яким реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платником єдиного податку анульовано 30.09.2024;
2) зобов'язати Головне управління ДПС у Закарпатській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посилання в акті перевірки лише на КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» не свідчить про встановлення відповідачем здійснення позивачем заборонених видів діяльності, визначених підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України. Вказує, що в акті зазначено, що при проведенні перевірки використано дані інформаційно-комунікаційних системах ДПС України. Однак, на переконання позивача, факт здійснення платником податків заборонених видів діяльності можна встановити лише за наслідками проведення документальної перевірки під час дослідження документів відповідного платника податків щодо реально здійснюваної ним діяльності. Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її права, просить позов задовольнити.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.
Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №234/07-16-24-12 від 06.11.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якості платника єдиного податку 3-ї групи до набрання законної сили рішенням суду у справі №260/8677/24.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до норм Закону №1089 та керуючись підпунктом 8 підпункту 291.5.1 статті 291 ПК України заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж, тому платники єдиного податку - юридичні особи та фізичні особи - підприємці при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Таким чином, вважає, що Головне управління ДПС у Закарпатській області під час прийняття рішення діяло виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, у межах повноважень наданих чинним законодавством. Оскаржуване рішення винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої вказує, що викладені у відзиві твердження відповідача не спростовують факт того, що прийняте Головним управлінням ДПС у Закарпатській області №234/07-16-24-12 від 06.11.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято з порушенням процедури його прийняття, а також з порушенням норм матеріального права, так як суб'єкти господарювання мають право надавати послуги доступу до мережі Інтернет на спрощеній системі оподаткування 3 групи.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року закрито пiдготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 313 від 13.01.2017 та обрано третю групу платника єдиного податку з 12.01.2017, ставка єдиного податку 5 відсотків.
Згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 313 від 13.01.2017 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 обрано види економічної діяльності за кодами КВЕД ДК 009:2010, які вона буде здійснювати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема, 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку».
Старшим державним інспектором Ужгородського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області на підставі підпункту 191.1.1 пункту 191.1 ст. 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 76.3 статті 76, пункту 86.2 статті 86 розділу ІІ Податкового кодексу України, пунктів 299.2 та 299.7 ст.299 розділу XІV Кодексу, з врахуванням підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Кодексу проведено перевірку дотримання правових засад застосування спрощеної системи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
За наслідком проведення перевірки складений акт про результати перевірки дотримання правових засад застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 30.09.2024 №13872/07-16-24-12/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно з висновками акту перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушила вимоги п.п 8 п.п 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Згідно з актом перевірки реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню 30.09.2024.
06.11.2024 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення №234/07-16-24-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 30.09.2024 на підставі підпункту « 3» пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
ПК України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.
Так, зазначеним положенням встановлено вичерпний перелік випадків, за яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
81) у разі наявності податкового боргу з єдиного податку у платника єдиного податку, який самостійно визначив позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за останній податковий (звітний) рік, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;
10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
За правилами п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Статтею 299 ПК України унормовано, що підставою для винесення рішення про скасування реєстрації платника єдиного податку є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно п.76.1 ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України і за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Таким чином, перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки.
Як видно з матеріалів справи, податковим органом під час проведення камеральної перевірки позивача надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі.
Відтак, суд дійшов висновку, що перевірку проведено з підстав не передбачених ст.75 ПК України, оскільки податковий орган під час проведення камеральної перевірки з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Суд зазначає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної саме документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16, від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а.
Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався, зокрема постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, в якій зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом; при цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Отже, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення на підставі висновків камеральної перевірки порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним.
Щодо відсутності даних, які свідчать про те, що позивач належить до категорії платників податків, які не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, суд зазначає наступне.
01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року № 1089-IX (далі - Закон № 1089-IX), яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до Закону № 1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (НКЕК) від 20 квітня 2022 року № 30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за № 502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
НКЕК є єдиним органом виконавчої влади в Україні, який має повноваження встановлювати види та опис електронних комунікаційних послуг.
Згідно Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надає послугу, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого обладнання, що використовується, у тому числі послугу широкосмугового доступу до мережі Інтернет. З використанням мережі: фіксованого зв'язку (на підставі договору з постачальником мережі); безпосереднє фізичне взаємоз'єднання мережі постачальника електронних комунікаційних послуг з мережами постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг інших держав (код послуги ІА.S1), що підтверджується Витягом з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг від 16.10.2024 року.
Натомість суб'єкти господарювання постачальники електронних комунікаційних мереж включаються до Реєстру з кодом виду послуг: ОS.S1 - послуга технічного обслуговування та експлуатації електронних комунікаційних мереж. Відповідно до Орієнтовного переліку видів електронних комунікаційних послуг постачальник електронних комунікаційних послуг може надавати послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги ОS.S1), що за визначенням означає послугу з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у мережах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
НКЕК рішенням №170 від 03.04.2024 затвердила офіційне узагальнення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг, у розділі III якого ототожнює діяльність постачальників електронних телекомунікаційних мереж саме з кодом послуги ОS.S1.
Тобто при таких видах послуг як надання доступу до мережі Інтернет, надання доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів, через мережі, які не належать суб'єкту господарювання, таким суб'єктом не обслуговуються та не експлуатуються телекомунікаційні мережі.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про здійснення позивачем діяльності у сфері надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, такі відомості не зазначені відповідачем в акті перевірки, відповідних доказів відповідачем не надано і в процесі судового розгляду справи.
Зі змісту акту перевірки випливає, що підставою прийняття оскаржуваного рішення став висновок відповідача про здійснення позивачем діяльності з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, що визначена у п. 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, здійснення якої суб'єктом господарювання унеможливлює його перебування на спрощеній системі оподаткування 1-3 групи.
Висновок про здійснення позивачем діяльності забороненого виду зроблено на підставі реєстраційних даних та звітності платника, а саме: визначення основного КВЕД 61.10.
Відповідно до приписів розділу 1 «Сфера застосування» вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Клас 61.10 включає: Експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв'язку, у т.ч.: експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв'язку між двома точками за допомогою кабельного зв'язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з'єднань; експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів); надання телеграфного та іншого не голосового зв'язку власними засобами; купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення; надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктур; комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм.
Отже, суд вказує на те, що зазначення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 діяльності за кодом КВЕД 61.10 недостатньо, щоб визначити, яку саме діяльність здійснює суб'єкт господарювання. Декларування діяльності за кодом КВЕД 61.10 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування спрощеної системи оподаткування (єдиний податок) видів господарської діяльності, оскільки крім зазначених у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК України видів господарської діяльності, кодом КВЕД 61.10 визначені і інші види діяльності, які не заборонені для застосування спрощеної системи оподаткування.
Пунктом 291.5 статті 291 ПК України визначено перелік видів діяльності, здiйснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, облiку та звiтностi, а саме: не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи суб'єкти господарювання, зокрема, юридичні особи, якi здiйснюють, дiяльнiсть з надання послуг пошти (крiм кур'єрської дiяльностi), дiяльнiсть з надання послуг фiксованого телефонного зв'язку з правом технiчного обслуговування та експлуатації телекомунiкацiйних мереж i надання в користування каналiв електрозв'язку (мiсцевого, мiжмiського, мiжнародного), дiяльнiсть з надання послуг фiксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунiкацiйної мережi з правом технiчного обслуговування i надання в користування каналiв електрозв'язку (мiсцевого, мiжмiського, мiжнародного), дiяльнiсть з надання послуг рухомого (мобiльного) телефонного зв'язку з правом технiчного обслуговування та експлуатацій телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, дiяльнiсть з надання послуг з технiчного обслуговування та експлуатації телекомунiкацiйних мереж, мереж ефiрного теле- i радiомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Отже, судом встановлено, що позивач не здійснює діяльності за вказаними у статті 291 ПК України видами, які виключають можливість бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Закарпатській області, приймаючи рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та виключаючи позивача з реєстру платників єдиного податку 30.09.2024, діяло протиправно, чим порушило права позивача, а тому Рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №234/07-16-24-12 від 06.11.2024 року підлягає скасуванню.
При цьому, належним способом захисту прав позивача у даному випадку є також зобов'язання відповідача поновити її реєстрацію як платника єдиного податку, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 21 червня 2023 року у справі №320/14138/21 та від 24 червня 2024 року у справі №420/11912/23.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95).
У справі «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах «Тогджу проти Туреччини», заява №27601/95, пункт 158; «Начова та інші проти Болгарії» [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; «Імакаєва проти Росії», заява №7615/02; «Карабуля проти Румунії», заява №45661/99, пункт 180).
Судом встановлено, що під час розгляду справи адвокат Журавльов П.В. виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №МК-0912/1 від 09 грудня 2024 року, Додатку №1 від 09.12.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №МК-0912/1 від 09 грудня 2024 року.
Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги №МК-0912/1 від 09 грудня 2024 року Сторони дійшли згоди, що правова допомога надається за умови підписання сторонами Додатків до Договору чи в інших випадках, передбачених законодавством України. У Додатках зазначається деталізація правової (правничої) допомоги, що буде надана Клієнту. На підставі відповідного додатку формується рахунок на оплату, який повинен бути оплачений Клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту його виставлення, якщо інше не погоджено Сторонами у відповідному Додатку.
В свою чергу В Додатку №1 від 09.12.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги №МК-0912/1 від 09 грудня 2024 року сторони дійшли згоди, зокрема, про те, що гонорар адвокатського об'єднання становить 30000 грн без ПДВ.
На виконання вищевказаного додатку адвокатом виставлено рахунок на оплату №124 від 09.12.2024 на суму 30000 грн за надання правничої (правової) допомоги, що полягає у представництві інтересів Клієнта з питань судового оскарження рішення податкового органу про анулювання реєстрації платником єдиного податку.
Згідно платіжної інструкції №1513338900 від 09.12.2024 ФОП ОСОБА_1 на рахунок МК Лігал Сервіс АО сплачено 30000 грн згідно рахунку на оплату №124 від 09.12.2024.
Суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Таким чином, відповідач, як особа, яка заперечує щодо зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі №640/15803/19 та від 09.03.2021 р. у справі №200/10535/19-а, від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/204.
З тексту відзиву на позовну заяву вбачається, що, на переконання відповідача, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Однак на підтвердження такої позиції відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань та не подано жодних доказів.
На переконання ж суду, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Також суд враховує, що адвокат брав участь у судових засіданнях, підготував заяву про забезпечення позову та інші заяви по суті заявлених вимог.
Враховуючи об'єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги та з огляду на відсутність з боку відповідача обґрунтованих клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України, суд дійшов висновку, що зазначений розмір витрат 30000 грн є співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу розмірі 30000,00 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Августина Волошина, буд. 52; код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області №234/07-16-24-12 від 06 листопада 2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Закарпатській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3936,40 грн (три тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень сорок копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 12.03.2025 року.