про залишення позовної заяви без руху
12 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/5731/25
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з неї надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112200 гривень;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з неї надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 112200 гривень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Суд відмічає, що предмет судового розгляду (зміст позовних вимог), який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим. При цьому, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.
Однак, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, вищезазначеним критеріям чіткості та зрозумілості не відповідають, оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з неї надміру виплачених сум пенсій, проте не зазначає ні номеру, ні дати вказаного рішення.
Суд зазначає, що механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, врегульований Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 № 25-3) (далі - порядок №6-4).
Пунктом 3 вищезазначеного Порядку №6-4 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
Таким чином, стягнення надміру виплачених сум пенсій, здійснюється шляхом прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії, відповідного рішення за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку №6-4.
Правовими нормами частини 7 статті 161 КАС України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта у позивача - клопотання про його витребування.
Оскільки предметом оскарження в поданому ОСОБА_1 позові є індивідуальний акт - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з неї надміру виплачених сум пенсій, то на виконання вимог частини 7 статті 161 КАС України до позовної заяви позивач мала долучити копію такого рішення, або ж клопотання про його витребування від відповідача.
Однак, в порушення вимог частини 7 статті 161 КАС України ОСОБА_1 не надала до суду копії оскаржуваного нею в даній справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання з неї надміру виплачених сум пенсій.
Щодо долученого до позову розрахунку суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/28672/21, то суд зазначає, що вказаний розрахунок не є рішенням про стягнення надміру виплачених сум пенсій, за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку №6-4.
Із вказаного розрахунку вбачається, що пенсійним органом були вчиненні дій щодо зменшення ОСОБА_1 розміру доплати до пенсії, нарахованої їй за період з січня по листопад 2024 року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/28672/21. Однак, суд зауважує, що в поданому до суду позові такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивач не оскаржує.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити їй строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- позовної заяви в новій редакції (в 2-х екземплярах) із уточненням в ній заявлених позовних вимог, а саме із зазначенням прохальній частині номеру та дати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій, яке оскаржується нею в поданому позові;
- належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсій, а у разі відсутності у позивача вказаного рішення - оформленого відповідно до вимог ст.80, 166-167 КАС України клопотання про його витребування.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович