про відмову у забезпеченні позову
12 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/6224/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не видачі ОСОБА_1 довідки про надання йому відстрочки з 08.02.2025 по 09.05.2025 на підставі п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не занесення відомостей про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в день оформлення довідки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 довідку про надання йому відстрочки з 08.02.2025 по 09.05.2025, на підставі п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та занести відомості про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в день оформлення довідки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 10.03.2025 вх. №17943/25, в якій просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його відділам, зокрема 5-му відділу, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі за його позовом.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що позивач маючи намір отримати підтвердження продовження строку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа яка здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , звернувся до відповідача із заявою для отримання відповідної довідки, однак отримав відмову, в зв'язку з тим, що під час проведення перевірки підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не представилось можливим встановити факт постійного догляду.
Для надання йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації запропоновано надати підтвердження факту постійного догляду (додаток 8 постанови КМУ №560 від 16.05.2024).
Предметом спору у даній справі є протиправні, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови позивачу у продовженні раніше неодноразово оформлюваної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (остання відстрочка була оформлена строком до 07.02.2025). Представником позивача зазначено також, що позивач має батька ОСОБА_3 , 1952 року народження, який також потребує постійного стороннього догляду та проживає спільно за однією адресою, що підтверджується довідкою селищної ради, копія якої додана до позовної заяви, а також випискою з протоколу №82 засідання ЛКК від 12.07.2024 та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_3 , від 27.04.2022.
Представник позивача зазначає, що мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави.
Відмова відповідача у визнанні права позивача на продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, може стати наслідком мобілізації позивача до Збройних сил України до прийняття рішення в справі. Однак в такому випадку навіть при задоволенні позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде неможливо.
Разом з тим, представник позивача посилається та те, що предметом поданого позову є протиправна, на його думку, бездіяльність відповідача, що полягала у відмові позивачу у наданні (продовженні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, якій має бути надано оцінку судом під час розгляду справи.
На думку представника позивача, обраний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а саме: неможливість позивача реалізувати право на відстрочку від призову та вірогідна неможливість виконати судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд вважає за можливе розглянути клопотання без повідомлення учасників справи, та виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та усіма, на його думку необхідними документами, для продовження отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак отримав відмову з підстав того, що під час проведення перевірки підстав щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не представилось можливим встановити факт постійного догляду.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 2 названої правової норми забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Приписами частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, або вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Представник позивача у заяві повідомив про те, що законодавство щодо надання відстрочки змінювалось, тобто попередні відстрочки надавались за вже нечинними нормами права. Отже, на етапі відкриття провадження відсутні ознаки очевидної протиправності оскаржуваних дій відповідача.
Щодо можливого настання негативних наслідків для позивача у вигляді призову до Збройних Сил України.
Військовий обов'язок не може вважатися негативним наслідком, оскільки закріплений у законодавстві України, а захист Вітчизни є Конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Представник позивача також стверджує, що призов позивача на військову службу призведе до того, що його батьки, які потребують догляду, опиняться без догляду.
До заяви про забезпечення позову не додано доказів того, що відповідач вчиняє дії для призову позивача на військову службу. Згідно викладених у заяві обставин, позивачу лише повідомлено про необхідність подання додаткових документів для оформлення відстрочки від призову на військову службу.
За встановлених судом обставин, суд вважає, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову від 10.03.2025 вх. №17943/25.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін