про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
11 березня 2025 р. Справа № 120/2960/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст. 171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 5 статті 160 КАС України, серед іншого, передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивач.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 9 ст. 160 КАС України).
Аналіз матеріалів позовної заяви свідчить про те, що предметом спору у цій справі є протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо анулювання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час працівникам ТОВ "Млин Вінниці".
Відповідно до наведених у позовній заяві обставин справи та доданих матеріалів, бронювання працівників скасовано відповідно до вимог постанови КМУ від 01.11.2024 року № 1241 та у зв'язку з анулюванням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З цього приводу, суд зауважує, що відповідно до п. 1 постанови КМУ від 05.06.2024 року за № 650 "Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану", яким визначено механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Згідно п. 2 Порядку, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 "Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану" (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: - строку проведення мобілізації, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;
- строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку;
- 12 місяців, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;
- строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Пунктом 13 Порядку передбаченні підстави для анулювання відстрочки, якими є - закінчення строку її дії; - завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; - позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; - ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації; - звільнення військовозобов'язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації); - тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов'язаного з підприємством; - обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації; - надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України.
У випадках, зазначених у підпунктах 2-9 цього пункту, анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов'язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку (додаток 4).
Надана військовозобов'язаному рішенням Мінекономіки відстрочки, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов'язаного.
Водночас, суд наголошує, що викладені мотиви позову не дають змоги встановити підстав для скасування відстрочки.
Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з метою з'ясування дійсних обставин, що слугували підставою для скасування відстрочки.
Також судом враховано, що відповідно до доводів позивача бронюванням працівника надано у зв'язку виконання мобілізаційного завдання, передбаченого договором на мобілізаційне завдання від 05.01.2024 року.
Відповідно до умов цього договору строк дії договору має темпоральні рамки до повного виконання сторонами своїх завдань.
Окрім того позивачем надано додатки до договору, а саме, мобілізаційне завдання та календарний план від 05.01.2024 року.
Водночас, календарний план виконання мобілізаційного завдання не містить ні початку виконання завдань, ні закінчення, ні результатів виконання таких завдань.
До то ж надані до матеріали справи не містять доказів виконання цього договору, що б, у свою чергу, підтверджувало доводи позивача щодо того, що такий договір є чинним на момент подання позовної заяви.
Суд зауважує, що надання незаповнених додатків до договору жодним чином не свідчить про темпоральні рамки виконання умов договору.
При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже, за результатами аналізу вказаних норм, суд звертає увагу позивача на те, що позивач при зверненні до суду з позовом зобов'язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов'язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів та у разі неможливості самостійно надати докази за необхідності заявити клопотання про їх витребування.
Іншими словами позивач зобов'язаний самостійно ретельно підготуватися для звернення до суду з позовом, надавши до такого позову документи, які мають значення для вирішення спору та які може отримати самостійно.
Окремо суд зауважує, що аналізовані вище законодавства вказують на те, що відстрочка від мобілізації, надається конкретному військовозобов'язаному працівнику, а не підприємству, на якому він працює.
Розвиваючи вказане, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі й щодо належного оформлення позовної заяви у відповідності до положень статті 160, 161 КАС України.
Суд зауважує, що статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України визначено зокрема, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Із наведених вище законодавчих положень слідує, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням чи бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але вимагає щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
З огляду на відсутність чітких відомостей про порядок бронювання працівників, підстави його скасування та акт, яким оформлено таке рішення, суд позбавлений можливості чітко встановити суб'єктний склад учасників справи та належний зміст позовних вимог.
Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що скасування бронювання конкретної особи порушує її індивідуальні права, а не права юридичної особи безпосередньо.
Більше того, суд зауважує, що подання особи в розшук є її особистою мірою відповідальності за вчинення військовозобов'язаним правопорушення, яке передбачено ст. 210 або 210-1 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Принагідно, суд зауважує, що наявність чи відсутність бронювання не змінює та не припиняє прав чи обов'язків військовозобов'язаних у частині дотримання правил військового обліку.
Тобто, недотримання працівником правил військового обліку не є обставиною, що безпосередньо створює правових наслідків для працівників підприємства у контексті спірних правовідносин.
Таким чином, вимога позивача про виключення з розшуку працівників не може вважатися похідною вимогою від окресленої позивачем основної вимоги.
Більше того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів перебування працівників позивача у розшуку.
Так, надані позивачем відомості з розшукових відомостей МВС навпаки свідчать про відсутність зазначених осіб у розшуку.
З урахуванням вищенаведеного, суд резюмує, що зміст позовних вимог не конкретизовано, позовна заява не містить належного обґрунтування позовних вимог (зокрема, щодо підстав для анулювання бронювання), послідовного розбірливого викладу обставин та доказів підтвердження позовних вимог.
Таким чином, позивачеві слід привести у відповідність фактичні обставини справи та надати докази на їх підтвердження, а також уточнити зміст позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Вінниці" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Альчук Максим Петрович