Справа №676/2580/24
Номер провадження 2/676/241/25
12 березня 2025 р. Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,
секретаря судового засідання Мазуркевич О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу №8, про визнання формулювання причини звільнення неправильним, про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середньої забортної плати за час затримки розрахунку, -
ОСОБА_1 11.04.2024 року звернулась з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу №8, про визнання формулювання причини звільнення неправильним, про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середньої забортної плати за час затримки розрахунку. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.03.2008 р. згідно наказу №5 від 29.02.2008 р. вона була прийнята на роботу в Гаражно-будівельний кооператив №8 бухгалтером (п.1,п.2 додатку). 24.01.2024 р. вона була змушена звільнитись з роботи у зв'язку із невиконанням головою ГБК №8 ОСОБА_3 відносно неї вимог законодавства про працю та умов трудового договору. Вказала згідно ст.ст. 2,6,10,11 ЗУ «Про відпустки» та ст.. 74,75 КЗпП України вона мала право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні, а з 18.05.2023 року на 26 календарних дні. Однак, голова кооперативу грубо порушуючи вказані вище норми законодавства про працю, не надав їй відпусток протягом 6 років з 2017 року по 2023 рік. Після того як вона перехворіла важкою хворобою та отримала 3 групу інвалідності, їй надали відпустку згідно наказу №4 від 18.05.2023 року за відпрацьований період з 2017 року по 2019 рік. Відпустка їй була потрібна для проходження реабілітації після хвороби, однак вона була надана їй за умови, що вона далі буде виконувати свої обов'язки під час відпустки, а в разі незгоди відпустки не отримала б. На таких самих умовах згідно наказу №6 від 08.08.2023 року, вона перебувала у щорічній відпустці за період з 2019 року по 2020 рік. За її заявою наказом №11 від 23.10.2023 р. їй була надана чергова щорічна відпустка за відпрацьований період з 2020 року по 2022 рік, яка була продовжена до 05.01.2024 р. Згідно наказу №12 від 24.10.2023 року на цей раз на період своєї відпустки вона передала всі справи та бухгалтерські документи тимчасово виконуючій обов'язки бухгалтера ОСОБА_4 по акту приймання-передачі справ від 26.10.2023 р. На роботу після відпустки вона мала вийти 08.01.2024 р. однак захворіла і по 19.01.2024 року перебувала на лікарняному. 20.01.2024 р. в суботу вона зателефонувала голові кооперативу ОСОБА_3 та попередила його що в понеділок 22.01.2024 р. виходить на роботу та попросила його щоб підготував наказ про зворотню передачу їй справ по акту та забезпечив явку тимчасово виконуючої обов'язки бухгалтера ОСОБА_4 на яку отримала позитивну відповідь. Голова кооперативу попередив, що буде її переводити на неповний робочий день не назначивши причини. 22.01.2024 р. вона прийшла на роботу в ГБК №8 після відпусток та лікарняного на 11.50 як домовлялись, але ні голови кооперативу, ні тимчасово виконуючої обов'язки бухгалтера на роботі не було, кабінет бухгалтера був зачинений. Вона телефонувала голові кооперативу, який прибув через 30 хв. та повідомив їй, що ніякого наказу про передачу справ та самої передачі не буде, не буде й ОСОБА_4 без пояснень. В ситуації коли у неї не було свідків змушена була викликати поліцію, щоб засвідчити факт недопуску її до роботи головою кооперативу. Наряд поліції, що прибув на її виклик оформив протокол прийняття заяви про недопуск її до роботи, відібрав у неї пояснення. Не отримавши допуску до роботи змушена була покинути територію кооперативу. 23.01.2024 р. о 10.30 год. вона знову прибула на роботу в ГБК №8 однак ні голови кооперативу, ні тимчасово виконуючої обов'язки бухгалтера знову на роботі не було, а кабінет був зачинений. Через пів години не дочекавшись коли прийде голова кооперативу та тимчасово виконуючі обов'язки бухгалтера знову викликала наряд поліції щоб засвідчити факт недопуску її до роботи. Коли працівники поліції відбирали у неї пояснення прийшов голова кооперативу, в цей час вона запитала у нього коли буде наказ про передачу їй усіх справ як бухгалтеру кооперативу. Він повідомив, що не буде наказу в не буде передачі справ, після чого вона покинула кооператив. За результатами перевірки її заяв Кам'янець-Подільським РУП ГУНП у Хмельницькій області було виявлено правопорушення головою ГБК №8 Поліщуком М.В., що відносяться до цивільно-правових відносин. Своїми незаконними діями відповідач в особі голови кооперативу ОСОБА_3 фактично двічі не допустив її до роботи. Відповідно вона як бухгалтер кооперативу без допуску до робочого місця, до бухгалтерських документів та фінансів не могла виконувати свої обов'язки згідно посадової інструкції. 24.01.2024 р. змушена була подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням в зв'язку з невиконанням головою ГБК №8 відносно неї законодавства про працю та умов трудового договору(ч.3 ст.38 КЗпП України), а саме: безпідставне ненадання їй щорічних відпусток протягом 6 років, погрози після хвороби про звільнення з роботи, про переведення на неповний робочий день, примушування до виконання своїх обов'язків під час відпустки, недопуски до роботи без усяких на те причин. Однак наказом № 3 від 24.01.2024 р. була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України без зазначення відповідної частини, незасвідчену копію якого отримала лише 14.03.2024 р. неправильне формулювання причин звільнення суперечить її заяві про звільнення та здійснено з метою невиплати їй вихідної допомоги. На день подання позовної заяви відповідачем не сплачено вихідну допомогу в розмірі 20857,32 грн., вихідна допомога та компенсацію за три дні невикористаної щорічної відпустки. Позивач просить суд винести рішення яким: визнати формулювання причини звільнення її з роботи, зазначені у наказі №3 від 24.01.2024 року Гаражно-будівельного кооперативу №8 «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» неправильним; змінити формулювання причини звільнення її з роботи у наказі №3 від 24.01.2024 року Гаражно-будівельного кооперативу №8 «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» на «за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю»; стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 20 857,32 грн., невиплачену компенсацію за три дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 662,49 грн., середню заробітну плату в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 09.02.2024 року по дату фактичного розрахунку або дату прийняття рішення судом. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали, просять його задовольнити. Суду позивач та його представник пояснили, що відповідачем протягом всього часу її роботи в кооперативі порушувалися її права як працівника, не надавалась своєчасно щорічна відпустка, в кооперативі щороку не складався графік відпусток, після виходу на роботу з лікарняного на роботу в січні 2024 р. відповідачем в особі голови кооперативу не було забезпечено передачу їй згідно акту бухгалтерської документації від бухгалтера яка її заміщувала на час відпусток та лікарняного в зв'язку із цим вимушена була викликати поліцію на місце роботи, голова правління схиляв її до переведення на інший режим роботи та зменшення заробітної плати, пропонував їй звільнитися, в зв'язку із чим нею було подано заяву про звільнення в зв'язку із порушенням трудового законодавства.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні в повному обсязі. 13.06.2024 р. представник відповідача подав письмові пояснення до суду в яких вказав, що в своїй заяві від 24.01.2024 р. позивач не вказала конкретну частину статті 38 КЗпП України по якій хотіла щоб її звільнили, не вказала які саме вимоги законодавства про працю та трудового договору не виконувалися відповідачем відносно неї під час дії трудового договору та не додано передбачених законом доказів на підтвердження зазначеного порушення трудового законодавства, а тому її було звільнено за власним бажанням відповідно до положень ст. 38 КЗпП України; на його переконання позивач мала би підстави для звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за наявності судового рішення, що набрало законної сили яким би було встановлено факт порушення роботодавцем трудового законодавства відносно позивача; про призначення групи інвалідності позивачу відповідачу стало відомо тільки після звернення позивачки з позовом до суду, будучи бухгалтером кооперативу позивач не надала адміністрації кооперативу копію довідки МСЕК, більше того здійснювала відрахування в Фонд соціального страхування із своєї заробітної плати в розмірі більшому ніж передбачено законодавством; відповідачем після звільнення неодноразово направлялися позивачу повідомлення про необхідність з'явлення в кооператив для отримання коштів. Крім цього в судовому засіданні представники відповідача суду пояснили, що за час своєї роботи позивачка добровільно у відпустку не ходила, за час роботи головою Правління Поліщуком М.В. надавалася їй відпустка за попередні роки, звернень із скаргами від позивачки щодо цього не було, по факту не виходу позивачки на роботу 22 та 23 січня 2024 р. були складені відповідні акти, передача бухгалтерських документів позивачу в ці дні не відбулася в зв'язку із відсутністю на роботі бухгалтера ОСОБА_4 , яка була на роботі 23.01.2024 р. у визначений їй наказом робочій час, 22 та 23 січня 2024 р. позивачка безпричинно викликала поліцію на територію кооперативу, позивачці пропонувалося перейти на інший графік роботи із зменшенням навантаження враховуючи її стан здоров'я однак вона відмовилася, наказ № 3 від 08.01.2024 р. їй не було доведено до відому, від його підписання вона відмовилася.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року відкрито провадження по справі в спрощеному порядку.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 згідно наказу №5 від 29.02.2008 р. з 01.03.2008 р. була прийнята на роботу в Гаражно-будівельний кооператив №8 бухгалтером за сумісництвом з паралельним виконанням обов'язків касира кооперативу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.5), копією наказу(а.с.9). Згідно зазначеного наказу було встановлено робочий графік для касира кооперативу: вівторок з 12.00 до 16.00 год., середа з 08.00 год. до 12.00 год., обов'язки бухгалтера дозволити виконувати на дому в зв'язку з відсутністю умов для роботи.
Наказом № 1 від 03.01.2017 р. ОСОБА_1 , була переведена з роботи за сумісництвом на основне місце роботи зі збереженням займаної посади, що підтверджується копією запису в її трудовій книжці(№ 29 від 03.01.2017 р.(а.с.171).
Наказом № 16 від 01.11.2017 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 01.11.2017 р. по 18.12.2017 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2013 р. по 02.03.2015 р. на 48 календарні дні, що підтверджується копією наказу(а.с.160).
Наказом № 35 від 04.12.2018 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 04.12.2018 р. по 28.12.2018 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2015 р. по 02.03.2016 р., що підтверджується копією наказу(а.с.160 на звороті).
Наказом № 02 від _2.08.2019 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 13.08.2019 р. по 06.09.2019 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2016 р. по 02.03.2017 р. на 24 календарні дні, що підтверджується копією наказу(а.с.161).
18.05.2023 р. ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, довічно, що підтверджується копією довідки МСЕК № 129442 серії 12 ААГ(а.с.4).
18.05.2023 р. наказом № 4 від 18.05.2023 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 18.05.2023 р. по 04.07.2023 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2017 р. по 02.03.2019 р. на 48 календарні дні, що підтверджується копією наказу(а.с.8, 161 на звороті).
08.08.2023 р. наказом № 6 від 08.08.2023 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 08.08.2023 р. по 31.08.2023 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2019 р. по 02.03.2020 р. на 24 календарні дні, що підтверджується копією наказу(а.с.10, 162).
23.10.2023 р. наказом № 11 від 23.10.2023 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 26.10.2023 р. по 12.12.2023 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2020 р. по 02.03.2022 р. на 48 календарні дні, що підтверджується копією наказу(а.с.11, 162 на звороті).
24.10.2023 р. наказом № 12 від 24.10.2023 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було на період відпусток ОСОБА_1 прийнято на роботу бухгалтером ОСОБА_4 за сумісництвом з паралельним виконанням обов'язків касира кооперативу, що підтверджується копією наказу(а.с.12, а.с.163). Згідно зазначеного наказу було встановлено робочий графік для касира кооперативу: вівторок з 12.00 до 16.00 год., середа з 08.00 год. до 12.00 год., п'ятниця з 12.00 до 16.00 год.(по домовленості), обов'язки бухгалтера дозволити виконувати на дому в зв'язку з відсутністю умов для роботи, зобов'язано ОСОБА_1 передати посаду, електронні ключі особистого кабінету знову призначеному бухгалтеру до 26.10.2023 р. та провести розрахунки станом на 01.11.2023 р.
26.10.2023 р. було складено акт приймання-передачі справ між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який було затверджено головою правління Поліщуком М.В. (а.с.13-15).
13.12.2023 р. наказом № 14 від 13.12.2023 р. «По особовому складу» головою Правління ГБК № 8 ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку бухгалтеру ОСОБА_1 з 13.12.2023 р. по 05.01.2024 р. включно за відпрацьований період з 03.03.2022 р. по 02.03.2023 р. на 24 календарні дні, що підтверджується копією наказу(а.с. 163 на звороті).
Згідно копії табелю виходу на роботу за січень 2024 р.(а.с.170) позивач перебувала на лікарняному з 08.01.2024 р. по 19.01.2024 р. включно. Вказані обставини сторонами визнаються. Згідно зазначеної копії табеля з 22.01.2024 р. по 24.01.2024 р. позивач на роботі була відсутня.
22.01.2024 р. понеділок.
22.01.2024 р. ОСОБА_1 було подано заяву о 12 год. 50 хв. в поліцію проти неправомірних дій голови ГБК № 8 відповідно до якої ОСОБА_5 не допускає її до роботи та не ознайомив з наказом про скорочення робочих годин, що підтверджується копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію(а.с.16). Згідно її пояснень вона 22.01.2024 р. близько 11 год. 55 хв. прийшла на своє місце роботи в ГБК № 8 проте її керівник ОСОБА_3 не допустив її до робочого місця адже перевів її на неповний робочий день без її відома, не вручивши при цьому наказу про перевод(а.с.17).
22.01.2024 р. Головою правління ГБК № 8 за участю чергового охоронника кооперативу Вінника М.В. та члена правління кооперативу ОСОБА_6 було складено акт про відсутність на роботі бухгалтера кооперативу Семерунь Н.І. згідно якого позивач була відсутня на робочому місці протягом усього робочого дня з 12.00 до 16.00 год.(а.с.159).
23.01.2024 р. вівторок.
23.01.2024 р. ОСОБА_1 було подано заяву о 11 год. 31 хв. в поліцію проти неправомірних дій голови ГБК № 8 відповідно до якої ОСОБА_5 не допускає її на робоче місце де рахується на посаді бухгалтера(а.с.18). Згідно її пояснень від 23.01.2024 р.: 19.01.2024 р. в неї закінчилась відпустка, 20.01.2024 р. вона подзвонила голові кооперативу про те, що в понеділок 22.01.2024 р. виходить на роботу, в зв'язку із цим він повинен видати наказ про передачу всіх бухгалтерських справ по акту їй від бухгалтера, що її замінював; прийшовши 22.01.2024 р. голова кооперативу заявив, що ніякого наказу не має і не буде відповідно бухгалтер який її замінював на роботу не прийшов, у вівторок 23.01.2024 р. вона знову прийшла на роботу голови кооперативу не має, бухгалтера не має, двері бухгалтерії зачинені; тоді подзвонила голові кооперативу і заявила, що прийшла на роботу та попросила щоб він їй вручив наказ чому її не допускають до роботи, позитивної відповіді не отримала і поросила його винести(а.с.19).
23.01.2024 р. Головою правління ГБК № 8 за участю чергового охоронника кооперативу Павлова О.В. та т.в.о. бухгалтера Нарольською О.М. було складено акт про відсутність на роботі бухгалтера кооперативу Семерунь Н.І. згідно якого позивач була відсутня на робочому місці 23.01.2024 р. протягом усього робочого дня з 12.00 до 16.00 год.(а.с.159 на звороті).
24.01.2024 р. ОСОБА_1 було подано голові правління ГБК № 8 Поліщуку М.В. заяву про звільнення її із займаної посади з 24.01.2024 р. за власним бажанням в зв'язку з невиконанням відносно неї вимог законодавства про працю та трудового договору(а.с.23). З пояснень в суді представника позивача вказану заяву було надіслано голові правління ГБК № 8 Поліщуку М.В.: через додаток «Вайбер» з телефону доньки позивача, що підтверджується копією скриншоту(а.с.26), через електронну пошту, що підтверджується копією скриншоту(а.с.25) та надіслано цінним листом в ГБК № 8, яку було отримано головою кооперативу 30.01.2024 р., що підтверджується копією опису цінного листа та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.24).
Наказом № 3 від 24.01.2024 р. «По особовому складу» головою кооперативу ОСОБА_3 було звільнено ОСОБА_1 за власним бажанням з 24.01.2024 р. згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу(а.с.6).
30.01.2024 р. головою Правління ГБК № 8 Поліщуком М.В. було направлено ОСОБА_1 повідомлення(а.с.82) з проханням з'явитися 06.02.2024 р. з 12.00 год. по 16.00 год. для отримання копії наказу про звільнення та отримання заробітної плати та всіх належних до виплати на день звільнення коштів в касі кооперативу. Вказане повідомлення було направлено позивачу цінним листом та отримано нею 05.02.2024 р., що підтверджується копією опису цінного листа та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.81 на звороті).
07.02.2024 р. ОСОБА_1 було подано голові кооперативу заяву про надання копії наказу про звільнення, надати розрахунок компенсації за невикористану відпустку та розрахунок лікарняних за період з 08.01.2024 р. по 19.01.2024 р.(а.с.28), надано свої банківські реквізити для виплати розрахункових коштів(а.с.29). Заява була направлена через додаток «Вайбер» з телефону доньки позивача, що підтверджується копією скриншоту(а.с.31), через електронну пошту, що підтверджується копією скриншоту(а.с.30).
16.02.2024 р. головою Правління ГБК № 8 Поліщуком М.В. було направлено ОСОБА_1 повідомлення(а.с.83) з проханням з'явитися в робочі дні роботи касира з 12.00 год. до 16.00 год. в вівторок або в середу з 08.00 год. до 12.00 год. для отримання копії наказу про звільнення та отримання заробітної плати та всіх належних до виплати на день звільнення коштів в касі кооперативу, запропоновано зв'язатися із бухгалтером по телефону для з'ясування часу зустрічі. Вказане повідомлення було направлено позивачу цінним листом та отримано нею 22.02.2024 р., що підтверджується копією опису цінного листа та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.83).
05.03.2024 р. ОСОБА_1 було подано повторно голові кооперативу заяву про надання копії наказу про звільнення, надати розрахунок компенсації за невикористану відпустку та розрахунок лікарняних за період з 08.01.2024 р. по 19.01.2024 р.(а.с.33). Заява була направлена цінним листом та отримана головою кооперативу 06.03.2024 р., що підтверджується копією опису та рекомендованого повідомлення(а.с.34).
12.03.2024 р. головою Правління ГБК № 8 Поліщуком М.В. було направлено ОСОБА_1 повідомлення(а.с.84) з проханням для направлення коштів відкрити рахунок в Ощадбанку для заробітної плати, в іншому випадку запропоновано з'явитися в бухгалтерію особисто, розписатися в наказі та отримати копію і всі належні їй платежі, ще раз надіслано копію наказу. Вказане повідомлення було направлено позивачу цінним листом та отримано нею 14.03.2024 р., що підтверджується копією опису цінного листа та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.84, 84 на звороті).
18.03.2024 р. ОСОБА_1 було подано голові кооперативу заяву про надання копії наказу про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України через невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю та трудового договору(не допуски до роботи, зафіксовані протоколами поліції), а не просто за власним бажанням; а також надіслати їй розрахунки компенсації за невикористану відпустку та лікарняних за період з 08.01.2024 р. по 19.01.2024 р., вихідної допомоги ст.44, 47 КЗпП України, усі кошти просила направити на її картковий рахунок в АТ «Укргазбанк»(а.с.37). Заява була направлена цінним листом та отримана головою кооперативу 20.03.2024 р., що підтверджується копією опису та рекомендованого повідомлення(а.с.38), через додаток «Вайбер» з телефону доньки позивача, що підтверджується копією скриншоту(а.с.40), через електронну пошту, що підтверджується копією скриншоту(а.с.39).
Згідно розрахунку позивача(а.с.27) розрахунок вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку становить 20857,32 грн.(а.с.27).
Згідно розрахунку позивача компенсації невиплаченої їй компенсації за невикористану щорічну відпустку як особі з інвалідністю третьої групи за період з 18.05.2023 р. по 24.01.2023 р. за три дні складає 662,49 грн.(а.с.41).
Згідно розрахунку відповідача компенсація за невикористану відпустку за період з 03.03.2023 р. по 24.01.2024 р. за 20 календарних днів склала 4416,60 грн.(а.с.42).
Як встановлено під час розгляду справи розрахункові кошти, компенсація за невикористану відпустку (крім спірної суми за 3 дні) та лікарняні були перераховані позивачу на її банківський рахунок тільки 20.03.2024 р.
Копія довідки МСЕК була направлена голові ГБК 01.09.2023 р. через додаток «Вайбер», на що він вказав, що в нього є копія (а.с.96). Направлялась вона також через електронну пошту, що підтверджується копією скриншоту(а.с.97).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, зо підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до частин першої, третьої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61 -28466св18). Обов'язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.
Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21)).
Умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьої цієї статті - винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Підприємство у разі незгоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, повинно було відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку, змінивши підстави розірвання трудового договору (див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 (провадження №61-6175св22)).
Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 182/1207/21 (провадження № 61 -2375св23)).
Суд критично оцінює заперечення представників відповідача, що оскільки позивач в своїй заяві від 24.01.2024 р. не вказала які саме порушення законодавства про працю та трудового договору допустила адміністрація кооперативу відносно неї, а тому її правомірно було звільнео з роботи за ч1 ст. 38 КЗпП України. При цьому суд враховує вищезазначену правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20, що у разі незгоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, адміністрація кооперативу повинна була відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку, змінивши підстави розірвання трудового договору. За вказаних обставин, відповідач в зв'язку із незгодою із поданою заявою мав би відмовити позивачці у звільненні на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, а не звільняти її за ч.1 ст. 38 КЗпП України. В той же час суд враховує, що факт порушення трудового законодавства підтверджується наданими суду відповідачем вищевказаними наказами про надання відпусток позивачу, з яких видно, що в порушення вимог ст.ст. 79-80 КЗпП України позивачу щорічні відпустки надавалися несвоєчасно, так в 2023 р. їй за її заявами були надані відпустки за період з 03.03.2017 р. по 02.03.2023 р. - за шість років, крім цього при виході позивача на роботу головою Правління кооперативу не було забезпечено передачу позивачу бухгалтерських документів згідно акту передачі від бухгалтера ОСОБА_4 яка була прийнята на роботу в кооператив за сумісництвом на період відпусток позивачки згідно наказу № 12 від 24.10.2023 р.(а.с.12), що фактично стало підставою для звернення позивачки із відповідними заявами в поліцію 22.01.2024 р. та 23.01.2024 р.
Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
За вказаних обставин, вимоги позивача визнати формулювання причини звільнення її з роботи, зазначені у наказі №3 від 24.01.2024 року Гаражно-будівельного кооперативу №8 «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» неправильним та змінити формулювання причини звільнення її з роботи у наказі №3 від 24.01.2024 року Гаражно-будівельного кооперативу №8 «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» на «за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю» підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Оскільки вимоги позивача щодо зміни формулювання звільнення у наказі № 3 від 24.01.2024 р. підлягають до задоволення, а тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку.
Наданий суду позивачем розрахунок вихідної допомоги в розмірі 20857,32 грн.(а.с.27) відповідачем не оспорено, вказаний розрахунок зроблений позивачем на підставі отриманого від відповідача розрахунку компенсації за невикористану відпустку за січень 2024 р. (а.с.42), з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги в розмірі 20857,32 грн. підлягають до задоволення з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Ч.7 ст. 6 закону України «Про відпустки» встановлено, що особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.
Як встановлено судом з 18.05.2023 р. позивачу було встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, довічно, що підтверджується копією довідки МСЕК № 129442 серії 12 ААГ(а.с.4). Суд критично оцінює заперечення представників відповідача, що адміністрації кооперативу не було відомо про цей факт, позивачка не надавала копії довідки адміністрації, при цьому суд враховує, що факт повідомлення голови Правління кооперативу про встановлення позивачу інвалідності підтверджується копією скріншоту із переписки з ним донькою позивача(а.с.96-97), поясненнями в суді свідка ОСОБА_7 . Відсутність на підприємстві офіційної заяви позивача про долучення копії довідки МСЕК, на що вказували в судовому засіданні представники відповідача, не позбавляє позивача права на отримання компенсації за невикористану відпустку в більшому розмірі ніж їй фактично виплачено кооперативом із розрахунку 24 календарних днів в рік оскільки за нею таке право встановлено законом.
При визначенні розміру компенсації за невикористану відпустку наданий позивачем розрахунок № 2 в сумі 662,49 грн. При цьому суд враховує, що зазначений розрахунок відповідачем не спростовано, здійснюючи розрахунок позивач правомірно врахувала дату встановлення їй інвалідності, середній заробіток нею визначено з врахуванням наданого відповідачем розрахунку компенсації за невикористану відпустку за січень 2024 р. (а.с.42). В зв'язку із цим вимоги позивача стягнути з відповідача невиплачену компенсацію за три дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 662,49 грн. підлягають до задоволення також з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Ч.1 ст.117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Ч.2 зазначеної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Оскільки відповідачем при звільненні позивача не було сплачено в повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку, не виплачено вихідну допомогу в порядку ст.44 КЗпП України, а тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в зв'язку із цим вимоги позивача стягнути з відповідача середню заробітну плату в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 09.02.2024 року по дату фактичного розрахунку або дату прийняття рішення судом підлягають частковому задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідачем під час розгляду справи добровільно ні компенсацію за невикористану відпустку за три дні, ні вихідну допомогу в порядку ст.44 КЗпП не виплачено.
При визначені середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача суд враховує наданий позивачем розрахунок № 1 середнього заробітку за останні два місяці та вихідної допомоги(а.с.27), який відповідачем не спростовано, який позивачем здійснено з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Відповідно до зазначеного розрахунку середньоденний заробіток складає 316,02 грн. в день. Таким чином за період з 09.02.2024 р.(згідно вимог позивача в порядку ст. 13 ЦПК України) по 08.08.2024 р. за 130 робочих днів (15 днів(лютий 2024 р.) + 21 день(березень 2024 р.) + 22 дні (квітень 2024 р.) + 23 дні(травень 2024 р.) + 20 днів (червень 2024 р.) + 23 дні (липень 2024 р.) + 6 днів (серпень 2024 р.) = 130 днів) середній заробіток складатиме 41082,60 грн.(316,02 грн. х 130 днів = 41 082,60 грн.) з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а тому сплачений позивачем по справі судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено дві позовні вимоги оплачені судовим збором позивачем та вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає частково задоволенню в розмірі 41082,60 грн., а не виходячи із середнього заробітку за період з 09.02.2024 р. по день винесення рішення в сумі 89794,68 грн. (316,02 грн. х 284 дні = 89 749,68 грн.; (15 днів(лютий 2024 р.) + 21 день(березень 2024 р.) + 22 дні (квітень 2024 р.) + 23 дні(травень 2024 р.) + 20 днів (червень 2024 р.) + 23 дні (липень 2024 р.) + 22 дні (серпень 2024 р.) + 21 дні (вересень 2024 р.) + 23 дні (жовтень 2024 р.) + 21 день (листопад 2024 р.) + 22 дні (грудень 2024 р.) + 23 дні(січень 2025 р.) + 20 днів (лютий 2025 р.) + 8 днів(березень 2025 р.) = 284 дні)), а тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача за цю позовну вимогу судовий збір в розмірі 554,10 грн.(41082,60 грн. х 1211,20 грн. : 89794,68 грн. = 554,10 грн.), а також за дві позовні вимоги в сумі 2422,40 грн.(1211,20 грн. х 2 = 2422,40 грн.).
Крім цього з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір за дві задоволені вимоги від сплати яких позивач був звільнений при подачі позову до суду в порядку п.1 ч.1 ст.5 закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць в сумі 6636,42 грн. (316,02 грн. х 21 день = 6636,42 грн.) підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 353-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 38, 44, 74, 75, 79, 8, 83, 116, 117, 235 КзПП України , законом України «Про відпустки»,
Ухвалив:
позов задовольнити частково.
Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи, зазначені у наказі №3 від 24.01.2024 року Гаражно-будівельного кооперативу №8 «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» неправильним.
Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з роботи у наказі №3 від 24.01.2024 року Гаражно-будівельного кооперативу №8 «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» на «за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю».
Стягнути з гаражно-будівельного кооперативу № 8 (код ЄДРПОУ 23566589; місцезнаходження: вул.Вокзальна, 77Б, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ): вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 20 857,32 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті; невиплачену компенсацію за три дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 662,49 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті; середню заробітну плату в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 09.02.2024 року по 08.08.2024 р. в сумі 41082,60 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті; 2976,50 грн. судового збору.
Ріщення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 6636,42 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті підлягає негайному виконанню.
Стягнути з гаражно-будівельного кооперативу № 8 (код ЄДРПОУ 23566589; місцезнаходження: вул.Вокзальна, 77Б, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області) на користь держави 2422,40 грн. судового збору.
На рішення сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 12.03.2025 р.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Вдовичинський А.В.