копія
"11" березня 2025 р. Справа № 608/150/25
Номер провадження2/608/259/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Южди Л. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно. В позовній заяві вказала, що в січні 2025 року звернулась до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Доліби О. В. з приводу відчуження належної їй 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . В ході вивчення поданих документів нотаріусом було встановлено, що вказана частка житлового будинку була набута позивачем під час її перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , а тому йому може належати частка у спільному майні подружжя, зокрема 1/12 житлового будинку з господарськими будівлями. У зв'язку із цим договір відчуження житлового будинку з господарськими будівлями посвідчити неможливо, а позивачу було рекомендовано звернутись до суду для визнання права особистої приватної власності на вище вказане майно. Просить визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №404787084 від 21.11.2024.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Від її представника - адвоката Каліннікова М. О. поступила заява про розгляд справи без його та позивача участі. Позов підтримує, просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився. Відповідач ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам частин 11, 12 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, на адресу суду повернулася судова повістка, позовна заява з додатками до неї, з відміткою листоноші про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно Постанов Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33, 31.08.2022 у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за адресою місця реєстрації, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи та справу можливо розглянути у його відсутності.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
За положеннями ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
В січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Доліби Олени Володимирівни з приводу відчуження належної їй 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
В ході вивчення поданих документів нотаріусом було встановлено, що вказана частка житлового будинку була набута позивачем під час її перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , а тому йому може належати частка у спільному майні подружжя, зокрема 1/12 житлового будинку з господарськими будівлями. У зв'язку із цим договір відчуження житлового будинку з господарськими будівлями посвідчити неможливо, а позивачу було рекомендовано звернутись до суду для визнання права особистої приватної власності на вище вказане майно.
Відповідно до підпунктів 4.2 та 4.4 пункту 4 глави 1 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за №282/20595, при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя.
Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружися у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто тощо.
Таким чином, для укладення та нотаріального посвідчення договору відчуження належної ОСОБА_1 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 без згоди чоловіка ОСОБА_2 необхідно позивачу звернутися до суду для визнання вищевказаної частки житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд її особистою приватною власністю.
Відповідно до cт. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Верховний суд у своїх постановах зазначає, що тлумачення cт. 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована, один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постановах ВСУ від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 06.02.2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №3 72/504/17.
Частиною 1 cтатті 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Позивач ОСОБА_1 із відповідачем ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 18 січня 2007 року, про що складено відповідний актовий запис за №01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Позивач та відповідач з 2008 року спільного господарства не ведуть, сімейного життя, шлюбних стосунків не підтримують. 14 січня 2025 року в Чортківському районному суді Тернопільської області по справі №608/28/25 відкрите провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Дана справа перебуває на розгляді в суді.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №404787084 від 21.11.2024 позивач ОСОБА_1 є власником 1/6 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації: 18.11.2024.
На виконання ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2016 №3773/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану" державним підприємством «Національні інформаційні системи» нотаріусам забезпечено можливість надання безпосереднього доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян з метою отримання витягів.
Так, приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Доліба О. В., внаслідок доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян отримала інформацію, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 18 січня 2007 року, тобто до Державної реєстрації речового права на 1/6 частку вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що може свідчити про те, що дана частка нерухомого майна відноситься до спільного майна подружжя.
Те, що 1/6 частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 була фактично набута позивачем до укладення шлюбу підтверджується наступним.
Підставою внесення запису про державну реєстрацію речового права ОСОБА_1 на 1/6 частку вищевказаного нерухомого майна є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76208709 від 21.11.2024, яке було прийнято на підставі виписки із погосподарської книги, серії та номер: 9-473, виданий 21.10.2024, видавник: Білобожницька сільська рада.
У відповідності до виписки з погосподарської книги №9-473 від 21.10.2024, житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку НОМЕР_2 , сторінка 28, від 1986 року по 1990 роки відносився до колгоспного двору. Станом на липень 1990 рік членом колгоспного двору, зокрема була позивач ОСОБА_3 .
Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР у редакції станом на 01.07.1990 року (надалі - ЦК Української РСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.»
Частиною 2 статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
З вищеперерахованого вбачається, що незважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 оформила своє право власності на 1/6 частку житлового будинку у період шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 , останній не може претендувати на таке майно, оскільки воно фактично було набуте до реєстрації шлюбу - 01.07.1990.
Отже, суд вважає можливим визнати право особистої власності на вищевказане нерухоме майно за позивачкою, оскільки воно набуто до реєстрації шлюбу та відповідач, в свою чергу, не спростував фактів, наведених позивачкою.
Керуючись ст. 57 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 263, 264, 265, 273, 282-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно - задоволити.
Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №404787084 від 21.11.2024.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Оригінал заочного рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/150/25
Заочне рішення набрало законної сили « » року.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію заочного рішення видано « » р.
Секретар: