копія
"26" лютого 2025 р. Справа № 608/946/24
Номер провадження2/608/52/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
представника позивача Крюкової М. В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові, в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку «EASYCON», справу в загальному позовному провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві позивач вказав, що 02.09.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5902618 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №19-ОД від 05 січня 2022 року та розміщених їх на сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Сума наданого відповідачу кредиту становила 20 000 грн строком на 364 дні, з процентною ставкою 1,99 % в день, відповідно до Графіку платежів та згідно умов, визначених Кредитним договором строк кредиту може бути продовжено. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало повністю та надало ОСОБА_2 кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 грошовим посередником ТОВ «Пейтек Україна». 28.09.2022 відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала та не уклала угоди щодо пролонгації строку дії Кредитного договору.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтранс Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Відтак, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем станом на дату звернення до суду складає: 20 000 грн тіло кредиту; 58 058 грн нараховані проценти, що разом становить 78 058 грн. У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором та судові витрати, які складаються з 2422,41 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Представником відповідача адвокатом Теслею П. О. було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог. Зазначив, що сума наданих ОСОБА_2 нібито кредитних коштів в розмірі 20 000 гривень, на які посилається позивач, були її особистими, якими вона самостійно поповнила рахунок своєї банківської карти. Позивач не довів належними та допустимим доказами появу цих коштів на картці відповідачки та хто саме їх перерахував. Також представник відповідача заперечує щодо стягнення 10 000 гривень, понесених позивачем на правничу допомогу, оскільки такі витрати є неспівмірними з обсягом юридичних послуг та завищеними.
Представником позивача Крюковою М. В. подано відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що всі обставини, викладені у позові, підтверджені належними доказами. Відповідачка підписала кредитний договір та погодилася з його умовами. Позивач здійснив переказ 20 000 гривень на картку відповідача, що емітована в АТ КБ «Приват Банк». Витрати позивача на правничу допомогу є обґрунтованими. Тому, заперечення представника відповідача є безпідставними.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тесля П. О. в судовому засіданні позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.
Додатково зазначив, що позивачем не надано належних доказів того, хто саме перерахував кредитні кошти та на який рахунок, кому він належить, оскільки номер платіжної картки частково прихований.
Представник позивача Крюкова М. В. пояснила, що факт нарахування кредитних коштів на картку відповідача № НОМЕР_1 ТОВ «Пейтек Україна» (грошовим посередником) стверджується довідкою за вих. №20230626-1 від 26.06.2023.
Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджений Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.
З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 02 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_4 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Кредитний договір № 5902618.
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 20 000 грн строком на 364 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів. Дата повернення кредиту (01.09.2023) вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 «Пролонгація строку кредиту» цього договору.
Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до Договору сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами кредиту, а саме: стандартну процентну ставку - 1,99 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту; у межах нового строку, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало повністю та надало ОСОБА_2 кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 20-05-2024 №20.1.0.0.0/7-240520/27461 на ім'я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 02.09.2022 здійснено переказ на суму 20 000 гривень.
Факт нарахування кредитних коштів також стверджується інформацією ТОВ «Пейтек Україна» за вих..№20230626-1 від 26.06.2023, в якій зазначено, що ТОВ «Пейтек Україна» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього Товариство внесене в державний реєстр фінансових установ (Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27.08.2021 серії ФК № В0000338, Ліцензія НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків від 26.11.2021). Між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №160222-1 від 16.02.2022. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна», зокрема: 2022-09-02 19:29:27 на суму 20000,00 грн , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА»-577a2542-fd7b-412f-bb33-0684ed3b6f93, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА"-30249793, Bank ID-018234272371, призначення платежу: зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 (пункт 480 Інформації).
Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджений Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.
З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, заперечення представника відповідача щодо часткового приховування номера платіжної картки та як наслідок неможливості встановити належність платіжної картки саме відповідачу, спростовуються фактичними даними справи.
19 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» як фактором, було укладено договір факторингу №19.06/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 78 058 грн, у зв'язку із порушенням зобов'язання за кредитним договором № 5902618 від 02.09.2022.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 02.09.2022 договір про надання споживчого кредиту, відповідач ОСОБА_2 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернула, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення тіла кредиту та відсотків підлягає задоволенню повністю.
Представник відповідача у своїх поясненнях стверджує, що 20 000 гривень, які, нібито були надані позивачем як кредитні кошти 02.09.2022, ОСОБА_2 самостійно, з власних коштів, в банківському терміналі поклала на рахунок своєї картки.
Однак, як уже вище зазначено, є встановленим факт переказу кредитних коштів 02 вересня 2022 року у сумі 20 000 гривень грошовим посередником ТОВ «Пейтек Україна» на платіжну картку ОСОБА_2 .
Крім того, згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-241002/52477 від 06.10.2024 на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ІВАN НОМЕР_5 , на яку 02.09.2022 здійснено переказ коштів на суму 20 000 UAH. Інформація про платника відсутня.
Також, згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-241126/51921-БТ від 02.12.2024, банківська картка № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 станом на 02.09.2022 була відкрита. Перевипуск банківської картки № НОМЕР_4 на банківську картку № НОМЕР_6 проведено 25.01.2023. Інформацію за 02.09.2022 щодо внесення готівкою власних коштів в терміналі самообслуговування м. Чортків вул. Шевченка, 10, відділення банку на суму 20 000 UAH на карту № НОМЕР_4 проведено не через сервіси АТ КБ «ПриватБанк»; p2p сервіс FUIB MonyTransfer (банк ПУМБ).
Таким чином, заперечення представника відповідача щодо того, що відповідачка не укладала кредитний договір, не підписувала його, не отримувала кредитні кошти, спростовуються фактичними доказами у справі.
Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оскільки позов задоволено, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співвмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022, укладений між адвокатом Крюковою М. В. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», у відповідності до умов якого адвокату було доручено встановити обставини справи, зібрати та проаналізувати докази і документи, підготувати необхідні документи, сформувати правову позицію, копіювати документи, скласти та подати позовну заяву до суду. На підтвердження оплати правової допомоги позивачем додано рахунок на оплату по замовленню №28/03 від 28.03.2024 на суму 10 000 гривень.
З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим представником позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 44559822, вул. Загородня, будинок,15 офіс 118/2, м. Київ, індекс 03150) суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 78 058 (сімдесяти восьми тисяч п'ятдесяти восьми) гривень; 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп витрат по сплаті судового збору та 10 000 (десять тисяч) гривень витрати на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 березня 2025 року.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/946/24.
Рішення набрало законної сили « » року.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію рішення видано « » р.
Секретар: