10.03.2025 Справа №607/748/25 Провадження №2/607/1551/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» просить стягнути із відповідача на свою користь збитки у розмірі 18 225,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та Приватним акціонерним товариством "МХП" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-001819/20-874, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «SCANIA», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 13.08.2022 по вул. Текстильна, м. Тернопіль сталася ДТП за участю автомобіля SCANIA Р230 д.р. № НОМЕР_1 та автомобіля HYUNDAI TUCSON д.р. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.08.2022 по справі №607/10613/22, відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. На підставі заяви страхувальника, наданих потерпілою стороною документів та страхового акту, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 33 322,98 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована за полісом обов'язкового страхування, то керуючись статтями 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 15 097,31 грн. Позивач просить стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням що становить 18 225,67 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, просив розглядати справу у відсутності.
Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, зокрема шляхом надіслання повідомлення за його останнім зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення на офіційному сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, тому, згідно з частиною четвертою статті 223, статтею 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Третя особа пояснень та свого представника в судове засідання не направляла.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та Приватним акціонерним товариством "МХП" 26.08.2021 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/107-69-001819/20-874, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, в тому числі, транспортним засобом «SCANIA», державний номерний знак НОМЕР_1 . За цим договором Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
13.08.2022 по вул. Текстильна, м. Тернопіль сталася ДТП за участю автомобіля SCANIA Р230 д.р. № НОМЕР_1 та автомобіля HYUNDAI TUCSON д.р. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.08.2022 у справі №607/10613/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за те, що він 13 серпня 2022 року о 11 год. 20 хв. в м. Тернополі на перехресті а/д Р-41 по вул. Текстильна, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson» державний номерний знак НОМЕР_3 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Scania P 230», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до рахунку на передоплату ТОВ «Сканіа Україна» філії «МХП ЛОГІСТИКА «ПрАТ «МХП» від 06.09.2022 щодо ремонту транспортного засобу «SCANIA», державний номерний знак « НОМЕР_1 », вартість робіт та послуг - 5758,82 без ПДВ та 6910,59 з ПДВ, сума знижки - 2303,53, вартість запчастин та матеріалів - 25518,66 без ПДВ, 30622,39 грн - з ПДВ, сума знижки - 3402,49, всього до оплати - 37532,98 грн, в тому числі ПДВ - 6255,50 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 13.09.2022 (а.с. 63) ПРАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувало ПрАТ "МХП" 33322,98 грн страхового відшкодування.
Як видно із страхового акту ПРАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 13.09.2022 (а.с. 56), розрахунку суми страхового відшкодування (а.с. 59), страхова компанія виходила з того, що вартість відновлювального ремонту становить 37532,98 грн, вартість деталей що змінюється з урахуванням зносу та без урахування зносу - 30622,39 грн, франшиза - 4210 грн.
Позивач надав платіжне доручення від 26.09.2022 №046914, відповідно до якого ПрАТ «СК «Уніка» перерахувало ПРАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» 15097,31 грн страхового відшкодування зг. дог. 020014/4440/0001612 від 29.03.2022 без ПДВ.
ПРАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 13.11.2024 звернулося із претензією до ОСОБА_1 про відшкодування 18225,67 грн.
Дослідивши докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши належну правову оцінку доказам у їх сукупності і взаємному зв'язку, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтями 3, 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, законодавець чітко визначив, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому законодавець не покладає обов'язку на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність сплачувати і страхове відшкодування, якщо потерпіла особа не скористалася своїм правом на отримання страхового відшкодування у визначеному законодавством порядку.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вказана правова позиція є усталеною, підтримана судовою практикою у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №753/881/2017, від 25 вересня 2019 року у справі №415/ 3676/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 263/17067/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 201/7200/18.
Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування 18225,67 грн, стверджує, вказана сума становить різницю між сплаченим ним страховим відшкодуванням за договором добровільного страхування в розмірі 33322,98 грн та коштів, які позивач отримав від страхової компанії відповідача. Позивач стверджує, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПРАТ «Уніка», ліміт за шкоду майну - 130000 грн.
Разом з тим, як видно із наданих позивачем доказів, ним не доведено, що сума виплаченого ним страхового відшкодування за договором добровільного страхування не покривається страховою виплатою за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, чи у страховика за цим договором (ПРАТ «Уніка») не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.
В силу статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Таким чином, у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 зроблено висновок, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов'язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
Позивач стверджує, що вартість відновлювального ремонту становить 37532,98, грн, в тому числі ПДВ, вказана сума, за мінусом франшизи страховою компанією перераховано на рахунок ПРАТ «МХП».
При цьому, із розрахунку суми страхового відшкодування зробленого позивачем (а.с.59) вбачається, що вартість деталей, що замінюються як без врахування зносу деталей так і з урахуванням зносу становить однакову суму - 30622,39 грн, з чого можна зробити висновок, що коефіцієнт зносу деталей позивач обчислив як 0, іншого розміру коефіцієнту зносу деталей, які підлягають заміні, не надано.
Отже, позивач не надав доказів того, що виплачене ним страхове відшкодування за договором добровільного страхування не повинно покриватися ПрАТ «Уніка», в якій застрахована цивільна відповідальність відповідача, а також не зазначено, яку саме суму складає коефіцієнт зносу деталей автомобіля «SCANIA», які підлягають заміні, чи яка сума становить втрату товарного вигляду, адже саме вказані витрати не підлягають відшкодуванню за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Більше того, як видно із рахунку на передоплату щодо ремонту автомобіля, сума ремонту в розмірі 37532,98 грн включає в себе ПДВ в розмірі 6255 грн.
Позивачем не надано доказів того, що потерпілим понесено витрати зі сплати ПДВ, оскільки сам рахунок на передоплату не є беззаперечним доказом виконання робіт та його оплати.
Суд не приймає до уваги також як доказ, який достовірно підтверджує розмір страхового відшкодування, який повинен бути визначений у відповідності до вимог закону, платіжне доручення №046914, відповідно до якого ПрАТ «СК «Уніка» перерахувало ПрАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» 15097,31 грн страхового відшкодування зг. дог. 020014/4440/0001612 від 29.03.2022 без ПДВ, оскільки із змісту призначення платежу неможливо зробити висновок, що вказаний платіж стосується відшкодування за шкоду, завдану ОСОБА_1 , який розрахунок суми страхового відшкодування, який розмір коефіцієнта зношених деталей, чи включає в себе ця сума ПДВ, тощо.
Як уже зазначалося вище, згідно усталеної судової практики, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Позивач не довів, що заявлені ним у позові суми до відшкодування з відповідача не повинні покриватися страховою виплатою за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності страховою компанією відповідача.
Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй заяві представник позивача просив розглянути справу при їх відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підсумовуючи наведене суд доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення через недоведеність позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел.НОМЕР_4 адреса 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44 ЄДРПОУ 24175269.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 .
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», адреса м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корп. 4, ЄДРПОУ 20033533.
Головуючий суддяВ. М. Позняк