12.03.2025
ЄУН 337/692/25
2-з/337/2/2025
12 березня 2025 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Калугіна Г.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
10 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
10 березня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована таким.
Предметом позову у справі є вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, на підставі виконавчого листа по справі ЄУН 337/4054/20, виданого 27.10.2020 за рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2020.
З метою забезпечення позову необхідно вжити заходи щодо накладення арешту на майно відповідача, оскільки на теперішній час відповідач вживає дієвих заходів, щодо приховування свого майна та його відчуження. Відповідно Реєстру прав власності на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 11/25 житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1186 від 16.11.2007, засвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М.
Оскільки відповідач вживає заходів щодо приховування свого майна та його відчуження, невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.
Отже, за таких обставин існує очевидної загроза порушення законних прав та інтересів позивачки у разі невжиття заходів забезпечення позову, спір є майновим.
Позивачка ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову просила суд винести ухвалу щодо забезпечення позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, у вигляді накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 , а саме на 11/25 житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1186 від 16.11.2007, засвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за несплату аліментів у розмірі 181137,74 грн.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову позивачка обґрунтувала тим, що відповідач вживає заходів щодо приховування свого майна та його відчуження, невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.
Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому, в заяві про забезпечення позову не наведено належних і переконливих доказів, що невжиття таких заходів забезпечення позову, застосування яких заявлено позивачкою, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у майбутньому.
Також, позивачкою в заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначено доказів і не наведено мотивів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що відповідач вживає заходів щодо приховування свого майна та його відчуження, невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду та посилання на загальні норми процесуального права, не містять мотивів співмірності, застосування заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмежень прав та інтересів третіх осіб. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову в зазначений нею спосіб.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Г.Б. Калугіна