Номер провадження № 22-ц/821/34/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 705/1019/21 Категорія: 305010000 Єщенко О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
11 березня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,
секретар: Гладиш О.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Головне управління Національної поліції в Черкаській області; Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області;
особи, які подали апеляційні скарги - Головне управління Національної поліції в Черкаській області; ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області, ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями працівника правоохоронного органу,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями працівника правоохоронних органів та просила стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України моральну шкоду в сумі 200000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 19.12.2018 дільничний офіцер поліції сектору превенції Уманського Відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 склав відносно неї протоколи про адміністративні правопорушення: серії ГР № 074583, де зазначив, що « ОСОБА_3 25.10.2018 близько 20.30 год по АДРЕСА_1 вчинила сварку з гр. ОСОБА_4 , в ході якої виражалася в сторону останньої нецензурною лайкою, намагалася вчинити бійку, чим вчинила насильство в сім'ї, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП»; серії ГР № 074582 від 19.12.2018, в якому зазначено, що ОСОБА_3 21.11.2018 близько 17.30 год по АДРЕСА_1 вчинила сварку з гр. ОСОБА_4 , в ході якої виражалася нецензурною лайкою та намагалася вчинити бійку, чим вчинила насильство в сім'ї, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 11.09.2019 об'єднав адміністративні справи № 705/352/19 та № 705/354/19 в одне провадження та присвоїв адміністративній справі № 705/352/19. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнав винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі ст. 38 КУпАП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнив від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження по адміністративній справі закрив.
Однак, постановою Черкаського апеляційного суду від 27.11.2020 у справі № 705/352/19 постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.09.2019 скасовано та провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому, позивачка вказувала, що 19.12.2018 під приводом розгляду звернення поліції з перевіркою її, доньки та її малолітньої внучки умов проживання, у зв'язку із неправомірними діями ОСОБА_5 , за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , без попередження прийшов ДОП СП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Жук А.С. У цей час в будинку була лише неповнолітня внучка позивачки, дорослих членів сім'ї не було, чим скористався ДОП СП ОСОБА_2 та здійснив опитування 10-ти річної малолітньої ОСОБА_6 . На вказані дії працівника поліції було подано скаргу та як наслідок, за даним фактом у подальшому ДОП СП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Позивачка вважала, що 19.12.2018 ДОП СП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Жук А.С. незаконно склав відносно неї та її доньки ОСОБА_7 протоколи про адміністративні правопорушення, які направив до Уманського міськрайонного суду для притягнення їх до адміністративної відповідальності, не маючи на те належних правових підстав.
Позивачка наголошувала, що матеріали по даних адміністративних провадженнях місцевий суд неодноразово повертав на доопрацювання, вказуючи на велику кількість порушень, безпідставність та незаконність дій ОСОБА_8 .
Після повернення вказаних адміністративних матеріалів із суду, не маючи на те правових підстав, ОСОБА_2 чинив тиск на неї і погрожував, у т.ч. приводом.
Зазначене щоразу займало додатково її час і сили, створювало моральне і психологічне напруження, погіршувало атмосферу у її сім'ї та відносини, вона вимушена була нервувати, втратила нормальний сон, змінився її нормальний ритм життя, що кожного разу спричиняло їй додаткових моральних страждань та принижень, оскільки вона знає, що не вчиняла правопорушень і пояснювала це щоразу ДОП СП Жуку А.С., однак останній умисно чинив тиск на неї, безпідставно звинувачував у порушеннях, яких вона не вчиняла, чим тероризував її і не давав спокою.
Більших моральних страждань і душевного болю спричинило те, що ОСОБА_2 діяв як представник влади, і вона втратила віру. Безправ'я, яке чинив ДОП СП Жук А.С., принижує її і її гідність, а невиправдана і надмірна тривалість в часі посилює розчарування і відчуття несправедливості.
Відтак, позивачка вважала, що заявлена сума моральної шкоди обґрунтована, співмірна, відповідає вимогам розумності та справедливості.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У частині позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням того, що судовим рішенням встановлено факт неправомірності дій посадової особи поліції під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, вказане свідчить про те, що позивач від таких дій перенесла негативні емоції, оскільки була вимушена доводити свою правоту в суді.
Разом з тим, визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 200000 грн у даній справі суд вважав завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Суд врахував тривалість душевних страждань позивачки, а саме, що від дня складення протоколів про адміністративне правопорушення (19.12.2018) до дня ухвалення постанови Черкаського апеляційного суду (27.11.2020) про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, пройшло майже два роки, позивачкою дійсно затрачено чимало часу та зусиль для доведення своєї невинуватості та безпідставності складення відносно неї протоколів про адміністративні правопорушення, а також неправомірності дій дільничного інспектора, відтак для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану потрібний був тривалий час, що свідчить про зміни її звичайного ритму життя та душевні переживання і страждання.
З урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважав, що на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню грошова сума в розмірі 10000,00 грн. Такий розмір суд вважав співмірним із моральними стражданнями, які заподіяні позивачці.
Водночас суд зазначив, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав, у даному випадку, ГУНП в Черкаській області.
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. У справах про відшкодування шкоди державою, остання бере участь як відповідач через той орган, діями якого заподіяно шкоду.
У свою чергу, Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою, до обов'язків якої входить списання коштів з Державного бюджету України, і не може нести відповідальність за неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів чи їх посадових осіб. За викладених обставин, суд вважав необґрунтованими вимоги позивача до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року, Головне управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано як доказ рішення суду, яке вступило в законну силу, яким визнано дії ГУНП в Черкаській області протиправними щодо порушення прав позивача.
Складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Тобто, при складанні протоколу стосовно позивача, працівник поліції діяв в межах наданих йому повноважень, а доказів про визнання його дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання їй цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з протиправністю дій і завданням шкоди.
Крім того, позивачка мала можливість і скористалася встановленими законом процедурами доведення в судах своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, за результатами вирішення якої було закрито провадження. Отже жодні заходи примусу зі сторони держави до позивача не застосовувалися, остання не понесла витрати на погашення штрафу. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність працівників поліції заподіяли позивачу моральну шкоду.
Таким чином, скаржник звертає увагу, що позивачем до позовної заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої їй моральної шкоди, а також не зазначено, в чому конкретно полягали її моральні страждання та чим обґрунтований визначений розмір моральної шкоди в сумі 200000 грн.
Не погоджуючись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому була закрита судом за відсутності складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково на суму 10000,00 грн, не врахував надмірну тривалість порушень з боку відповідача-1 у часі, а також дії та поведінку працівника правоохоронного органу.
Крім того, скаржниця вказує, що судом першої інстанції не здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесення яких до матеріалів справи було долучено відповідні докази.
19 серпня 2024 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому Головне управління заперечувало проти задоволення скарги ОСОБА_1 та підтримало вимоги апеляційної скарги ГУНП в Черкаській області, зазначивши, що саме по собі закриття судом справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення є справедливою сатисфакцією позивачу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Крім того, у відзиві зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, підлягають розподілу в межах зазначеної адміністративної справи або за правилами, встановленими КУпАП України.
02 вересня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до ухвалення судового рішення Великою Палатою Верховного Суду в справі № 335/6977/22. При цьому, клопотання мотивоване тим, що предметом, підставами та метою правовідносини справи № 705/1019/21 подібні зі справою № 335/6977/22, що є підставою для зупинення провадження у даній справі, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження у цивільній справі № 705/1019/21 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 335/6977/22.
20 лютого 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, обґрунтоване тим, що Великою Палатою Верховного Суду розглянута справа № 335/6977/22 та 22.01.2025 прийнято постанову.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 березня 2025 року клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про поновлення провадження у справі задоволено. Поновлено провадження у даній справі.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Із матеріалів справи судом встановлено, що у постанові Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2019 (справа № 705/352/19, 3/705/349/19) вказано, що в провадженні Уманського міськрайонного суду знаходиться адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом серії ГР № 074583 від 19.12.2018 про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_3 25.10.2018 близько 20 год. 30 хв. по вул. Інтернаціональній вчинила сварку з ОСОБА_4 , в ході якої виражалась в сторону ОСОБА_4 нецензурною лайкою, намагалась вчинити бійку, чим вчинила насильство в сім'ї.
Постановою від 04.02.2019 повернуто до Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області адміністративний матеріал відносно ОСОБА_3 , що складений за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, для дооформлення.
У постанові Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.02.2019 (справа № 705/354/19, 3/705/350/19) вказано, що в провадженні Уманського міськрайонного суду знаходиться адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом серії ГР № 074582 від 19.12.2018 про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_3 25.10.2018 близько 20 год. 30 хв. по вул. Інтернаціональній вчинила сварку з ОСОБА_4 , в ході якої виражалась нецензурною лайкою, намагалась вчинити бійку, чим вчинила насильство в сім'ї.
Постановою від 04.02.2019 повернуто до Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області адміністративний матеріал відносно ОСОБА_3 , що складений за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, для дооформлення.
Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.09.2019 (справа № 705/352/19, 3/705/1434/19) об'єднано адміністративний матеріал за № 705/352/19 3/705/1434/19 та № 705/354/19 3/705/1435/19 в одне провадження та присвоєно адміністративній справі єдиний номер 705/352/19, 3/705/1434/19. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі ст. 38 КУпАП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження по адміністративній справі закрито.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасовано. Постановлено провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до висновку від 22.03.2019 т.в.о. начальника СКЗ Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Іщука Ю.І. щодо розгляду матеріалів перевірки ЄО № 1556 від 15.02.2019, затвердженого начальником Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Завальнюком С.М., проведеною перевіркою скарги ОСОБА_9 на неправомірні дії дільничного офіцера поліції сектору превенції Жука А.С. встановлено, що в ході розгляду матеріалів ЖЕО, що зареєстровані в Уманському відділі поліції ВП ГУНП за скаргою ОСОБА_9 дільничний офіцер поліції сектору превенції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції Жук А.С. з метою проведення перевірки за зверненням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 год. прибув за адресою АДРЕСА_1 . На той час за вказаною адресою знаходилась неповнолітня онучка Ковальської. Дільничний офіцер поліції ОСОБА_2 зайшов за згодою до будинку, де чекав приходу ОСОБА_3 , яка прийшла через близько 15 хв. У подальшому ОСОБА_3 написано скаргу на неправомірні дії дільничного офіцера поліції Жука А.С., перевірку якої проведено працівниками УПД ГУНП в Черкаській області, за результатами чого дільничного офіцера поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 наказом начальника ГУНП в Черкаській області притягнено до дисциплінарної відповідальності. Інформація щодо проведення обшуку в домоволодінні знайшла своє підтвердження.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22, яка є релевантною до спірних правовідносин, дійшла таких висновків:
«Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної владине є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності».
Відтак, враховуючи викладені вище норми права при вирішенні даного спору, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності складу такого порушення, презюмує завдання позивачу моральної шкоди.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов'язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 256 КУпАП передбачає чіткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи постанову Черкаського апеляційного суду від 27.11.2020 у справі № 705/352/19 (справа про адміністративне правопорушення), якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2019 щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасовано, провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.
Зі змісту вказаного судового рішення у справі № 705/352/19 про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії ДОП СП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області були протиправними.
У спірних правовідносинах закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівника поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а через недоведеність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення.
Відтак, враховуючи, що суд першої інстанцій не встановив неправомірності у діях ДОП СП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтями 1173, 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивачки не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
Щодо належного кола відповідачів у даній справі колегія суддів зазначає таке.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Відтак, ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.
Відтак, враховуючи, що в даній справі позивачем правомірно визначено одним з відповідачів державу в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській область, як орган, який на думку позивачки, порушив її права та завдав моральної шкоди, залучення у справу співвідповідачем ГУ ДКСУ у Черкаській області не впливає на правильне вирішення спору та не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області слід задовольнити, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», беручи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 слід віднести на рахунок держави.
За подачу апеляційної скарги Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 1089,60 грн.
Разом з тим, враховуючи, що при подачі апеляційної скарги Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області сплачено 2442,40 грн замість 1089,60 грн, та скаржником 26.07.2024 заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне таке клопотання задовольнити та повернути Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1352,80 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити.
Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями працівника правоохоронного органу, скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями працівника правоохоронного органу відмовити.
Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1089,60 грн.
Повернути Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1352,80 грн відповідно до платіжної інструкції № 4193 від 22.07.2024.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар