Ухвала від 03.03.2025 по справі 711/4172/15-к

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/275/25 Справа № 711/4172/15-к Категорія: ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5

за участі:

прокурораОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 42015250000000071 від 16.02.2015 за апеляційною скаргою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, адвоката, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,

визнано невинуватим та виправдано:

- на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України;

- на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України, вчинені обвинуваченим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 364 КК України - зловживання службовою особою владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам; ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; ч. 2 ст. 372 КК України - притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, а також поєднане з іншою фальсифікацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

Прокурор у відповідності до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, забезпечує охорону прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження, запобігає незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 17 КПК України визначено презумпцію невинуватості. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 39 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, зокрема уповноважений приймати процесуальні рішення, повідомляти особі про підозру, здійснювати інші повноваження.

Статтею 131 КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема п. 8) - затримання особи, п. 9) - запобіжні заходи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. В ч. 2 ст. 176 КПК України передбачено, що тимчасовим запобіжним заходом є також затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку визначеному Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом прокурора Черкаської області від 23.10.2023 юрист 3 класу ОСОБА_7 призначений на посаду старшого прокурора прокуратури міста Черкаси Черкаської області та, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, на якого, зокрема покладено обов'язок здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, і який у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» повинен забезпечити дотримання стану законності у ході досудового розслідування, охорону прав і інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження та запобігти незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності, порушив Присягу працівника прокуратури і вчинив зловживання службовим становищем та службове підроблення.

Також у відповідності з приміткою 2 до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі статтею 2, 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Згідно з розподілом обов'язків, з яким старший прокурор прокуратури міста Черкаси ОСОБА_7 ознайомлений під підпис, останній має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділений спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні, а також маючи класний чин «юрист 3 класу», є службовою особою, уповноваженою на виконання фукцій держави.

Під час досудового розслідування ОСОБА_7 , як прокурор, самостійно приймав процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду, і був відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.

При виконанні своїх службових обов'язків ОСОБА_7 , як прокурор, згідно вимог ч. 2 ст. 9 КПК України зобов'язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень та у відповідності до ч. 1 ст. 36 КПК України уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повідомляти особі про підозру, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Достовірно знаючи наведені вимоги Конституції та законів України, а також свої службові обов'язки, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду старшого прокурора прокуратури міста Черкаси Черкаської області, будучи службовою особою та представником влади, вчинив умисні дії, що дають підстави для повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - службових злочинів, які він вчинив за наступних обставин.

Старший прокурор прокуратури міста Черкаси юрист 3 класу ОСОБА_7 , будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, на якого покладено обов?язок здійснення процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні, і який, у відповідності до вимог ст. 29 ЗУ «Про прокуратуру», повинен забезпечити дотримання стану законності у ході досудового розслідування, охорону прав і інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження та запобігти незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності, порушив Присягу працівника прокуратури і вчинив зловживання службовим становищем та службове підроблення.

Так прокурор ОСОБА_7 24.01.2014 близько 09 год, знаходячись у своєму службовому кабінеті в приміщенні прокуратури міста Черкаси, розташованому в місті Черкаси, по вул. Б.Хмельницького 60, ознайомився із матеріалами кримінального провадження №12014250040000308 за фактом організації та вчинення масових заворушень, блокування та захоплення будівлі Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, у якому були затримані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

У матеріалах кримінального провадження містились копії рапортів міліції про затримання близько 40 осіб за організацію та вчинення масових заворушень, блокування та захоплення будівлі Черкаської обласної державної адміністрації 23.01.2014, копії протоколів огляду місця події, протоколи про затримання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

При цьому, в матеріалах кримінального провадження на той час були лише дані журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Соснівського РВ УМВС та не було передбаченого додатком N7 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого Наказом МВС від 28.07.1994 N404 рапорту про затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Крім того, самі затримані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 категорично заперечували взагалі будь-яку причетність до участі в акціях протесту та пояснили, що разом зі своїми товаришами перебували на місці указаних подій вже після їх закінчення.

Таким чином, у матеріалах провадження будь-яких доказів про причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до участі в указаних подіях не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

Ознайомившись та оцінивши зібрані докази, достовірно знаючи про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави, передбачені ч. 1 ст. 276 КПК України, необхідні для повідомлення про підозру ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вказані особи затримані всупереч вимог ч. 1 ст. 208 КПК України не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, і достатніх доказів для її підозри не має, ОСОБА_7 , користуючись повноваженнями прокурора у кримінальному процесі, не вжив передбачених законом заходів до перевірки правомірності затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поновлення їх конституційних прав і негайного звільнення з під варти.

Навпаки, підтримуючи злочинні дії працівників міліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , старшого прокурора прокуратури міста Черкаси ОСОБА_14 , останній погодився виконати незаконну вказівку керівників правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та штучно створити докази для обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Реалізуючи злочинний намір ОСОБА_7 24.01.2014 близько 17 год, знаходячись у приміщенні прокуратури міста Черкаси Черкаської області, розташованого в м. Черкаси Черкаської області по вул. Б. Хмельницького 60, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з кар?єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та неправомірної вигоди для невстановлених слідством осіб із числа керівництва правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників, використовуючи своє службове становище як прокурора, всупереч інтересам служби, за відсутності законних, достатніх і допустимих доказів вини ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , достовірно знаючи про те, що у повідомлення про підозру останнім внесені завідомо неправдиві відомості, які не відповідали матеріалам кримінального провадження та зібраним доказам, в порушення вимог ст. 36, 276, 277, 278 КПК України, погодив письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 та ОСОБА_16 у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Погоджуючи вказане повідомлення про підозру, у яке були внесені завідомо неправдиві відомості про вчинення злочину, прокурор ОСОБА_7 чітко усвідомлював, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинну особу за вчинення закінчених складів злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

При цьому він достовірно знав, що жодних дій, передбачених диспозиціями статей 294, 341 КК України, пов?язаних із організацією та участю у масових заворушеннях, блокуванні та захопленні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 не вчиняли і не могли вчинити, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено їх перебування у місці скоєння даних злочинів та у час їх скоєння.

Однак, бажаючи реалізувати спільний злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, поєднаного з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів, процесуальний керівник - старший прокурор прокуратури міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_7 підписав завідомо неправдивий документ -повідомлення про підозру, надавши їх статусу офіційного документа, які засвідчили факт, що має юридичне значення, а саме притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, яких останні не вчиняли, чим створив штучні докази вини останніх у вчиненні особливо тяжких злочинів, що були необхідні для подальшого обрання запобіжного заходу у вигляді тримания під вартою і передав його для виконання слідчим.

Крім того ОСОБА_7 , продовжуючи свої умисні злочині дії направлені на завідомо незаконне притягнення учасників мирних масових акцій протесту до кримінальної відповідальності та завідомо незаконне обрання відносно них міри запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою, знаходячись у службовому кабінеті прокуратури міста Черкаси Черкаської області, що по вул. в. Хмельницького 60, як процесуальний керівник, ознайомився із матеріалами кримінального провадження № 12014250040000308 за підозрою ОСОБА_17 у організації та вчиненні масових заворушень, блокуванні та захопленні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації у місті Черкаси за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, та підготовленими клопотаннями про застосування запобіжного заходу щодо нього у вигляді тримання під вартою.

Ознайомившись та оцінивши зібрані докази, достовірно знаючи про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави, передбачені ч. 1 ст. 276 КПК України, необхідні для повідомлення про підозру ОСОБА_9 , вказана особа затримана всупереч вимог ч. 1 ст. 208 КПК України не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, і достатніх доказів для підозри вказаної особи немає, а також немає підстав та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для обрання затриманим запобіжного заходу, ОСОБА_7 користуючись повноваженнями прокурора у кримінальному процесі, не вжив передбачених законом заходів до перевірки правомірності затримання ОСОБА_18 , поновлення їх конституційних прав і негайного звільнення з під варти.

Продовжуючи підтримувати злочинні дії працівників ОСОБА_19 , ОСОБА_12 останній продовжив виконання незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Реалізуючи злочинний намір ОСОБА_7 25.01.2014, знаходячись у приміщенні прокуратури міста Черкаси Черкаської області, що по вул. Б. Хмельницького 60, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з кар?єристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та неправомірної вигоди для невстановлених слідством осіб із числя керівництва правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників, використовуючи своє службове становище як прокурора всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 36, 177, 178, 183, 194 КПК України, за відсутності обгрунтованої підозри ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у організації за вчиненні масових заворушень, блокуванні та захопленні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, а ткож усвідомлюючи що ризики, які давали підстави вважати, що ОСОБА_9 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні, тобто не має підстав для застосуваня виняткового запобіжного заходу, погодив клопотання до Соснівського районного суду м. Черкаси про обрання завідомо невинному підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підписавши їх і завіривши печаткою прокуратур міста Черкаси Черкаської області та надав слідчій ОСОБА_12 для виконання.

При цьому старший прокурор прокуратури міста Черкаси ОСОБА_7 достовірно знав, що у клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_20 слідчою ОСОБА_12 внесені завідомо неправдиві відомості щодо обставин вчиненого злочину, які не відповідали матеріалам кримінального провадження та зібраним доказам. Крім цього, у клопотання були внесені недостовірні відомості про те, що вина підозрюваного повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, він може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки не має постійного місця проживання у місті Черкаси, може впливати на свідків, може вчинити інше правопорушення, безпосередньо підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Однак, погодившись із викладеними обставинами, ОСОБА_7 з метою обрання завідомо незаконного запобіжного заходу - тримання під вартою, за відсутності підстав для цього, підписав клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_9 , із внесеними завідомо неправдивими відомостями, надавши їм статусу офіційних документів, які засвідчують факт, що має юридичне значення і є необхідною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_7 25.01.2014, доводячи до кінця спільний злочинний намір, спрямований на обрання завідомо невинному ОСОБА_15 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, передали клопотання із додатками на розгляд до Соснівського районного суду м. Черкаси, виконавши, таким чином, свою процесуальну роль.

Судом першої інстанції виправдано ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та за недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України.

Судом визнано не доведеним твердження про проведення ОСОБА_7 досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014250040000308 без достатніх на те підстав, з огляду на те, що з показань допитаних свідків, які охороняли громадський порядок біля будівлі Черкаської ОДА, протоколів огляду місця події, рапортів та спецповідомлень вбачаються підстави для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України та проведення досудового розслідування.

Зазначено, що з показань, в тому числі свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_21 встановлено, що вони не отримували незаконних вказівок від ОСОБА_7 або інших осіб про притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності та інше переслідування учасників мирної акції протесту або учасників масових заворушень, а частину доставлених до райвідділу міліції осіб не затримували і відпускали після проведеної перевірки. Таким чином посилання сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 злочинних дій виконуючи незаконні вказівки, накази та розпорядження про переслідування невинних учасників мирної акції протесту, штучне створення доказів для обрання їм запобіжного заходу, з огляду на висновки місцевого суду, є припущенням, що не підтверджене будь-якими доказами.

Суд визнав недоведеним, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 затримані не під час вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, оскільки з показань потерпілих встановлено, що вони разом із іншими особами перебували поблизу площі біля будівлі ЧОДА в той час, коли протестувальники вчиняли правопорушення, з огляду на це, судом констатовано, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перебували на місці вчинення злочину і під час його скоєння, після чого і були затримані.

Також судом зазначено про недоведення стороною обвинувачення суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372, 366 КК України, зокрема того, що ОСОБА_7 було достеменно відомо про невинуватість потерпілих на момент повідомлення їм про підозру та погодження клопотань про обрання запобіжних заходів і він діяв з прямим умислом на притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних потерпілих і на службове підроблення. Крім того не доведено, що ОСОБА_7 знав про те, що офіційні документи (протоколи затримання, повідомлення про підозру, клопотання про обрання запобіжного заходу) містили завідомо неправдиві відомості про вчинення потерпілими злочину.

Щодо пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ст. 364 КК України, судом зазначено, що такий злочин належить до злочинів із матеріальним складом і вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка виражається у завданні матеріальних збитків у певних розмірах. Разом з цим із пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення не вбачається такої істотної шкоди у виді настання матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для кваліфікації дій останнього за ст. 364 КК України.

Судом не надавалась оцінка пред'явленому ОСОБА_7 обвинуваченню в частині тверджень щодо незаконності дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з огляду на положення ст. 17 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2024 через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України та призначити покарання за: ч. 1 ст. 364 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та займатися діяльністю пов'язаною з державною службою на 3 роки, зі штрафом в 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн; ч. 1 ст. 366 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та займатися діяльністю пов'язаною з державною службою на 3 роки; ч. 2 ст. 372 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та займатися діяльністю пов'язаною з державною службою на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України визначити ОСОБА_7 остаточне покарання в 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та займатися діяльністю пов'язаною з державною службою на 3 роки, зі штрафом 4 250 грн. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання. Крім того на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України просить звільнити ОСОБА_7 від призначеного йому покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На думку прокурора, суд не дотримався вимог ст. 94, 370, 374 КПК України та роз'яснень Пленуму ВСУ, викладених у постанові № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та мотивував своє рішення на суперечливих, достатньо не перевірених доказах, яким не дав належної правової оцінки, не вказавши, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також не в повній мірі дослідив та надав оцінку доказам обвинувачення.

Крім того суд порушив вимоги ст. 22 КПК України в частині забезпечення об'єктивного і неупередженого судового розгляду, чим позбавив прокурора права на справедливий розгляд і вирішення справи.

Вказує про неможливість покладення в основу виправдувального вироку показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 та необхідність критичної їх оцінки, оскільки вони є способом захисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності, з урахуванням того, що вказані особи притягнуті до кримінальної відповідальності за аналогічні кримінальні правопорушення. Крім того ці свідки і обвинувачений не були безпосередніми очевидцями подій за участі протестувальників і їх фактичного затримання. Натомість судом залишено без уваги показання решти свідків, зокрема працівників міліції, які були на місці проведення акції протесту, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 і потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та не дано їм належної оцінки.

Також стверджує, що судом не враховано та не надано оцінку ключовим доказам сторони обвинувачення, а саме показанням потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 щодо неучасті у масових протестних заходах, а також щодо їх затримання не біля Черкаської ОДА, за місцем проведення таких заходів, а за 200 метрів від місця події, що беззаперечно свідчить про відсутність наміру у потерпілих брати участь в акціях протесту та відсутність будь-яких правових підстав для їх затримання. На підтвердження наведеного судом не враховано показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 про те, що потерпілі перебували в кафе-барі «Клюб Нічка» допізна, їх поведінка, одяг та розмови не вказували на їх радикальну налаштованість що, на думку прокурора, виключає їх намір до безпосередньої участі в акціях протесту. Наведене узгоджується із даними відеозапису з камер спостереження, яким зафіксовано перебування потерпілих у кафе-барі до 23 год 45 хв 23.01.2014. Крім того, за результатом обшуку затриманих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , не знайдено заборонених предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень чи знищення, пошкодження майна, на тілі та одязі були відсутні ознаки боротьби, запалювальної суміші, а на місці події не виявлено жодного предмету їм належного.

Прокурор вказує, що затримання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відбулося не під час вчинення злочину, жоден очевидець, в тому числі потерпілі, після вчинення злочину або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події не вказували на те, що саме вони щойно вчинили злочин, у зв'язку з чим наголошує, що вони були затримані без передбачених ст. 208 КПК України підстав.

Стверджує, що з огляду на наявність доступу до матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_7 мав об'єктивну можливість перевірити обставини затримання потерпілих та повинен був знати, що законних підстав для повідомлення останнім підозри та обрання найсуворішого запобіжного заходу не було. Наведене, на думку прокурора, ставить під сумнів твердження суду про відсутність прямого умислу у ОСОБА_7 на притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних потерпілих та суперечить наданим доказам.

При цьому судом не враховано, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 взагалі відсутні докази їх винуватості, а відтак ОСОБА_7 не міг надати оцінку будь-яким доказам їх винуватості.

Наголошує, що суд вдався до оцінки дій потерпілих і фактично констатував у своєму рішенні їх протиправність, що є неприпустимим.

Також зазначає про необхідність повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження шляхом допиту потерпілих, обвинуваченого, свідків та дослідження письмових доказів, без їх конкретизації та посилання на аркуші провадження.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явилися потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які про поважні причини свого неприбуття не повідомили, що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених стороною обвинувачення вимог.

Заслухавши доповідь судді, думки прокурора ОСОБА_6 в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених у ній мотивів, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 про законність, обгрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог сторони обвинувачення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не належить.

Статтею 370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, за якими законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, у якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, вказано про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи та зазначено, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь особи. При цьому коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і усі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється, у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим або в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У разі визнання особи виправданою, як про це зазначено ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а також положення закону, якими керувався суд.

Колегія суддів уважає, що місцевим судом при прийнятті рішення в цьому кримінальному провадженні наведені вимоги закону належним чином дотримані, тому підстави, передбачені ст. 409 КПК України для скасування оскаржуваного вироку, на чому наполягає сторона обвинувачення, чи його зміни, відсутні, а доводи апеляційної скарги щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнає необгрунтованими.

Клопотання прокурора ОСОБА_6 про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, шляхом допиту обвинуваченого, потерпілих, світків та дослідження всіх письмових доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, є неспроможнім та таким, що не узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України про те, що таке повторне дослідження, за наявності відповідного клопотання, допускається виключно за умови, що обставини, встановлені під час кримінального провадження судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Колегія суддів зауважує, що відповідне клопотання прокурора фактично зводиться до необхідності надання судом апеляційної інстанції іншої юридичної оцінки доказам сторони обвинувачення, за відсутності будь-яких даних про те, що вони судом першої інстанції досліджені неповно або з порушенням кримінального процесуального закону.

Наголошується, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке має відповідати положенню ч. 3 ст. 404 КПК України, у суду апеляційної інстанції не виникає обов'язку повторно їх досліджувати, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.

Наразі сам по собі факт непогодження із висновками суду першої інстанції щодо доведеності пред'явленого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів під час апеляційного розгляду.

Як убачається із вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 винуватість за пред'явленим йому обвинуваченням не визнав та показав, що працював на посаді ст. прокурора прокуратури м. Черкаси і здійснював нагляд за додержанням законів Придніпровським РВП. Щодо подій, які мали місце вніч з 23 на 24.01.2014 зазначив, що близько 18 год 23.01.2014 на Соборній площі почалися мирні акції протесту, які переросли у масові заворушення і захоплення приміщення Черкаської ОДА, про що на лінію 102 надійшли повідомлення, по яким внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальні провадження. На підставі постанови в.о. прокурора Черкаської області були залучені спецпідрозділи для припинення масових заворушень і захоплення приміщення ОДА. З показань працівники БППС, які охороняли громадський порядок біля ОДА, вбачається, що учасниками акції протесту щодо них здійснювалися протиправні дії, їх били кийками та кидали запальні суміші. Також такі особи проникли до приміщення ОДА, де знищували та пошкоджували майно, що зафіксовано протоколом огляду місця події. Найбільш активні учасники протесту, які захоплювали приміщення, були безпосередньо поряд з адміністрацією або по вулицях Шевченка, Хрещатик, Лазарєва і Б. Вишневецького, оскільки захоплення ОДА відбувалось з усіх його боків, були затримані та доставлені до Соснівського та Придніпровського РВП. Кількість таких затриманих складала близько 50-60 осіб. Після проведення працівниками правоохоронних органів процесуальних дій, деяких осіб, причетних до вчинення злочинів, було затримано, а решту - відпущено. У кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 досудове розслідування здійснювалось Придніпровським РВ, а його було визначено процесуальним керівником. На той час у матеріалах кримінального провадження були наявні наступні докази: протоколи огляду місця події із фото та відео фіксацією злочинів; протоколи затримання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; рапорти працівників поліції про те, що дійсно відбувались масові заворушення із захопленням приміщення Черкаської ОДА; відео матеріали з інтернет-ресурсу YouTube про події, які відбувались в ніч з 23 на 24.01.2014, а також відеоматеріали, які фіксувались працівниками НДЕКЦ. У подальшому слідчими ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були підготовлені проєкти повідомлення про підозру ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , яким інкриміновані дії пов'язані із масовими заворушеннями та захопленням Черкаської ОДА, а ним погоджено такі повідомлення. Також слідчими підготовлено клопотання про обрання запобіжних заходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . На скільки він пам'ятає, ОСОБА_10 пояснював, що його затримано 24.01.2014 по вул. Лазарєва, тобто безпосередньо на місці вчинення злочину, оскільки один із виходів із Черкаської ОДА, виходить на цю вулицю. Зазначив, що при проведення особистого огляду та обшуку затриманого ОСОБА_10 , у нього при собі не було мобільного телефону, а якщо і був, то не з номер оператора по якому здійснено тимчасовий доступ задля встановлення місцезнаходження електронного радіозасобу. Також додав, що ОСОБА_10 проживав не в м. Черкаси і не зміг пояснити, яким чином, і у зв'язку із чим він перебував у той час, зокрема у період з 18 год 23.01.2014 до 01 год 24.01.2014, по вул. Лазарєва в м. Черкаси. Також ОСОБА_10 вказував, що в м. Черкаси він з компанією приїхав задля відвідування клубу «Ультра», однак їх туди не пустили, хоча слідством встановлено, що в той день клуб не працював. Йому відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому змінено на домашній арешт. Надалі він не здійснював процесуальне керівництво цього кримінального провадження, однак знає, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України від 21.02.2014. Стверджує, що на момент повідомлення про підозру та погодження клопотань про запобіжний захід в матеріалах кримінального провадження були відсутні відомості, які б свідчили про непричетність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до масових заворушень чи до захоплення приміщення Черкаської ОДА, таких доказів не надавали і їх захисники. Наголосив, що йому не надходило вказівок від керівництва УМВС чи прокуратури про необхідність затримання чи кримінального процесуального переслідування ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Від слідчих, які здійснювали процесуальне керівництво або інших слідчих Придніпровського РВ, йому не надходило заяв чи повідомлень про наявність таких вказівок.

На думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України, за наведених в обвинувальному акті обставин, доводиться показаннями потерпілих, свідків, допитаними судом першої інстанції та письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема даними:

-показань потерпілого ОСОБА_10 про те, що 23.01.2014 близько 18-19 год він разом з ОСОБА_31 , ОСОБА_28 та ОСОБА_32 відпочивали в барі-ресторані «Клубничка» в с. Леськи, до його закриття, орієнтовано до 00-00 год, де вживали спиртні напої. У подальшому на таксі вони заїхали в с. Вергуни, де забрали ОСОБА_9 та разом з ним поїхали до м. Черкаси у нічний клуб «Ультра». У клубі він та ОСОБА_33 перебували хвилин 30, а решту хлопців - не пустили через їх зовнішній вигляд. У подальшому вони разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_28 та ОСОБА_32 вирішили піти до клубу «111» і слідували по вул. Дашкевича. Ідучи по вулиці вони бачили, що біля ОДА багато людей, працівників поліції та карет швидкої допомоги. Коли дійшли до вул. Шевченка, їх затримали у провулку за магазином «Сільпо», зокрема на перехресті вулиць Шевченка-Дашкевича, на відстані близько 200 м від ОДА. До них підійшли працівники правоохоронних органів, близько 10-15 осіб, які були вдягнені в штурмову форму голубого кольору, без нашивок, в балаклавах, шоломах та із щитками. Вони заламали їм руки, про причину затримання, не пояснювали та повели в бік Черкаської ОДА. Певний час він перебував біля ОДА, а потім на нього одягли кайданки, загрузили до автозаку і близько 02 години ночі відвезли до Соснівського РВ. Зауважив, що окрім них біля ОДА були й інші затримані особи. Перебуваючи біля ОДА він бачив, що в будівлі побиті вікна, а сама будівля горить і її намагаються загасити. Зазначив, що у момент затримання він не вчиняв агресивних дій, не порушував громадський порядок, у зв'язку з чим вважає, що його затримання було незаконним. Також вказав, що у райвідділі у нього забрали особисті речі, відбирали пояснення та фотографували. Крім того йому повідомили, що підставою затримання є те, що він порушував громадський порядок. Він разом з іншими пояснювали, що не були на місці подій, однак на їх слова не реагували. Надалі йому повідомили про підозру у вчиненні масових заворушень та порушенні громадського порядку. З ним працювало декілька працівників поліції, це були чоловік та жінка. Потім його помістили в ІТТ, а після застосування судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відвезли в СІЗО, де він перебував близько 23-24 днів. Після чого судом апеляційної інстанції йому змінено застосований запобіжний захід на домашній арешт. Зазначив, що зі скаргами до прокуратури щодо незаконного затримання він не звертався. Наголосив, що учасником акції протесту він не був. Додав, що окрім цього провадження його визнано потерпілим і в інших кримінальних провадженнях по подіям, що відбулись в ніч з 23-24.01.2014. Надаючи показання в іншому кримінальному провадженні ним надано неправдиві свідчення щодо місця його затримання - біля приміщення ОДА, за що притягнуто до кримінальної відповідальності. Підтвердив, що фактичним місцем його затримання був провулок між вулицями Шевченка-Дашкевича, ближче до вул. Дашкевича. Також зазначив, що до ОСОБА_7 претензій не має і вважає його невинуватим;

- показань потерпілого ОСОБА_9 про те, що 24.01.2014 він перебував у товариша с. Вергуни до пізньої ночі. До м. Черкаси він добирався на таксі разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_28 та ОСОБА_34 . Вони їхали в нічний клуб «Ультра», а потім збирались потрапити в бар «111», але туди так і не дійшли. Він був затриманий працівниками міліції, які були вдягнені в камуфляжний одяг та балаклави, біля магазину «Абсолют» чи «Сільпо», на якій вулиці, точно не пам'ятає, можливо, по вул. Дашкевича. Після затримання його підведли до заднього входу Черкаської ОДА, а потім на службовому автомобілі відвезли в райвідділ. В райвідділі він підписував якісь документи в присутності працівників міліції. Він не пам'ятає, чи проводив прокурор ОСОБА_7 з ним слідчі дії. У момент затримання при ньому були два мобільні телефони, документи на машину та паспорт. Хто саме його затримував, він не пам'ятає, як і не пам'ятає, які саме свідчення він давав в момент затримання. Підтвердив, що йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання, який у подальшому був змінено;

- показань свідка ОСОБА_28 про те, що він є потерпілим в інших кримінальних провадженнях, пов'язаних із масовими заворушеннями біля Черкаської ОДА в ніч з 23 на 24.01.2014. У той день з 22 до 24 год він разом з ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_10 перебували в барі «Клубничка» в с. Леськи, де, на скільки пам'ятає, вживали спиртні напої. Потім на таксі вони поїхали в с. Вергуни, де забрали ОСОБА_9 , а у подальшому поїхали у м. Черкаси до клубу «Ультра». У клуб їх не пустили, оскільки вони були у спортивному одязі, тому вони вирішили йти в бар «111». Коли йшли по вулиці, здалеку чули шум і бачили карети швидкої допомоги. Близько 02 год, біля магазину «Сільпо» чи «АТБ», коли вони вийшли з арки, їх зупинив наряд міліції та затримав, про причини затримання їм не повідомили. На його думку таке затримання відбулося без належних для цього підстав. Люди у форменому одязі, у масках та з кийками заламали йому, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_35 руки, кайданки не надягали, та повели до приміщення Черкаської ОДА. На той час біля ОДА було багато міліції та людей, яких затримали. Від будівлі ОДА автозаком їх відвезли до райвідділу, де він спілкувався зі слідчими, однак не пам'ятає, чи підписував якісь документи. Спочатку його утримували в ІТТ, а після застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відвезли в СІЗО. Будь-якого тиску працівники міліції до нього не застосовували. Наголосив, що він не був учасником акції протесту. Також йому не відомо, чому не затримали ОСОБА_36 ;

- показань свідка ОСОБА_37 про те, що із ОСОБА_9 товаришували з дитинства і вони обидва проживали у с. Вергуни. На прохання ОСОБА_9 , він на власному транспорті в темну пору доби возив його до банкомату, це було орієнтовно в січні 2014 року. Допускає, що він возив ОСОБА_9 до банкомату, що біля магазину «Барвінок» в с. Червона Слобода. Після чого вони вдвох повернулися до с. Вергуни. Про те що ОСОБА_9 затримали, дізнався від матері останнього через декілька днів. Навіщо ОСОБА_9 були потрібні гроші і в якій сумі, він не знає. Обставини затримання ОСОБА_9 йому не відомі;

- показань свідка ОСОБА_29 про те, що вона працює барменом в барі «Клубничка» в с. Леськи. 23.01.2014 близько 23 год, майже під закриття, прийшли ОСОБА_10 , ОСОБА_33 та ОСОБА_38 , які пробули в барі близько 15 хвилин, а потім на таксі, як вона зрозуміла, поїхали в м. Черкаси. Під час дослідження в судовому засіданні відеозапису з камер відеоспостереження бару «Клубничка», свідок підтвердила, що на ньому зафіксовані ОСОБА_10 , ОСОБА_33 та ОСОБА_38 ;

- показань свідка ОСОБА_22 про те, що він працював заступником прокурора м. Черкаси. На окремих територіях відбувалися масові зібрання громадян, мітинги, які супроводжувалися провокаціями. Йому відомо, що в січні 2014 відбувся мітинг, учасники якого почали бити вікна та двері приміщення Черкаської ОДА. У зв'язку з чим близько 20 поліцейських утворили живий ланцюг, а мітингувальники їх били та зривали одяг. На лінію 102 надійшло повідомлення про те, що такі заворушення почалися і слідчим відділом по даному факту були зареєстровані кримінальні провадження. Він зателефонував до прокуратури і сказав, щоб процесуальні керівники залишалися на місцях, після чого виїхав до райвідділу, куди доставляли затриманих. Всього було затримано близько 60 осіб. Одним із затриманих був ОСОБА_10 , повідомлення про підозру йому готував ОСОБА_13 . Вказане повідомлення затверджене прокурором ОСОБА_7 , а він затверджував клопотання про запобіжний захід. Також 17.02.2014 ним затверджено клопотання про звільнення учасників акцій протесту від кримінальної відповідальності. Наголосив, що ОСОБА_10 був затриманий безпосередньо на місці вчинення злочину. Працівники поліції писали рапорти про те, що були затримані найбільш активні протестувальники. Крім того ОСОБА_10 в присутності захисника відмовився давати показання під час обрання йому запобіжного заходу. Зазначив, що він не давав ОСОБА_7 жодних вказівок, лише погоджував клопотання по запобіжному заходу, яке було обґрунтоване. Скарг від ОСОБА_10 не надходило;

- показань свідка ОСОБА_14 про те, що в ніч з 23 на 24.01.2014 він перебував на робочому місці та виконував службові обов'язки ст. прокурора прокуратури м. Черкаси. Близько 19 год йому зателефонував хтось із керівництва, скоріше за все - ОСОБА_22 , і повідомив, що через заплановані масові заворушення в м. Черкаси, працівники мають перебувати на робочому місці. Близько 22-23 год поступила вказівка їхати в Соснівський РВ, оскільки туди доставили затриманих учасників протесту. Уточнив, що в ту ніч всього було затримано близько 60 людей. Він разом із іншими співробітниками проводили необхідні процесуальні дії, в ході яких встановлена непричетність до подій 15 осіб, яких відпущено. Йому відомо, що затриманим учасникам акції протесту у подальшому обрано запобіжні заходи, а пізніше вони звільнені від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальних проваджень. Безпосередньо він оформляв протокол затримання ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України. Підставою для цього слугувало те, що ОСОБА_10 був затриманий безпосередньо на місці вчинення злочину, крім того його зовнішній вигляд свідчив про участь в акції протесту. Зі слів ОСОБА_10 було з'ясовано, що він з рештою хлопців спочатку пішли у клуб «Ультра», куди їх не пропустили через зовнішній вигляд, однак встановлено, що в той день клуб «Ультра» не працював. Місце затримання ОСОБА_10 йому не відомо, оскільки особисто він його не затримував, таке затримання проводив хтось з працівників патрульної поліції, про що були складені рапорти. Повідомлення про підозру ОСОБА_10 підписував ОСОБА_22 . Особисто йому вказівок на затримання осіб не надходило, також він не чув щоб такі вказівки давались іншим прокурорам чи слідчим;

- показань свідка ОСОБА_39 про те, що вона працювала слідчою Придніпровського РВ УМВС. З 23 на 24.01.2014 вона перебувала на роботі і знає що біля Черкаської ОДА відбувались мирні зібрання громадян, які у подальшому переросли в порушення громадського порядку. Зокрема мітингувальниками здійснювалось агресивне блокування ОДА, вони били вікна та кидали каміння. Працівниками Соснівського РВ на місці подій затримано 5-7 осіб, яких доставлено до Придніпровського РВ. Вона особисто працювала із затриманим ОСОБА_9 , проводила його допит і приймала подальші рішення. Зокрема нею виготовлено клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу та підготовлено його повідомлення про підозру. Підставою для ініціювання вказаних процесуальних документів слугувала наявність: протоколу затримання вказаної особи безпосередньо на місці події (блокування Черкаської ОДА); протоколів огляду місця події, з яких вбачалось, що то не була мирна акція; протоколів допиту свідків; рапортів працівників патрульної міліції. Особисто вона не затримувала ОСОБА_9 , але з протоколу його затримання вбачалось, що він був учасником подій і його затримання здійснено безпосередньо на місці події, а у неї були відсутні підстави сумніватися у складених документах. Для погодження підозри прокурору були надані всі докази в провадженні. Оскільки ОСОБА_9 було інкриміновано вчинення найтяжчих злочинів, вона ініціювала обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою і таке клопотання було задоволено слідчим суддею. Зазначила, що ОСОБА_9 давав показання про те, що йшов з нічного клубу «Ультра», в який його не пустили через його зовнішній вигляд, тому він зі своїми друзями прямували до нічного клубу «111» і по дорозі, коли вони проходили повз будівлю Черкаської ОДА, він був затриманий на вул. Дашкевича. Свою вину ОСОБА_9 не визнавав. Зауважила, що у неї в провадженні ця справа перебувала два дні, а потім була передана до Соснівського РВ. Їй не відомо, чи проводив прокурор ОСОБА_7 будь-які слідчі дії в межах даного кримінального провадження. Також вона не пам'ятає прізвище працівника міліції, який затримував ОСОБА_9 . Крім того їй не відомі факти, щоб прокурор ОСОБА_7 давав вказівки на затримання мітингувальників, особисто їй вказівок щодо оголошення підозри ОСОБА_9 він також не надавав;

- показань свідка ОСОБА_13 про те, що він працював на посаді слідчого Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області. Пам'ятає, що від начальника слідства Матвієнка отримав кримінальну справу, порушену Соснівським РВ, по факту заворушень, які мали місце біля Черкаської ОДА, яку прийняв до свого провадження. Була створена слідча група, старшим якої визначено ОСОБА_40 . Зазначив, що затриманих було багато. Передані матеріали містили: протоколи оглядів місця події з фототаблицями; рапорт працівника патрульної служби щодо затримання ОСОБА_10 неподалік від місця заворушень; протокол затримання ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України, складений ОСОБА_14 . Вказав, що у протоколі затримання ОСОБА_10 власноручно було написано, що суть затримання йому зрозуміла, заяв чи клопотань він немає, скарг чи доповнень до протоколу не містилось, а покази чи пояснення були відсутні. Ним було складено проєкт підозри ОСОБА_10 , який направлений для затвердження в прокуратуру м. Черкаси. Підставою для оголошення підозри слугували рапорт патрульного УПП, протокол огляду місця події, протокол затримання особи за ст. 208 КПК України, з якого також не вбачалась, що особа заперечує проти тих обставин що викладені у даному протоколі. Після затверджена процесуальним прокурором повідомлення про підозру, вона була пред'явлена ОСОБА_10 , який, на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився надавати будь-які покази, казав, що не був учасником інкримінованих подій. Наступного дня ним, як слідчим, підготовлено проєкт клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою, який, разом із матеріалами кримінальної справи, передано старшому групи. Більше цією справою він не займався. Будь-яких вказівок щодо вказаного кримінального провадження йому ніхто не давав і ОСОБА_7 на нього будь-яким чином не впливав. Також зазначив, що клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_10 саме у вигляді тримання під вартою, він ініціював з огляду на обставини справи та характеризуючі дані затриманого;

- показань свідка ОСОБА_19 про те, що в січні 2014 року він працював на посаді ст. слідчого і був залучений до проведення слідчих дій по обставинам масових заворушень, що відбулись біля будівлі Черкаської ОДА. У той день він перебував на робочому місці у Соснівському РВ УМВС, куди патрульна поліція, дільничні інспектори та співробітники розшуку доставляли людей, які приймали участь у акції протесту. З такими особами спілкувалися представники СВ міліції та прокуратури. Ним особисто складалися протоколи в порядку ст. 208 КПК України щодо тих осіб, активна участь яких у акції протесту не викликала сумнівів. Інших осіб, причетність яких до участі у подіях не знайшла свого підтвердження, після спілкування відпускали. Саме він, після відібрання пояснень, складав щодо ОСОБА_9 протокол затримання. Підставою для такого затримання слугував рапорт працівників міліції, на даний час його змісту він не пам'ятає, і пояснення самого ОСОБА_9 , яких було достатньо щоб вважати, що ОСОБА_9 було порушено громадський порядок біля ОДА. Після огляду в судовому засіданні протоколу затримання ОСОБА_9 за підписом ОСОБА_19 , свідок підтвердив, що він складений саме ним. Зазначив, що за змістом протоколу, ОСОБА_9 застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Особисто йому ніхто не надавав вказівок щодо затримання учасників акції протесту, в тому числі і ОСОБА_7 . Йому не відомо, чи погоджував ОСОБА_7 будь-які процесуальні документи і чи приймав участь у слідчих діях;

- показань свідка ОСОБА_41 про те, що він працював інспектором патрульної служби БПП Черкаського УМВС Черкаської області і був залучений до забезпечення громадського порядку на Соборній площі в м. Черкаси. Прибувши на місце, він припаркував транспортний засіб біля ОДА по вул. Б. Вишневецького і перебував в салоні. Він бачив, як на площі почали збиратися люди, які проводили мітинг, а, у подальшому, почали рухатись до центрального входу держадміністрації. Також він бачив, що мітингувальники штовхалися з працівниками міліції, хапали їх за формений одяг, бронежилети і відтягували від входу ОДА. Додав, що із дворів вулиці Б. Вишневецького, що біля «Укрпошта», також виходити люди, які кидали каміння, палиці і розбивали вікна ОДА. Участі у сутичках з активістами він не приймав і їх не затримував. Йому відомо, що працівникам міліції на площі надавалась медична допомога. Додав, що вказки затримувати мітингувальників не надходили;

- показань свідка ОСОБА_23 про те, що він працював заступником командира з кадрового забезпечення роти №1 патрульної служби і був залучений 23.01.2014 для охорони громадського порядку біля Черкаської ОДА. На місці подій їх вистроїли в шеренгу біля входу в ОДА. Зазначив, що спочатку мітингувальники поводили себе мирно, виступали на камеру, а потім почали штовхати, виривати із шеренги працівників міліції та штурмувати ОДА. У подальшому надійшла команда відступити від центрального входу ОДА і вони з бокових дверей, що по вул. Лазарєва, зайшли в будівлю, де перебували увесь час. Зазначив, що через напад мітингувальників він та деякі працівники міліції були травмовані. Через деякий час мітингувальники прорвалися в будівлю ОДА та почали забризкувати працівників міліції з вогнегасників, а вони, перебуваючи на другому поверсі, намагались утримувати двері. Коли все стихло і він спустився на перший поверх, то бачив, що приміщення ОДА було розгромлене, були виламані лавки, розбиті вікна, розібрана бруківка, були наявні сліди пожежі. Він особисто не здійснював затримання мітингувальників і не бачив, щоб це робили інші працівники міліції. Наступного дня на ім'я начальника Соснівського РВ він писав рапорт по обставинам подій. Додав, що від керівництва вони не отримували вказівок на затримання мітингувальників. Уточнив, що під час подій у них при собі були лише засоби захисту, а саме броніжелети, налокітники та наколінники;

- показань свідка ОСОБА_24 про те, що в 2014 році він працював інспектором батальйону патрульної служби і 23.01.2014 був задіяний для охорони громадського порядку біля Черкаської ОДА. Спочатку їм видали спецзасоби, але потім вони їх всі залишили і на місці події були тільки у бронежилетах. Їм сказали вишикуватися біля центрального входу у ланцюг. Спочатку зібрання було мирним, а потім активісти почали на них нападати, завдаючи травми та намагаючись прорватися у середину будівлі ОДА. Вони також били вікна, запускали піротехніку та кидали каміння. Потім їм поступила команда відійти від центрального входу і зайти в середину будівлі з бокового входу. У той день він нікого не затримував і не бачив щоб інші працівники міліції когось затримували. Зазначив, що наступного дня він писав рапорт по обставинам події. Після огляду в судовому засіданні копії рапорту за підписом ОСОБА_24 , свідок підтвердив, що він складений саме ним, однак зазначив, що його зміст частково не відповідає дійсності, оскільки особисто він мітингувальників не затримував. Наголосив, що фактично вказівка була відтиснити протестувальників від будівлі ОДА, а в рапорті ним написано, що вказівка була про їх затримання, що не відповідає дійсним обставинам. Додав, що особисто йому вказівок на затримання людей на надходило, йому не обіцяли будь-яких надбавок чи просування по кар'єрі у зв'язку з цим і від колег він про таке не чув;

- показань свідка ОСОБА_25 про те, що в січні 2014 року він працював у патрульній службі та був залучений для охорони громадського порядку під час подій, які відбувались на Соборній площі біля Черкаської ОДА. Вони спочатку сиділи в автобусі, а коли поступила команда стати біля центрального входу, вдягли тільки бронежилети і вживали заходів, щоб не допустити потрапляння сторонніх осіб до приміщення ОДА. Однак мітингувальники розірвали їх ланцюг, у зв'язку з цим він та інші співробітники міліції через задній вхід зайшли в середину будівлі ОДА і перебували там до закінчення акції протесту. Коли вони заходили в приміщення будівлі, він бачив припарковані автозаки, біля яких були лише працівники міліції, затриманих не було. Коли вони були в будівлі, мітингувальники кидали каміння, якісь бруски, натовп намагався проникнути всередину ОДА. Він не затримував активних учасників мітингу і не бачив, щоб хтось з його підрозділу здійснював такі затримання. У рапорті він зазначив, що здійснювались затримання, оскільки йому було відомо що вони мали місце;

- показань свідка ОСОБА_26 про те, що в січні 2014 року він працював інспектором у батальйоні ППС і був залучений до охорони громадського порядку під час проведення мирної акції протесту на Соборній площі біля будівлі Черкаської ОДА. Під час такої акції громадяни почали агресивно себе поводити, руйнувати майно ОДА, вибивати вікна та двері. Приїхавши на місце їх команда очікувала подальших вказівок, а потім вони вишикувались ланцюгом біля центральних вхідних дверей ОДА. Коли вони стояли у ланцюзі, мітингувальники наносили їм тілесні ушкодження. У подальшому вони відійшли від центрального входу і зайшли в будівлю ОДА із заднього входу. По закінченню цих подій він писав рапорт. Після огляду в судовому засіданні копії рапорту за підписом ОСОБА_26 , свідок підтвердив, що він складений саме ним. Зазначив, що в рапорті вказував про затримання близько 40 активістів, але особисто він нікого не затримував і не бачив, щоб хтось затримував. Додав, що з вікна будівлі ОДА він бачив автозаки, але, чи були там затримані, він не знає. Уточнив, що на початок подій на працівниках його підрозділу були тільки бронежилети, а потім їм підвезли каски, щити та гумові кійки. Йому відомо, що коли працівники поліції почали проводити затримання активних учасників акції, вони почали розбігатися в різні напрямки, зокрема по вул. Б. Вишневецького, Лазарєва, в бік ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , бульвару Шевченка. Особисто йому не поступало вказівок на затримання мітингувальників, однак він чув, що така команда була. Додав, що не отримував будь-яких обіцянок щодо кар'єрного зросту чи преміювання у зв'язку із подіями, що мали місце;

- показань свідка ОСОБА_27 про те, що в січні 2014 року він працював у патрульної служби та був задіяний для охорони громадського порядку під час проведення масових заходів на Соборній площі біля приміщення Черкаської ОДА. Приїхавши на місце події із іншими працівниками міліції, вони спочатку сиділи в автобусі, чекаючи подальших вказівок, а коли почався штурм ОДА, забігли в середину будівлі. Особисто він нікого не затримував, перебував біля входу в будівлі зі сторони вул. Лазарєва, куди ніхто з мітингувальників проникнути не намагався. Про обставини подій він писав рапорт. Після огляду в судовому засіданні рапорту за підписом ОСОБА_27 , свідок підтвердив, що він складений саме ним, його зміст відповідає дійсності і тим обставинам, які мали місце. Також зазначив, що 29.01.2014 він приймав участь у слідчих діях щодо впізнання особи. Йому демонстрували фотокартки, на одній з яких, він впізнав ОСОБА_10 як особу, яку вели від фонтану у напрямку будівлі ОДА, однак саму процедуру затримання, він не бачив. Також він особисто не бачив, щоб ОСОБА_10 вчиняв активні дії під час акції протесту. Зауважив, що не пам'ятає, чи читав протокол впізнання, який підписав. Коли йому в 2014 році повідомили про підозру, він дізнався, що згідно протоколу впізнання особи, він впізнав ОСОБА_10 саме як особу, яка була активним учасником акції протесту, однак такі обставини не відповідають дійсності;

- показань свідка ОСОБА_44 про те, що станом на січень 2014 року, коли відбувались протести у м. Черкаси, він був командиром батальйону. Згідно доручення Управління МВС він виділяв людей на такі заходи і перевіряв їх діяльність. Особисто він нікого з мітингувальників не затримував, а чи писав рапорт, не пам'ятає;

- показань свідка ОСОБА_45 про те, що в 2014 році, під час мітингів, він перебував біля приміщення Черкаської ОДА і про обставини подій писав рапорт. Він або його колеги нікого з мітингувальників не затримували;

- показань свідка ОСОБА_46 про те, що в 2014 році він працював патрульним і напевно був біля будівлі Черкаської ОДА в січні. Особисто він нікого з мітингувальників не затримував і в його прирсутності такого теж не було. Зазначив, що про обставини подій писав рапорти;

- показань свідка ОСОБА_47 про те, що в січні 2014 року він працював патрульним. Він нікого з мітингувальників не затримував і в його присутності таких затримань не було. Зазначив, що по обставинам подій писав рапорт;

- показань свідка ОСОБА_48 про те, що в січні 2014 року він працював в УПП і був залучений до охорони громадського порядку під час проведення заходів біля Черкаської ОДА. Їхнім правоохоронним підрозділом тоді керував ОСОБА_49 . Була надана вказівка вишикуватися на центральному вході будівлі. Мітингувальники вчиняли агресивні дії щодо працівників міліції, кидали в них різними предметами, виривали із ланцюга, а він та його колеги будь-якого фізичного впливу до учасників акції не застосовували. Потім їм дали команду відійти від центрального входу та чекати в автобусі, а через деякий час - зайти в будівлю ОДА з іншого боку. У будівлі вони утримували двері та намагалися не пропустити всередину мітингувальників. Коли активісти прорвалися в ОДА, він був у середині будівлі на другому поверсі і тримав двері. Він не бачив, як працівники міліції затримували цивільних осіб. Наступного дня про обставини події ним було складено рапорт. Зазначив, що від ОСОБА_7 будь-яких вказівок не отримував;

- протоколу огляду документів від 02.09.2014 з додатками, яким зафіксовано огляд копій та оригіналів процесуальних документів кримінального провадження № 12014250040000308 від 23.01.2014, зокрема: копій рапортів працівників БПС; протоколів допитів свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_27 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 ; протоколи пред'явлення особи для впізнання за участі ОСОБА_51 , ОСОБА_54 , ОСОБА_52 , ОСОБА_55 , ОСОБА_50 , ОСОБА_27 , ОСОБА_52

- протоколу огляду місця події від 04.04.2014 з додатком у виді диску для лазерних систем зчитування, згідно якого за результатом огляду приміщення ресторану-бару «Клюб Нічка», розташованого по вул. Жовтневій 1 в с. Леськи Черкаського району Черкаської області, вилучено (скопійовано) запис з камер відеоспостереження від 04.04.2014. Такий запис оглянуто 15.05.2014 та встановлено, що ним зафіксовано ОСОБА_10 , який перебуває у розважальному закладі о 23 год. 45 хв 23.01.2014, про що складено відповідний протокол;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.08.2014, наданого на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2014, із додатками у виді відомостей по абонентському номеру ОСОБА_9 ;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.08.2014, наданого на підставі ухвал слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.08.2014, із додатками у виді відомостей по абонентським номерам, в тому числі ОСОБА_10 та ОСОБА_56 ;

- протоколу огляду від 02.12.2014 з додатками, яким оглянуто журнал обліку доставлених, відвідувачів, запрошених до Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, зокрема за період з 23 по 24.01.2014, де за 24.01.2014 міститься посилання на затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України;

- запиту до МВС України в Черкаській області з приводу надання інформації, в тому числі щодо працівників, які приймали участь у подіях, що мали місце 23 та 24.01.2014 в м. Черкаси на території Соборної площі та поблизу приміщень Черкаської ОДА, на підставі чого вони були залучені і хто керував їх діями безпосередньо на місці події, автотранспорту, який ними використовувався, закріплених спеціальних засобів і повідомлень прокурора про їх застосування під час несення служби та відповіді на нього;

- запиту до МВС щодо осіб, утримуваних в ІТТ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області та відповіді на нього із додатками, згідно якої ОСОБА_28 , ОСОБА_33 та ОСОБА_10 24.01.2014 доставлені як затримані за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України;

- витягу з висновку за результатами службового розслідування за фактами перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем окремими керівниками ГУМВС, УМВС та ДТМ, затвердженого Міністром МВС ОСОБА_57 від 24.04.2014;

- протоколів огляду місця події від 24.01.2014, якими зафіксовано пошкодження приміщення та майна Черкаської ОДА;

- рапортів співробітників МВС щодо подій, які мали місце з 23 та 24.01.2014 біля приміщення Черкаської ОДА;

- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.01.2014, згідно якого ОСОБА_15 затриманий ст. слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_19 24.01.2014 о 03 год 30 хв в порядку ст. 208 КПК України;

- повідомлення про підозру від 24.01.2014, складеного слідчою СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_12 та погодженого ст. прокурором прокуратури м. Черкаси ОСОБА_7 , згідно якого ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 341, ч. 1 ст. 294 КК України, з роз'ясненням процесуальних прав і обов'язків підозрюваного;

- матеріалів судового розгляду клопотання слідчої СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_12 , погодженого прокурором прокуратури м. Черкаси ОСОБА_7 , від 25.01.2014 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2014, клопотання слідчої ОСОБА_12 задоволено, а щодо підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.03.2014. За результатами розгляду апеляційних скарг сторони захисту, 03.02.2014 Апеляційний суд Черкаської області своєю ухвалою скасував ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2014, постановив нову ухвалу, якою застосував щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів та поклав обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України;

- протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 30.01.2014 про обставини, що мали місце 23 та 24.01.2014, за змістом якого участі в заходах біля Черкаської ОДА він не приймав;

- клопотання заступника прокурора м. Черкаси ОСОБА_22 від 17.02.2014 про звільнення від кримінальної відповідальності та ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.05.2014, якою таке клопотання задоволено, звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 3 ст. 27 ст. 341 КК України у зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII, а кримінальне провадження закрито;

- постанови прокурора прокуратури м. Черкаси ОСОБА_58 від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження № 120140250040000308 від 23.01.2014 щодо ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ст. 341 КК України;

- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.01.2014, згідно якого ОСОБА_10 затриманий ст. прокурором прокуратури м. Черкаси ОСОБА_14 24.01.2014 о 05 год 20 хв в порядку ст. 208 КПК України;

- повідомлення про підозру від 24.01.2014, складеного слідчим СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_13 та погодженого ст. прокурором прокуратури м. Черкаси ОСОБА_7 , згідно якого ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 341, ч. 1 ст. 294 КК України, з роз'ясненням процесуальних прав та обов'язків підозрюваного;

- матеріалів судового розгляду клопотання слідчого СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_13 , погодженого прокурором прокуратури м. Черкаси ОСОБА_22 , від 25.01.2014 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2014, клопотання слідчого ОСОБА_13 задоволено, а щодо підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.03.2014. За результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту, 18.02.2014 Апеляційний суд Черкаської області своєю ухвалою закрив апеляційне провадження на підставі ст. 403 КПК України. Наявна ухвала слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.02.2014 про задоволення клопотання заступника прокурора м. Черкаси ОСОБА_22 та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 13.03.2014;

- протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_10 від 24.01.2014, згідно якого останній в порядку ст. 63 Конституції України відмовився давати показання;

- клопотання заступника прокурора м. Черкаси ОСОБА_22 від 17.02.2014 про звільнення від кримінальної відповідальності та ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.06.2014, якою клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ст. 341 КК України відповідно до ЗУ «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 № 743-VII, повернуто до прокуратури м. Черкаси для здійснення кримінального провадження в загальному порядку;

- постанови ст. прокурора прокуратури м. Черкаси ОСОБА_14 від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження № 120140250040000308 від 23.01.2014 щодо ОСОБА_10 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ст. 341 КК України;

- протоколу тимчасового доступу до речей і документів із описом від 26.09.2014, наданого на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.09.2014, згідно якого із Соснівського районного суду м. Черкаси вилучено, в тому числі матеріали справи про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ;

- заяв про залучення як потерплих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від 20.03.2014 та 21.03.2014 відповідно;

- протоколу одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_27 та свідка ОСОБА_59 від 19.09.2014;

- протоколу одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_55 та свідка ОСОБА_59 від 19.09.2014;

- протоколу одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_51 та свідка ОСОБА_60 від 19.09.2014;

- протоколу одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_52 та свідка ОСОБА_60 від 19.09.2014;

- протоколу огляду матеріалів кримінальних проваджень № 12014250040000308 від 23.01.2014 та № 12014250040000380 від 26.01.2014 із додатками у виді, в тому числі протоколів огляду місця подій, протоколів допитів підозрюваних, відомостей про рух кримінальних проваджень;

- постанови про призначення групи прокурорів від 23.01.2014 у кримінальному провадженні № 12014250040000308 від 23.01.2014, до якої увійшли ОСОБА_22 , ОСОБА_61 , ОСОБА_14 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , старшим групи призначено заступника прокурора м. Черкаси ОСОБА_22 ;

- постанови про об?єднання кримінальних проваджень № 12014250040000308 від 23.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК України та № 12014250040000309 від 23.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 341 КК України в одне провадження за № 12014250040000308;

- наказу по прокуратурі м. Черкаси від 12.12.2013 № 103ш про розподіл службових обов?язків між прокурорськими працівниками прокуратури, згідно якого, зокрема на ст. прокурора прокуратури м. Черкаси ОСОБА_7 покладено визначене коло обов'язків;

- обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62020000000000420 від 08.05.2020 щодо ОСОБА_66 ;

- протоколу проведення слідчого експерименту від 30.04.2020 за участю потерпілого ОСОБА_56 ;

- ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2020 в рамках кримінального провадження № 62020000000000195 від 14.02.2020 за фактом надання свідками у кримінальних справах за обвинуваченням ОСОБА_67 та ОСОБА_14 під час судових засідань у ході судового слідства протягом 2015-2018 років завідомо неправдивих показань щодо наявності документальних підстав для затримання громадян, як учасників масових заворушень у м. Черкаси 23.01.2014;

- журналу судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2020, яким зафіксовано допит ОСОБА_9 , як свідка;

- протоколу огляду 04.04.2017, яким зафіксовано огляд матеріалів кримінального провадження № 12014250040000308 від 23.01.2014;

- постанови про закриття кримінального провадження відносно особи від 24.03.2017, згідно якої кримінальне провадження № 12014250040000308 щодо ОСОБА_9 закрито у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши докази відповідно до ст. 94 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд дійшов до обгрунтованого висновку, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення, не знайшло свого підтвердження, оскільки прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а також не доведено вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно виправдано ОСОБА_7 на підставі п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а доводи викладені прокурором в апеляційній скарзі, таких висновків не спростовують.

Колегія суддів визнає доречними висновками суду першої інстанції про недопустимість посилань в обвинувальному акті на вчинення свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_39 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в тому числі службового підроблення та притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності під час досудового розслідування кримінального провадження № 12014250040000308 від 23.01.2014, скоєних за аналогічних обставин, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що вказані особи визнані винуватими і щодо них ухвалено обвинувальні вироки, що набрали законної сили. Зауважується, що в цьому кримінальному провадженні не розглядається обвинувачення щодо наведених осіб, а суд не вправі давати оцінку законності їх діям, що узгоджується з положеннями ст. 17 КПК України.

Крім того колегія суддів вважає обгрунтованим виключення з висунутого ОСОБА_7 обвинувачення тверджень про проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12014250040000308 без достатніх для цього підстав і на виконання незаконних вказівок, оскільки в матеріалах цього кримінального провадження міститься достатньо доказів, які свідчать про обгрунтованість внесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

З показань допитаних судом свідків не встановлено будь-яких об'єктивних даних про те, що вони отримували незаконні вказівки від обвинуваченого ОСОБА_7 або інших осіб про притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності та інше переслідування учасників мирної акції протесту, інших доказів, які б підтверджували пред'явлене обвинувачення в цій частині, матеріали кримінального провадження не містять. З огляду на наведене, відсутні підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_7 виконував незаконні вказівки, накази чи розпорядження про переслідування невинних учасників мирної акції протесту та штучне створення доказів задля обгрунтованості пред'явленої ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підозри і подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З наданих стороною обвинувачення доказів встановлено, що 24.01.2014 слідчими ОСОБА_19 та прокурором ОСОБА_14 складені протоколи про затримання ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні злочинів в порядку ст. 208 КПК України. У подальшому слідчою ОСОБА_68 та слідчим ОСОБА_13 , за погодженням з прокурором ОСОБА_7 , повідомлено про підозру ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором ОСОБА_7 , ініційовано звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Сторона обвинувачення наполягає на тому, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не були учасниками акцій протесту, що мали місце 23.01.2014 біля ОДА і були затримані не під час вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, на що колегія суддів зауважує про таке.

З показань працівників правоохоронних органів, які були допитані судом в якості свідків вбачається, що вони 23.01.2014 були залучені для охорони громадського порядку під час подій, які відбувалися на Соборній площі, де мирна акція протесту переросла у масові заворушення та захоплення будівлі ОДА, під час яких деякі працівники міліції були травмовані.

Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції про те, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перебували на місці вчинення злочину і під час його скоєння, після чого в порядку ст. 208 КПК України, затримані. Такий висновок суд першої інстанції зробив аналізуючи показання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо місця та обставин їх затримання. Зокрема потерпілий ОСОБА_10 стверджував, що він, в тому числі із ОСОБА_9 , не були учасниками акцій протесту, однак перебували на вулиці поблизу площі біля будівлі ЧОДА, в той час, коли відбувались масові заворушення, і був затриманий.

За обвинувальним актом ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб, бажаючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності, впевнився у відсутності доказів та підстав, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК України, необхідних для повідомлення про підозру і що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 затримані всупереч вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, погодив письмове повідомлення про підозру останнім, у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, тобто діяв з прямим умислом.

Як зазначалось вище, у органу досудового розслідування були підстави для початку досудового розслідування кримінального провадження № 12014250040000308 за ознаками ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

На момент прийняття рішення про оголошення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про підозру, матеріали кримінального провадження містили копії рапортів працівників міліції про затримання близько 40 осіб за організацію і вчинення масових заворушень, блокування ЧОДА. Наявність таких рапортів підтверджена свідком ОСОБА_14 , який вказував про їх існування та свідком ОСОБА_22 , який зазначав, що рішення про повідомлення затриманим про підозру було прийняте, зокрема на підставі рапорту про затримання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на місці вчинення злочину. Також свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_25 і ОСОБА_69 підтвердили факт написання рапортів про затримання осіб, хоча особисто в їх затриманні участі не брали.

Наведене підтверджує те, що на момент погодження прокурором ОСОБА_7 підозри ОСОБА_10 та ОСОБА_9 матеріали кримінального провадження № 12014250040000308 містили рапорти про затримання, в тому числі й потерпілих, на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе, в тому числі, обгрунтованість такої підозри.

Враховується, що обгрунтованість підозри ОСОБА_10 та ОСОБА_9 була предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчих ОСОБА_70 ) та ОСОБА_13 про застосування ним запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

З урахуванням того, що слідчими суддями задоволені відповідні клопотання та обрані запобіжні заходи, суд прийшов до правильного переконання, що органом досудового розслідування була доведена наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Наведені висновки не спростовуються посиланнями сторони обвинувачення на подальше закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у зв'язку із відсутністю в їх діях складів кримінальних правопорушень.

З показань колишніх слідчих та прокурорів, допитаних судом першої інстанції встановлено, що потерпілі перебували в стані алкогольного сп'яніння і, згідно рапортів, були затримані на місці вчинення злочину, зокрема безпосередньо після його вчинення. Крім того вони давали неоднозначні показання щодо мети перебування в м. Черкаси, тому, сукупність отриманих даних, давала підстави сумніватися у правдивості їх пояснень щодо непричетності до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Наразі матеріали кримінального провадження не містять даних про відсутність підстав для повідомлення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про підозру, які затримані на місці скоєння злочину, про що зазначено в рапортах працівників міліції.

Судом також обгрунтовано зазначено, що стороною обвинувачення не доведено, що на час затримання потерпілих, повідомлення їм про підозру, погодження клопотання про обрання запобіжних заходів прокурор ОСОБА_7 завідомо знав про невинуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_9 або про те, що офіційні документи, на підставі яких він приймав процесуальні рішення, зокрема протоколи затримання потерпілих, повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 , містили завідомо неправдиві відомості про вчинення ними злочину.

При цьому можлива неправильна оцінка прокурором ОСОБА_7 зібраних у кримінальному провадженні доказів та вчасно неперевірені показання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про їх перебування до пізнього вечора 23.01.2014 за межами м. Черкаси, не вказують на обгрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 366 КК України.

Щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, колегія зауважує про таке.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Таким чином, одним з елементів об'єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України).

Пунктом 3 примітки до ст. 364 КК України визначено, що істотною вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У постанові Верховного Суду України від 27.10.2016 №5-99кс16 зазначено, що диспозиція ч. 1 ст. 364 КК України, якою передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру). При цьому у судовому рішенні має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру має бути належним чином підтверджено і не викликати сумніву.

Таким чином, виходячи з буквального розуміння змісту п. 3 примітки до ст. 364 КК України, істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір і перераховуватися в матеріальний еквівалент.

Однак у цьому кримінальному провадженні не містяться будь-які докази завдання діями ОСОБА_7 істотної шкоди у матеріальному еквіваленті, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 своїми діями заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам, що передбачені та гарантовані ст. 3, 19, 29, 59, 63 Конституції України, а події знайшли широке висвітлення у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи судових і правоохоронних органів України загалом, з урахуванням положень ст. 5 КПК України, не є істотною шкодою, розмір якої визначений у примітці ст. 364 КК України і не утворює склад даного кримінального правопорушення.

Доводи про те, що суд безпідставно прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_14 ОСОБА_19 , ОСОБА_39 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , які, на думку сторони обвинувачення, слід оцінювати критично як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності, є голослівними. Зауважується, що матеріали кримінального провадження не містять обвинувальні вироки щодо вказаних осіб, що набрали законної сили, а також даних, які б ставили під сумнів їх показання.

Те, що вказані свідки не були очевидцями подій за участю протестувальників та фактичного затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не спростовує їх показання про те, що на момент прийняття відповідних процесуальних рішень, з урахуванням зібраних доказів, були достатні підстави вважати, що вказані особи причетні до масових заворушень, що мали місце 23 та 24.01.2014 біля ЧОДА.

Колегія суддів визнає надуманими твердження прокурора про те, що суд упереджено оцінив показання свідків - колишніх працівників міліції ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , які вказували на те, що вони безпосередньо нікого не затримували, хоча писали рапорти про затримання найбільш активних учасників акції протесту.

Вказані свідки були безпосередньо допитані судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. З їх показань вбачається, що вони, під час проведення масових заходів на Соборній площі, були задіяні задля охорони громадського порядку та не допущення захоплення адміністративної будівлі ЧОДА. Однак захід, який починався як мирна акція протесту, переріс в неправомірні дії, під час яких мітингувальники штурмували адміністративну будівлю, заподіювали працівникам поліції ушкоджень, кидались камінням, пошкоджували майно ОДА. Особисто вони нікого не затримували і в їх присутності також затримань не відбувалось, хоча деяким свідкам було відомо про факти таких затримань про що вони писали рапорти.

Вказаним показанням місцевим судом дана належна оцінка, з урахуванням правил, передбачених ст. 94 КПК України. При цьому стороною обвинувачення не зазначено, в чому саме полягала упередженість місцевого суд при оцінці показань таких свідків.

Визнаються безпідставними посилання прокурора про те, що суд вдався до оцінки дій потерпілих і констатував у своєму рішенні їх протиправність, оскільки, вони не підтверджені висновками, викладеними у судовому рішенні.

Зокрема у вироку не міститься жодного посилання на те, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були учасниками акції протесту, що мав місце 23.01.2014 біля ЧОДА, судом виключно встановлено, що вони, у період часу, коли деякі протестувальники здійснювали правопорушення, перебували на прилеглій до Соборної площі вулиці, тобто перебували на місці вчинення злочинів і під час їх скоєння, після чого були затримані.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не приймали участі в акціях протесту біля ЧОДА, оскільки перебували 23.01.2014 в кафе-барі «Клюб Нічка» до його закриття, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_29 та даними відеозапису з камер відеоспостереження, не дають підстав уважати, що обстановка, яка склалася на той час на Соборній площі та факт перебування потерпілих біля місця вчинення кримінальних правопорушень, відомості про які на той час внесені до ЄРДР за ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, не вказують на незаконне затримання потерпілих в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України та безпідставність подальшої перевірки їх причетності до таких кримінальних правопорушень.

Посилання прокурора про те, що судом порушено вимоги ст. 22 КПК України, колегія суддів визнає передчасними.

За змістом ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що його розгляд у суді першої інстанції проведений із дотриманням положень Глави 28 КПК України. Сторона обвинувачення в цій справі реалізувала свої процесуальні права в тій самій мірі, що і сторона захисту, зокрема право подавати докази та доводити перед судом їх переконливість.

Порушень, які перешкодили чи могли б перешкодити суду першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянути кримінальне провадження і постановити законний та обґрунтований вирок, а також підстав для його скасування, у тому числі на які посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати

УХВАЛИЛА:

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий

Судді