Справа № 524/6944/19 Номер провадження 11-сс/814/201/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 березня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 24 січня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_6 про роз'яснення ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 08 січня 2025 року.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що в цій заяві ОСОБА_6 висловлює незгоду з мотивами та обґрунтуванням відмови в задоволенні її скарги, натомість незгода з мотивами судового рішення не є, відповідно до ст.380 КПК України, підставою для його роз'яснення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 24 січня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя: не викликала потерпілого ОСОБА_7 в судове засідання для участі в розгляді заяви про роз'яснення судового рішення та на проголошення судового рішення; ухвала слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 08 січня 2025 року є незрозумілою для неї ( ОСОБА_6 ), натомість мотиви слідчого судді про те, що вона в заяві висловлює незгоду з мотивами та обґрунтуванням відмови в задоволенні її скарги є помилковими, оскільки свою незгоду із цим судовим рішенням від 08 січня 2025 року нею викладено саме в апеляційній скарзі.
Учасники провадження були належним чином повідомлені про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та до суду не з'явились. Водночас ОСОБА_6 заявила клопотання про здійснення апеляційного розгляду за її відсутності.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.1 ст.380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Зазначені вище положення КПК України передбачають можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що воно є доступним для сприйняття, дохідливим, таким, що не припускає варіативності свого тлумачення.
Слідчий суддя, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, так само як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Слідчий суддя, суд можуть лише, змінивши форму викладення, більш повно, чітко й зрозуміло навести ті частини рішення, що породжують певні труднощі для однозначного сприйняття.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08 січня 2025 року слідчим суддею відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області. У мотивувальній частині цього судового рішення, зокрема, детально наведено предмет оскарження та мотиви, з яких слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги ОСОБА_6 (а.п.33-34).
13 січня 2025 року ОСОБА_6 звернулась із заявою про роз'яснення вказаної вище ухвали слідчого судді (а.п.38).
Перевіривши матеріали провадження, ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 08 січня 2025 року (справа №524/6944/19, провадження №1-кс/524/35/25), яку ОСОБА_6 просила роз'яснити, колегія суддів дійшла висновку, що це судове рішення є доступним для сприйняття, дохідливим і таким, що не припускає варіативності свого тлумачення, зрозумілим та не містить положень, щодо яких можуть виникнути суперечності, через це не потребує роз'яснення.
Доводи ж заявника про роз'яснення судового рішення були пов'язані з викладенням незгоди з мотивами постановленого судового рішення, його змістом і наведеним у ньому твердженням щодо його оскарження, порядком здійснення слідчим суддею провадження по розгляду скарги, що не є предметом судового засідання при розгляді заяви про роз'яснення ухвали в порядку ст.380 КПК України, під час якого встановлюється лише наявність чи відсутність такого недоліку судового рішення, як його незрозумілість.
Тим не менше, колегія суддів зауважує, що слідчим суддею згідно з вимогами кримінального процесуального закону в резолютивній частині судового рішення від 08 січня 2025 року було викладено також твердження про те, що це рішення оскарженню не підлягає та вказане твердження відповідає приписам кримінального процесуального закону, зокрема, ст.309 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для роз'яснення ухвали слідчого судді від 08 січня 2025 року.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не було викликано потерпілого ОСОБА_7 в судове засідання для участі в розгляді заяви про роз'яснення судового рішення та на проголошення судового рішення позбавлені підстав.
Об'єктом роз'яснення в КПК України визнано судове рішення. Судовими рішеннями є, у відповідності до ст.369 КПК України, вироки, ухвали та постанови. Згідно з приписами ч.2 ст.110 КПК України судове рішення постановляється у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.369, 371-374 КПК України. Окрім того, виходячи з положень ч.2 ст.369 КПК України, рішення слідчих суддів відносяться до системи судових рішень.
У зв'язку з цим, вирішення питання про роз'яснення ухвали слідчого судді має відбуватися в порядку ст.380 КПК України.
Частиною 2 ст.380 КПК України унормовано, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
З урахуванням п.п.10, 24 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження є цілісною відносно автономною полістадійною частиною кримінального процесу, що об'єднує комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які, будучи спрямованими на вирішення загальних завдань кримінального провадження через досягнення конкретного правового результату, здійснюються уповноваженими суб'єктами з приводу процесуальних відносин (що можуть бути пов'язані чи не пов'язані безпосередньо з матеріально-правовими відносинами), які відрізняються предметною характеристикою, в особливому процесуальному порядку, результати яких формалізуються у відповідних процесуальних рішеннях.
Загальним критерієм класифікації системи процесуальних проваджень є їх спрямованість. За критерієм спрямованості всі наявні в системі сучасного кримінального процесу процесуальні провадження поділяються на дві групи: 1) провадження, предметом яких виступають кримінально-правові відносини (встановлення наявності або відсутності таких відносин, а за наявності встановлення підстав для притягнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, до кримінальної відповідальності; 2) провадження, що спрямовані на врегулювання правових відносин, які безпосередньо не пов'язані із кримінально-правовими, але їх виникнення та розвиток створюють необхідні умови для вирішення завдань кримінального провадження.
Провадження, що належать до другої групи, мають забезпечувальний характер щодо основних проваджень, оскільки, з одного боку, створюють необхідні умови для здійснення основного провадження, а з другого - забезпечують дотримання прав людини під час здійснення основного провадження. Така їх спрямованість визначає їх специфічний предмет, зміст якого становлять правові відносини, які безпосередньо не пов'язані з тими, що є предметом основних проваджень.
Характер цих правових відносин також не є однорідним, що обумовлює необхідність виокремлення в цій групі забезпечувальних проваджень двох окремих підгруп.
До першої підгрупи відносяться провадження, що мають допоміжний до основного провадження характер, до яких належать провадження з відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, а також провадження, в межах якого здійснюється міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
Матеріально-правову основу процесуальних проваджень другої підгрупи становлять відносини, що виникають і розвиваються у зв'язку зі здійсненням судового контролю під час досудового розслідування.
До таких особливих процесуальних проваджень можна віднести провадження: з надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій; з розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого, дізнавача й прокурора, а також розв'язання інших процесуальних питань, що виникають під час досудового розслідування і віднесені до повноважень слідчого судді.
У межах кожного із проваджень існують різні порядки здійснення кримінальної процесуальної діяльності, що в сукупності дозволяють вирішити завдання конкретного різновиду процесуального провадження і всього кримінального провадження в оптимальний спосіб.
Тобто провадження з розгляду слідчим суддею скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора відноситься саме до другої підгрупи другої групи проваджень.
Аналіз положень ст.306 КПК України, яка регламентує порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування, вказує на коло суб'єктів такого провадження.
Так, системно-структурний аналіз положень ст.306 КПК України свідчить про те, що він має відмінний суб'єктний склад учасників судового провадження щодо розгляду слідчим суддею конкретної скарги на досудовому провадженні, на відміну від суб'єктного складу учасників кримінального провадження в цілому, оскільки суб'єктний склад забезпечувальних проваджень не є тотожним суб'єктному складу основного кримінального провадження.
До учасників судового провадження щодо розгляду скарги в порядку ст.306 КПК України віднесено особу, яка подала скаргу, її захисника, представника, слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Залучення інших осіб до розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно саме таке коло учасників провадження підлягає повідомленню про місце, дату й час судового засідання по розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, постановленого за результатами розгляду скарги в порядку ст.306 КПК України.
На слідчого суддю не покладається обов'язок повідомляти про час та місце розгляду такої скарги усім іншим учасникам кримінального провадження, крім тих, що прямо зазначені в ч.3 ст.306 КПК України та направляти їм копію ухвали, постановлену за результатами такого розгляду, з роз'ясненням права на її оскарження у випадках, передбачених законом.
Саме такий підхід відображає логіку законодавця щодо нормативної регламентації забезпечувальних проваджень. Інше би свідчило про недотримання законності як загальної засади кримінального провадження.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що скаргу в порядку ст.ст.303, 306 КПК України на бездіяльність прокурора до слідчого судді було подано саме ОСОБА_6 . Затим ОСОБА_6 звернулась із заявою про роз'яснення ухвали слідчого судді від 08 січня 2025 року, постановленої за результатами розгляду її скарги за процедурою, передбаченою ст.306 КПК України.
Слідчим суддею було належним чином повідомлено ОСОБА_6 про місце, дату й час судового засідання по розгляду її заяви щодо роз'яснення судового рішення, що підтверджується телефонограмою, складеною секретарем судового засідання (а.п.40).
Разом з тим, ОСОБА_7 будь-яких скарг і заяв у цьому саме судовому провадженні (провадженні по розгляду скарги в порядку ст.306 КПК України та навіть у провадженні по розгляду заяви щодо роз'яснення ухвали слідчого судді за правилами ст.308 КПК України) не подавав, у зв'язку з чим у слідчого судді не було підстав для повідомлення його про місце, дату й час судового засідання по розгляду заяви ОСОБА_6 щодо роз'яснення судового рішення.
Окрім того, вказані вище доводи стосуються виключно ОСОБА_7 та не пов'язані з реалізацією прав апелянтом.
Ураховуючи викладене вище, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчук від 24 січня 2025 року - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4