Справа №333/2066/25
Провадження №1-кс/333/910/25
11 березня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
10.03.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У своїй скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що 22 лютого 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 , листом на електронну пошту було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ повідомлення про скоєння солдатами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , старшим солдатом ОСОБА_7 діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке було отримано вказаним правоохоронним органом 03.03.2025 року.
Враховуючи вимоги ст.303 КПК України ОСОБА_2 просить слідчого суддю зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташоване у м. Краматорськ внести відомості до ЄРДР за повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року.
Розглянувши скаргу ОСОБА_2 , а також матеріалами, долучені до вказаної скарги, слідчий суддя дійшов до такого.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним із проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Згідно п.18 ч.1 ст. 3 КПК України слідує, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Водночас, нормами Розділу ІІІ КПК України визначено, що повноваження слідчого судді місцевого суду здійснюються ним лише щодо органів досудового розслідування та дізнання, які знаходяться в межах територіальної юрисдикції даного суду.
При цьому, ні положеннями § 1 Глави 26 КПК України, який регламентує оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, ні іншими положеннями Глави 26 КПК України не визначено територіальної підсудності розгляду скарг, які подаються в порядку §1 Глави 26 КПК України.
Для вирішення цього питання суд вважає за необхідне, за аналогією закону застосувати ті норми КПК України, які регулюють подібні правовідносини.
Відповідно до норм КПК України, зокрема ч.7 ст.100, ч.2 ст.132, ч.1 ст.184, ч.1 ст.192 КПК України, клопотання, заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил підсудності.
Таким чином, з урахуванням положень ч.6 ст. 9 КПК України, зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена процесуальним законом.
Згідно з положеннями ст.38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Аналогічну позицію щодо застосування аналогії закону виклав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі від 16.06.2016 року № 223/1650/0/4-16. Також в цьому листі вказано, що органом досудового розслідування, враховуючи системний аналіз положень п.8 ч.1 ст.3 КПК України та ч.1 ст.38 КПК України, є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ), визначений у ч.1 ст.38 КПК.
З матеріалів, долучених до скарги вбачається, що заяву повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на електронну пошту 20.02.2025 року було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань.
У своїй скарзі ОСОБА_2 просить слідчого суддю зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташоване у м. Краматорськ внести відомості до ЄРДР за повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року.
Таким чином, фактично ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташоване у м. Краматорськ.
Враховуючи, що орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме: ТУ ДБР, розташоване у м. Краматорськ не перебуває під територіальною юрисдикцією Комунарського районного суду м. Запоріжжя, тому скаргу ОСОБА_2 має розглядати суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться вказаний орган досудового розслідування.
Враховуючи, що скарга ОСОБА_2 не підлягає розгляду в Комунарському районному суді м. Запоріжжя, оскільки орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції даного суду, слідчий суддя дійшов до висновку про повернення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 34, 38, 304, 306КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - повернути заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що на підставі ч.7 ст.304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати ОСОБА_2 разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1