Єдиний унікальний номер справи 333/2122/25
Номер провадження 2-о/333/192/25
іменем України
12 березня 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю:головуючого - судді секретаря судового засіданняСтоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою представника заявників - адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича (вул. Паторжинського, буд. 6-Б, м. Дніпро, 49005), який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Ситова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69104) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території,-
12 березня 2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява представника заявників - адвоката Ігнатова Є.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить суд: встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна від батьків: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 у пологовому будинку м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна я народила дитину - ОСОБА_3 .
У зв'язку з тим, що медичний документ про народження дитини, отриманий на території м. Севастополь, виданий на підставі законодавства Російської Федерації, є недійсним, а довідка про народження дитини видана некомпетентним державним органом України, заявники позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому порядку.
З цих підстав, заявники просять суд встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна від батьків: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 березня 2025 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами окремого провадження.
Представник заявників до суду не з'явився, але в заяві міститься вимога про розгляд заяви за їх відсутності, на задоволенні заяви наполягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин.
З урахуванням викладеного, суд розглянув справу за відсутності представника заінтересованої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року №789-XII, схваленою резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави - учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до змісту п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, суди можуть встановлювати факти народження, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.
За змістом ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я,документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Форма та порядок видачі документа про народження, на підставі яких здійснюється державна реєстрація народження, встановлена Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» від 08.08.2006 року № 545.
Відповідно до положень вказаного вище наказу, підставами для державної реєстрації народження є: а) медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о); б) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о).
Згідно з ч. 1 ст. 144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 ст. 7 ЗУ «Про громадянство України» визначено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Судом встановлені наступні обставини.
Заявники ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2007 року Мелітопольским МВ УМВС України в Запорізькій області, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 15 липня 2014 року Мелітопольским МВ УДМС України в Запорізькій області.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого «Симферопольським районным отделом ЗАГС №3 Департамента ЗАГС Министерства юстиции Республики Крым», 09 грудня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, остання змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Проте згідно з ч. 2, 3 ст. 9 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз вказаних положень законодавства вказує про те, що, починаючи з 20.02.2014, шлюби, зареєстровані на тимчасово окупованій території, та документи, видані на підтвердження такої реєстрації, на території України є недійсними. А тому, шлюби зареєстровані на тимчасово окупованій території, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя. Відтак подане свідоцтво не є допустимим доказом у справі.
Відповідно до наданого виписного епікризу від 15 червня 2024 року та довідки про народження № Р-02980, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00-45 годині народила дитину - дівчинку.
В матеріалах справи наявний документ окупованої влади «свидетельство о рождении серия НОМЕР_4 выданное 28.06.2024 г., ОСОБА_3 , дата рождения - 15.07.2024 г.; запись акта о рождении № 110249900000100360008, место регистрации отдел территориальный отдел ЗАГС города Мелитополь и Мелитополського района Управления ЗАГС Запорожской области».
Зазначений документ виданий нелегітимним органом на тимчасово окупованій території, де батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ..
Наданий документ виданий на непідконтрольній Україні території, а саме органом який створений та діє у порядку не передбаченому законом, є недійсними і не створює правових наслідків.
Заявники не можуть отримати свідоцтво про народження у відділ державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ встановленого зразка України та реалізувати в подальшому дитині всіх належних прав та свобод громадянина України.
Статтею 7 ЗУ «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно із ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно зі ст. 1, ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Пунктом 2 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Відповідно вимог ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.
Статтею. 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozеr v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ.
На підтвердження факту народження дитини заявниками надано копію медичного свідоцтва та свідоцтво про народження дитини.
Згідно ст. 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, апеляційний суд приймає зазначені докази як належні та допустимі.
Таким чином, оскільки законодавством визначено процедуру державної реєстрації народження дитини шляхом звернення до суду і заявниками доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, а в подальшому закордонного паспорту, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту народження дитини знайшла своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягає задоволенню.
Суд враховує, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебувають у зареєстрованому шлюбі відповідно до законодавства України, однак оскільки заява про встановлення факту народження дитини подана ними разом, суд відповідно до ст. 317 ЦПК України встановлює дані про обох батьків дитини.
З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити, встановивши факт народження дитини, що в подальшому буде підставою для державної реєстрації народження дитини.
Керуючись ст.ст.12,81, 89, 263-265, 273, 293, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням ст. ст. 144 Сімейного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, суд, -
Заяву представника заявників - адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича (вул. Паторжинського, буд. 6-Б, м. Дніпро, 49005), який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Ситова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69104) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт народження громадянкою України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Мелітополь, Запорізька область, Україна, дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Мелітополь, Запорізька область, Україна.
Зазначити в актовому записі про народження дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мелітополь, Запорізька область, Україна, громадянку України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Мелітополь, Запорізька область, - матір'ю дитини, та громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Мелітополь, Запорізька область - батьком дитини.
Для забезпечення негайності виконання рішень суду доручити Комунарському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести дії по державній реєстрації народження дитини, зробити відповідний актовий запис та надати заявнику або його представнику свідоцтво про народження дитини державного зразка.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов