Справа №:755/3932/25
Провадження №: 1-кс/755/844/25
"11" березня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 перевіривши виконання вимог ст. 303, 304 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України за скаргою ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 вказаного Кодексу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100040000550, установив:
у провадження суду 10 березня 2025 року надійшло дана скарга, у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, про неповернння вилученого майна під час огляду 16 лютого 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 8.
Згідно із ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчу суддю ОСОБА_1 та передано матеріали 11 березня 2025 року.
Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст. 303, 304 КПК України за скаргою, приходить до наступного.
Статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає … у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, ... , - … володільцем тимчасово вилученого майна, …
Тобто, тільки володілець тимчасово вилученого майна, як особа вказана в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, має можливість звернутися зі скаргою, з урахуванням того, що, згідно вимог ст. 22, 26 КПК, вказана обставина підлягає підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Позаяк, обов'язок доведення свого процесуального статусу лежить на особі, що звертається до суду в силу положень ст. 22 КПК України (див. з цього питання позицію КАС викладену в ухвалах від 10 грудня 2022 року у справі № 755/18555/20, від 15 серпня 2022 року у справі № 755/18627/21, де суд апеляційної інстанції вказав, що наявність чи відсутність права подавати скаргу (звернення) є складовою відповідного процесуального статусу відповідного учасника кримінального провадження, у зв'язку з цим, для того щоб встановити чи має особа це право слідчий суддя має встановити процесуальний статус цієї особи на підставі доданих до скарги (звернення) документів).
Із скарги вбачається, що вона подана і підписана адвокатом як представником ОСОБА_3 , як власника майна.
Однак, те, що ОСОБА_3 являється імовірним власником майна заявник не підтверджує жодними документами доданими до скарги, котра подана у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
При цьому, в ст. 16 КПК ідеться про позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження. Позаяк, право власності - це система правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном його власником.
Стаття 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб.
В об'єктивному значенні право власності - це право суб'єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.
У суб'єктивному значенні право власності - це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб'єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.
Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).
Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, а тому Суд при застосуванні норми - ст. 16, 303 КПК повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа, яка подала в даному порядку звернення набула право власності на майно, котре просить повернути та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному КПК.
В цій ситуації установлено, що майно вилучено під час проведення огляду квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
З даних скарги слідує, що за даною адресою мешкала дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Підставою огляду був факт виявлення трупа.
Тим самим, з доданих до звернення матеріалів, на переконання слідчого судді, не слідує факт права власності на речі особи в інтересах якої подано скаргу у відношенні майна, з якого у зверненні порушується питання його повернення.
До скарги додано тільки документи на представництво адвокатом інтересів ОСОБА_3 . Як наслідок, у цій справі заявником, в розрізі ст. 303 КПК, не підтверджено свої повноваження як представника власника майна/володільця (особи, котра має статус третьої особи).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права її подавати.
Тому, слідчий суддя приходить до висновку, що ця скарга підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК з роз'ясненням того, що повернення скарги, згідно із ч. 7 ст. 304 КПК, не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді.
З цих підстав та керуючись статтями 303, 304, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
скаргу повернути особі, яка її подала.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_5