Справа №:2604/6083/12
Провадження №: 6/755/129/25
про залишення заяви без розгляду
"12" березня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2025 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
13 лютого 2025 року судом витребувано з архіву Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 2604/6083/12.
18 лютого 2025 року з архіву Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 2604/6083/12, передано головуючому судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року заяву залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - два дні, з дня отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Частиною п'ятою статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 27 лютого 2025 року, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року про залишення заяви без руху доставлено до електронного кабінету заявника - 27 лютого 2025 року о 14:35 год.
Таким чином, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року про залишення заяви без руху вручено заявникові 27 лютого 2025 року.
Також ухвалу про залишення заяви без руху від 27 лютого 2025 року було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому заявник у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.
Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Водночас, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята статті 254 ЦК України).
У даному випадку строк для усунення недоліків позовної заяви розпочався - 28 лютого
2025 року, тобто, встановлений судом дводенний строк тривав до 03 березня 2025 року (включно).
06 березня 2025 року, тобто з пропуском встановленого судом процесуального строку, заявником АТ «Сенс-Банк», через свого представника - Гаполяка О.В., подано до суду заяву про усунення недоліків (передано судді Хромовій О.О. 12 березня 2025 року, після виходу судді із щорічної відпустки). До заяви про усунення недоліків додано документ про сплату судового збору.
Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Пунктом 10 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
При цьому, учасники справ зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункт
6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України).
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З точки зору закону поновлення та продовження процесуального строку - це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуального строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Із змісту наведеного убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк заяву до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання заяви пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини, а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини та причини їх виникнення.
При вирішенні питання про поновлення строків, суд враховує процесуальну поведінку особи, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку, та їх доведеність, тривалість пропущеного строку, сутність доводів та інші обставини, які мають істотне значення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справі від 18 листопада 2020 року № 439/1493/15-ц та у справі від
18 листопада 2020 року № 466/948/19.
Тому суд відповідно до статті 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, до заяви про усунення недоліків від 06 березня 2025 року заявником АТ «Сенс-Банк» клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не долучено, поважність причин пропуску встановленого судом процесуального строку не обґрунтовано.
Також суд враховує, що із клопотанням про продовження процесуального строку, встановленого судом, заявник не звертався.
Частиною другою статті 126 ЦПК України встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частиною п'ятою статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не заявив, поважність причин пропуску не обґрунтував, що є підставою для повернення заяви, в порядку визначеному частиною другою статті 126 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статями 15, 43, 44, 120, 126, 127, 185, 260, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 Розділу VIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікату виконавчого листа, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова