Справа № 755/1208/25
Провадження №: 3/755/892/25
"18" лютого 2025 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського УП ГУНП в місті Києві, про притягнення до адміністративної
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, працюючої лікарем ортопедом в ТОВ «Савен», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частинами першою та другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
23 січня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-2 КУпАП, яку на підставі протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями від 23 січня 2025 року (справа №755/1208/25, провадження №3/755/892/25) визначено суддю Вовк О.І. та в той же день передано у провадження судді Вовк О.І.
Крім того, 23 січня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частинами першо статті 173-2 КУпАП, яка на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 січня 2025 року (справа №755/1209/25, провадження №3/755/893/25) передано у провадження судді Вовк О.І.
06 лютого 2025 року, на підставі вимог частини другої статті 36 КУпАП справу про адміністративне правопорушення № 755/1208/25, (провадження № 3/755/892/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-2 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення справа № 755/1209/25, (провадження № 3/755/893/25); про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП, об'єднано в одне провадження та присвоєно № 755/1208/25 (провадження №3/755/892/25).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 624526 від 19 січня 2025 року, ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 22-40 год. по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: погрожувала, рвала документи, схопила за кофту, била руками та ногами.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 624527 від 19 січня 2025 року, ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 22-40 год. по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: вчинила домашнє насильство стосовно свого чоловіка в їх присутності.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 173-2 КУпАП
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП не визнала та пояснила, що вона подала заяву про розлучення з чоловіком, однак він не хоче розлучатися, тому у них виник конфлікт, документи вона не рвала, вони порвались, коли чоловік вихватив їх з її рук. Насильство вона не вчиняла, під час конфлікту діти вже спали та нічого не чули. На сьогоднішній день вони з чоловіком примирилия та вирішили розїхатися.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та її захисник - адвокат Косів Л.Т. в судовому засіданні просили закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративно правопорушення та пояснили суду, що мав місце конфлікт, який повністю вичерпано шляхом примирення сторін
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що 19 січня 2025 року між ними з дружиною мав місце конфлікт, який повністю вичерпано шляхом примирення сторін. До ОСОБА_1 , не має жодних претензій матеріального чи морального характеру. Обставини, що описані в протоколі, виникли через розбіжності у них із дружиною в поглядах на певні сімейні питання та способи їх вирішення. Ці розбіжності спричинили напруження у їхніх стосунках. Однак наголошував, що ознак умисного насильства з боку дружини не було, тому просив врахувати його позицію під час розгляду справи та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 . Також уточнив, що діти їхнього конфлікту не чули, оскільки на той момент вже спали.
На підставі частиною другою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статті 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається зі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладення такого обов'язку на суд не передбачено.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Пунктами 3 та 14 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 статті 1 Закону № 2229-VIII);
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоровю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 статті 1 Закону № 2229-VIII).
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
З аналізу вищевказаних норм убачається, що домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. У разі застосування таких діянь до малолітньої чи неповнолітньої особи, утворюють склад адміністративного правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП.
При цьому, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Отже, самі по собі, зокрема, штовханина, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії та висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному та психічному здоров'ю особи.
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Законом України від 22 травня 2024 року №3733-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (набрав чинності 19 грудня 2024 року), до статті 173-2 КУпАП, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, при складанні, у даному випадку, протоколів про адміністративні правопорушення за частиною першою і за частиною другою статті 173-2 КУпАП, особа, яка складає протоколи повинна викласти суть правопорушень, враховуючи диспозицію частини першої статті 173-2 КУпАП та положень Закону № 2229-VIII, в обох випадках, після чого зазначити наслідки у виді заподіяння шкоди, оскільки відсутність цього, фактично унеможливлює притягнення особи до відповідальності.
Відповідальність за частиною другою статті 173-2 КУпАП, яка інкримінована ОСОБА_1 настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Таким чином, адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства відносно неповнолітньої особи настає виключно у випадку, якщо внаслідок умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру обов'язково настали наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю малолітнього чи неповнолітнього потерпілого.
Так, відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Статтею 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Належне складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Так, згідно фабули протоколу серії ВАД № 624527 від 19 січня 2025 року, склад адміністративного правопорушення полягав у тому, що « ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 22-40 год. по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: погрожувала, рвала документи, схопила за кофту, била руками та ногами».
За вказаних обставин, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
А згідно фабули протоколу серії ВАД № 624527 від 19 січня 2025 року склад адміністративного правопорушення полягав у тому, що « ОСОБА_1 19 січня 2025 року о 22-40 год. по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: вчинила домашнє насильство стосовно свого чоловіка в їх присутності».
За вказаних обставин, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 173-2 КУпАП.
Водночас, під час складання окремих протоколів про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою та за частиною другою статті 173-2 КУпАП, посадовою особою не встановлено та не зазначено про наслідки протиправної поведінки ОСОБА_1 , а саме про наявність шкоди психічному та фізичному здоров'ю, заподіяної потерпілому ОСОБА_2 та, окремо, малолітнім потерпілим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
До протоколів та до письмових пояснень, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , які лише підтверджують факт сварки між подружжям, не надано жодних доказів (якими можуть бути висновки експертів, довідки медичних установ, тощо) на підтвердження обставин, викладених в обох протоколах.
Тобто, викладена в протоколі фабула, в порушення вимог статті 256 КУпАП, не містять обов'язкових елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , що підлягають доказуванню.
Також, потерпілий ОСОБА_2 , подаючи 18 лютого 2025 року до суду клопотання про закриття провадження та пояснення щодо обставин, які мали місце 19 січня 2025 року, стверджує, що у них з дружиною відбулася сварка, а його письмові пояснення від 19 січня 2024 року, щодо однієї події, дещо різняться за змістом. Докази заподіяння фізичної сили щодо малолітнх потерпілих у матеріалах справи відсутні, та про це не було відображено у фабулі протоколу.
Таким чином, за результатом розгляду справ, встановлено відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , та за частиною другою статті 173-2 КУпАП стосовно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У даному випадку, за встановлених обставин справи, має місце звичайна сімейна сварка, яка виникла між подружжям, що за своєю суттю не охоплюється диспозицією частин першої та другої статті 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаних правопорушень, за які особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративних правопорушень.
Згідно із положеннями статей 279, 280 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися виключно від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично самим судом.
Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Враховуючи сукупність наведених обставин, а також, що протоколи про адміністративні правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку про закриття провадження у об'єднаній справі з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 7, 9, 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,
провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва О.І. Вовк