Справа №:755/1346/25
Провадження №: 2-о/755/140/25
"10" березня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація про усиновлення та внесення змін до актованого запису про народження дитини, -
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація про усиновлення та внесення змін до актованого запису про народження дитини.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 , Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація про усиновлення та внесення змін до актованого запису про народження дитини залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не більше, ніж десять днів з дня отримання заявником ухвали.
Відповідно до вимог ухвали суду від 30 січня 2025 року заявнику надано строк для визначення суб'єктного складу заінтересованих осіб у справі. Водночас до заяви заявнику необхідно було долучити повний витяг з актового запису про народження дитини, яку має намір усиновити заявник, що необхідно задля з'ясування відомостей про батьків дитини, безпосередньо внесення даних щодо батька дитини (визнання ним свого батьківства (рішення суду про встановлення батьківства) та або запису про батька на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Також заявником не було додано до заяви документу, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади на усиновлення; висновок компетентного органу відповідної держави про умови життя заявників і можливість бути усиновлювачами (в матеріалах справи наявний соціальний звіт для родини усиновителів, підготовлений Агенцією з усиновлення, яка є приватною установою); дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави; зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною. Разом з цим, заявником не надано відповідних доказів на підтвердження виконання ним вимог Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905. Крім того, заявник обмежився поданням до суду одного екземпляру заяви, яка не містить додатків, що мають підтвердити підстави усиновлення та дотримання порядку звернення до компетентних органів для отримання дозволу на усиновлення, про що працівниками суду 24 січня 2025 року складено акт про відсутність додатків до заяви, яка надійшла від ОСОБА_1 . На виконання ухвали суду заявнику також необхідно було надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Заявником копію ухвали суду не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Однак, у межах визначеного судом строку заявником не виконано вимоги суду та не подано заяву про усунення недоліків, також заявник не скористався процесуальним правом подати заяву про продовження процесуального строку з урахуванням вимог статті 127 Цивільного процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріли заяви ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства та виконання вимог суду, які викладено в ухвалі суду від 30 січня 2025 року, суддя доходить наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимогою процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позову розуміється певно матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Недотримання обов'язкових вимог до форми та змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частин 3, 5 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 поданої заявипро усиновлення та внесення змін до актованого запису про народження дитини, у зв'язку з невиконанням ухвали суду про залишення заяви без руху у межах визначеного процесуального строку.
Частиною 7 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1, Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація про усиновлення та внесення змін до актованого запису про народження дитини вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.