Справа № 752/626/25
Провадження по справі № 1-кс/752/1972/25
іменем України
"04" березня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42023000000001001 від 20.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
встановив:
21 лютого 2025 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42023000000001001 від 20.06.2023 про арешт майна, яке вилучено 19.02.2025 під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, що зазначено у клопотанні з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
В судовому засіданні прокурор клопотання про арешт майна підтримав. Пояснив, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, оскільки може містити інформацію про обставини розтрати службовими особами КП «Київпастранс» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Бачата», ТОВ «ТД «Нортек» бюджетних коштів. Також прокурор вказував на те, що під час проведення обшуку детектив не мав можливості самостійно вилучити інформацію, яка містилася мобільному електронних носіях інформації. На даний час у органу досудового розслідування є необхідність у дослідженні вилучених мобільного телефону та флешки, з метою виявлення інформації, яка у них міститься та яка може бути використана, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Власник майна ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 на виклик слідчого судді не з'явилися. Причини неявки слідчому судді не повідомили.
Від представника власника майна ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення, за яких він просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки вилучене у ОСОБА_4 не відповідає критеріям речових доказів згідно ст. 98 КПК України. Доказів протилежного прокурором до клопотання не долучено та за змістом клопотання не наведено.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки у виді копій матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001001 від 20.06.2023 за фактом розтрати службовими особами КП «Київпастранс» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Бачата», ТОВ «ТД «Нортек» бюджетних коштів в особливо великих розмірах під час закупівлі шин для тролейбусів та транспортних засобів великої та малої тоннажності.
19 лютого 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.02.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung Galaxy A55» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з номером телефону НОМЕР_3 та флеш-накопичувач білого кольору марки «Transcent» об'ємом 16 GB.
Постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_6 від 20.02.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000001001 від 20.06.2023.
Орган процесуального керівництва вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження як речового доказу, оскільки вилучені документи та мобільний телефон можуть містити відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме заволодіння чужими майном - бюджетними коштами на шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою в умовах воєнного стану.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є зокрема арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, слідчий суддя вважає доведеним, що електронні носії інформації, на арешті яких наполягає прокурор, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_4 , є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити електронну інформацію, відомості щодо розтрати службовими особами КП «Київпастранс» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Бачата», ТОВ «ТД «Нортек» бюджетних коштів під час закупівлі шин для тролейбусів та транспортних засобів великої та малої тоннажності.
Враховуючи, що власником/володільцем зазначеного майна є ОСОБА_4 можлива причетність якого до вчинення кримінального правопорушення перевіряється під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не накладання арешту може призвести до знищення, приховування, спотворення інформація, яка міститься на вищезазначених електронних носіях інформації.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
Враховуючи, що вилучене за наслідками обшуку майно може бути використано як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під кримінального провадження, зважаючи на необхідність дослідження вилучених мобільного телефону та флешки, враховуючи існування ризиків знищення, приховування або втрати майна, у тому числі відомостей, що вони містять/можуть містити, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, про що заявлено прокурором у клопотанні, із забороною розпорядження та користування ним.
Власником майна та його представником не доведено, що вилучені електронні носії інформації, не містять відомостей про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.
Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а представником власника майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 42023000000001001 від 20.06.2023, яке вилучено 19.02.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон «Samsung Galaxy A55» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з номером телефону НОМЕР_3 ;
- флеш-накопичувач білого кольору марки «Transcent» об'ємом 16 GB.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 06.03.2025 о 10 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1