Справа № 752/4340/24
Провадження № 2-адр/752/10/24
Іменем України
24.02.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_1 - Лошкарьова Федора Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
У грудні 2025 представник позивача ОСОБА_1 - Лошкарьов Федір Анатолійович звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесеня нею витрати на правову допомогу в сумі 7100,00 грн.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає необхідним задовольнити частково заяву представника позивача ОСОБА_1 - Лошкарьова Федора Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2024, - скасовано.
У грудні 2025 представник позивача ОСОБА_1 - Лошкарьов Федір Анатолійович звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесеня нею витрати на правову допомогу в сумі 7100,00 грн.
У січні 2025 від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Бугаєнко Світлани Сергіївни надішли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В свої запереченнях зазначила, що позивачем не надано у визначений законом строк належних доказів на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Також зазначає, що з метою запобігання втрат Державного бюджету України та виконання невідкладних завдань, покладених на державу є важливим дотриманням принципу співмірності щодо задоволених майнових вимог та стягнення останніх за рахунок бюджетних асигнувань. На підставі викладеного просить залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду.
Як вбачається з рішення суду, судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь відповідача, а тому суд вважає за необхідне вирішити зазначене питання в додатковому рішенні.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи по суті питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України ці видатки належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилом ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАСУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на приписи ст. 8 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об'єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.
При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У силу п. 9 ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу фіксованого розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України.
Суд також зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16.
На підтвердження понесених витрат позивачем, адвокатом Лошкарьовим Ф.А., надано до суду: копію договору про надання правової допомоги від 20.02.2024 р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії 3Р № 21/2016; копію акта приймання виконаних робіт по договору надання правової допомоги від 20.05.2024; квитанцію про оплату від 20.02.2024 року.
Згідно наданих документів вбачається, що 20.02.2024 року між Адвокатським об'єднанням «Мімір» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого виконавець надає замовнику правову допомогу в об'ємах та на умовах, передбачених в даному договорі.
20.05.2024 між сторонами Договору підписаний акт приймання виконаних робіт по договору надання правової допомоги на суму 7100,00 грн.
20.02.2024 Адвокатським об'єднанням виставлено Клієнту квитанцію про оплату на суму 7100,00 грн.
Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, причина виникнення спору та предмет спору об'єктивно не вимагали вжиття будь-яких додаткових зусиль для з'ясування обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт є неспівмірним з категорією складності справи.
Окрім того, дана справа ухвалою суду від 05.03.2024 була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Підсумовуючи викладені вище міркування, беручи до уваги правові висновки постанови Верховного Суду від 10.06.2021 по справі №820/479/18 та від 22.06.2022 по справі №380/3142/20, враховуючи надані до матеріалів справи документи та заперечення відповідача щодо відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 252, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Лошкарьова Федора Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Постановити додаткове рішення, у адміністративній справі № 752/4340/24 (провадження № 2-а/752/151/24) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, зазначивши у резолютивній частині рішення:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, 51; ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Текст додаткового рішення складено 11.03.2025.
Суддя: Ю.Ю. Мазур