Справа №949/416/25
12 березня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту родинних відносин,
Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою та просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 14 грудня 2024 року, є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 14 грудня 2024 року, є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги мотивує тим, що 03 лютого 1982 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб під час якого ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_4
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. У нашій країні почалася мобілізація, під яку потрапив її син ОСОБА_3 , який 14 грудня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі н.п. Відродження Покровського району Донецької області.
Після отримання звістки про зникнення сина ОСОБА_3 , вона, як матір військовослужбовця, який є зниклим безвісти, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) з вимогою про виплату частини грошового забезпечення сина, у відповідності до п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011 -XII.
Проте, у такій виплаті їй було відмовлено, а подані нею документи повернуто на доопрацювання в частині надання доказів, які підтверджують (встановлюють) факт родинних відносин її, ОСОБА_1 , та її покійного чоловіка ОСОБА_4 зі зниклим безвісти сином ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_3 , а ОСОБА_6 - батьком ОСОБА_3 .
Проте, у подальшому, при отриманні паспортів громадянина України та інших правовстановлюючих документів, їхнє спільне з чоловіком прізвище зазначено як « ОСОБА_8 ». Разом з цим, при отриманні паспорта громадянина України їхнім сином ОСОБА_9 , прізвище не піддалося змінам та вказано як « ОСОБА_10 ». Причиною того, що написання їхнього прізвища має різну літерацію є особливості його перекладу з російської на українську мову.
Таким чином, через дані розбіжності виникли сумніви щодо наявності родинних відносин між нею, ОСОБА_1 , її покійним чоловіком ОСОБА_4 та їхнім зниклим безвісти сином ОСОБА_3 .
Намагаючись усунути розбіжності у написанні прізвищ, шляхом звернення до Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вона отримала відмову у зв'язку з відсутністю на те законних підстав.
При цьому зазначає, що встановлення факту родинних відносин має для неї юридичне значення, оскільки від цього залежить їй виплата, як матері військовослужбовця, який є зниклим безвісти, частини грошового забезпечення, передбаченого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Клюйка А.О. (ордер про надання правничої допомоги серії ВК № 1162629 від 26.02.2025 року), заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили задоволити.
До початку розгляду справи від заінтересованої особи ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, не заперечує проти задоволення заявлених вимог.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляд справи Міністерство оборони України повідомлено своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Також до початку розгляду справи, через канцелярію суду, від представника заявника - адвоката Клюйка А.О. надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які зможуть підтвердити факт, що є предметом заявлених вимог,яка ухвалою суду від 12 березня 2025 року задоволена.
Вислухавши заявника та її представника, допитавши свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги заявника не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Так, відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 одружилися 03 лютого 1982 року та обрали після реєстрації шлюбу прізвище " ОСОБА_10 ", що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 03 лютого 1982 року (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 13 лютого 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області (а.с.13) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Бродець, Дубровицького району Рівненської області і його батьками є: батько - ОСОБА_6 та мати - ОСОБА_7 , про що зроблено відповідний актовий запис № 28 від 04 грудня 1998 року.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 17 листопада 2020 року (а.с.17) підтверджено факт смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 одружилися 31 травня 2024 року та обрали після укладення шлюбу прізвище " ОСОБА_10 ", що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 31.05.2024 року (а.с.18).
Як зазначає представник заявника - адвокат Клюйко А.О. та про що зазначається у заяві, при отриманні паспортів громадянина України та інших правовстановлюючих документів, спільне прізвище заявника з її чоловіком зазначено як « ОСОБА_8 ». Разом з цим, при отриманні паспорта громадянина України їхнім сином ОСОБА_9 , їхнє прізвище не піддалося змінам та вказано як « ОСОБА_10 ». Зауважує, що причиною того, що написання їхнього прізвища має різну літерацію є особливості його перекладу з російської на українську мову.
Таким чином, в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що прізвище сина (зниклого безвісти військового) заявниці та його покійного батька у свідоцтві про смерть вказано - " ОСОБА_8 ".
Варто також зауважити, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2025 року прізвище батьків - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та їхнього сина ОСОБА_9 записано " ОСОБА_10 ". (а.с.13).
Факт родинних відносин загиблого ОСОБА_3 , та те, що він був сином покійного ОСОБА_4 та заявниці ОСОБА_1 у судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким даний факт достеменно відомо.
Разом з тим, згідно довідки №17 від 04 лютого 2025 року, виданої старостою сіл Бродець, Городище, Тумень Сарненського району Рівненської області В. Мазанович (а.с.21) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дійсно сином ОСОБА_1 .
Також, згідно з виписки погосподарської книги № 1 від 05 лютого 2025 року № 55/02-15, виданої старостою сіл Бродець, Городище, Тумень Сарненського району Рівненської області В. Мазанович (а.с.22), об'єкт по АДРЕСА_2 обліковується за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . У будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 - син та ОСОБА_1 - дружина.
Відповідно до сповіщення сім'ї від 17 грудня 2024 року №12781, адресованого ОСОБА_2 , повідомлено про зникнення 14 грудня 2024 року безвісти ОСОБА_3 (а.с.23).
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вказані вище невідповідності написання прізвища померлих чоловіка та сина заявниці ОСОБА_1 в правовстановлюючих документах та написанні прізвища померлого сина заявниці ОСОБА_17 у його правовстановлюючих документах, виникли по причині написання російською та українською мовами, а також через неуважність осіб, що вчинили вказані записи, які виправити на даний час неможливо оскільки вказані особи померли.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №15 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 26 травня 2021 року у справі №523/19129/19 та від 17 листопада 2021 року у справі №214/1816/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Як вбачається із заяви, метою встановлення даного факту є реалізація права на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України та отримання пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а можливості документально підтвердити родинні зв'язки між заявницею ОСОБА_1 , її покійним чоловіком ОСОБА_4 та зниклим безвісти сином ОСОБА_3 , крім як у судовому порядку, немає.
Таким чином, в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт родинних відносин між померлим чоловіком заявниці - ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_3 .
Доказів на спростовування такого факту заінтересованими особами надано не було.
На переконання суду, встановлення факту саме того, що у зв'язку із розбіжностями в написанні прізвища військовослужбовця та батьків, які неможливо усунути іншим шляхом, не пов'язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про будь - яке право.
Разом з тим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (з подальшими змінами).
Відповідно до ст. 2 Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 6 ст. 9 Закону визначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Окрім того, судом установлено, що заявниці не відмовлено у виплаті грошового забезпечення, натомість було повідомлено про необхідність надати додатково рішення суду про встановлення факту родинних відносин між зниклим безвісти військовослужбовцем та його батьками.
Оскільки заявниця не отримала відмову у виплаті грошового забезпечення, тому відсутні підстави стверджувати, що в неї наявний спір із уповноваженим органом.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши надані докази, ураховуючи, що факт, який просить встановити заявниця, повністю доводиться наданими нею доказами та має для заявниці юридичне значення, від встановлення якого залежить реалізація її права на виплату грошового забезпечення, іншого порядку встановлення даного факту немає, тому вважає, що заява про встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 293, 294, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту родинних відносин задоволити.
Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 14 грудня 2024 року, є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.