Справа № 544/444/25
пров. № 2-а/544/12/2025
Номер рядка звіту 129
12 березня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Ощинської Ю.О.
з участю секретаря судового засідання - Пірогова В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та скасувати постанову № 1216 від 05.10.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відносно нього відповідачем, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та винесено відповідну постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Повістка чи повідомлення про розгляд справи, щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП йому вручена не була. Постановою винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Проте повістка належним чином йому вручена не була, а у протоколі не зазначено коли відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, що неможливл.є його право бути вчасно обізнаним з приводу розгляду справи. Оскаржувана постанова не містить виклад обмтавин і суті адміністративного правопорушення, не зазаначено, що сааме скоїв позивач, відсутній опис обставин, матеріали справине містять у собі ані копії військового квитка, а ні будь яких доказів того, що він є призовником, військовозобов'язаною особою або резервістом. Відповідач не наддав жодних доказів щодо вручення йому повістки до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Він не отримував жодного листа від відповідача, у якому б зазаначалося, що йому потрібно з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на визначену дату. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністативного правопорушення перебдаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністравтивного првопорушення не надано. Зазначив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову у отриманні повістки, але у той день він не зміг з'явитися, оскільки не був повідомлений належним чином про вказану обставину через хворобу, військово облікові дані ним було оновлено вчасно. З огляду на вищевикладене вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена з порушенням норм чинного законодавства та є неправомірною, оскільки грунтується лише на припущеннях особи, яка виносила постанову про притягення до адміністративної відповідальності, а не на доказах. У постанові зазначено, що він отримав її 05.10.2024, але казана обмтавина на відповідає жійсності, оскільки вказана постанову ним було отримано у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 30.01.2025, отже дії відповідача є неправомірними і такими, що супечать вимогам КУпАП. Зазначив, що свою вину у вчиненому правопорушенні не визнає. Враховуючи викладене, позивач вважає, що спірна постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить позов задовольнити.
20 лютого 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що На адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла ухвала Пирятинського районного суду від 13.02.2025 р. у справі № 544/444/25, за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечує проти задоволення позовної заяви, вважає її необґрунтованою та просить її відхилити. Свою позицію обґрунтовуємо наступним. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Статтею 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 8 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Так, за даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не прибув за викликом по повістці з зазначеною датою прибуття на 08:00 год. 26.09.2024 (повістка № 1470) та відмовився від її отримання (акт відмови від отримання повістки в матеріалах справи) .
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Після чого 29.09.2024 № 12/6/2999 направлено звернення до ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області щодо доставлення даного громадянина за вчинення правопорушення за статтею 210 КУпАП, 210-1 КУпАП.
02.10.2024 о 13 год 15 хв. позивача було доставлено органами НПУ до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено адміністративний протокол. У адміністративному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 05.10.2024 об 11 год. 00 хв. про що позивач був ознайомлений і засвідчив своїм підписом.
05.10.2024 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, стосовно позивача, винесено постанову № 1216 від 05.10.2024. На розгляд справи позивач не прибув, про причини неявки не повідомив.
За нормативними правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово- облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210; 210-1; 211 КУпАП). Враховуючи вищевикладене просить суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.09.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив слухати справу у його відсутність, про що зазначив у позові.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про час та місце розглядом справи повідомлені належним чином, причини неяви до суду не повідомили. Клопотань про перенесення розглядом справи до суду не надходило.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 ст. 210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності наявні у справі докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1216 про адміністративне правопорушення 02.09.2024 вчинив адміністративне правопорушення, передюбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: 02.10.2024 о 13 год. 15 хв. органами Національної поліції ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при уточненні військово-облікових даних встановлено, що він 25.09.2024 відмовився від отримання повістки № 1470 де працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з оганами Національної поліції було складено акт відмови від отриманні повістки № 1470 від 25.09.2024 в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового облікризовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову сужбу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 38-39).
Як вбачається з копії протоколу № 1216, останній було складено 02 вересня 2024 року, а саме адміністративне правопорушення мало місце 02 жовтня 2024 року. Тобто, при складанні протоколу було допущено описку у даті його складання, на що не звернув уваги ОСОБА_1 та поставив підпис про ознайомлення із змістом останнього.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 № 1216 від 05.10.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового облікризовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову сужбу», ч. 3 ст. 22 Заону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правопорушуння вчинене у особливий період, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Копію даної постанови ОСОБА_1 отримав 30.01.2025 (а.с. 40).
Відповідно до копії військового квитка серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 зарахований на службу до в/ч НОМЕР_2 з 05.11.2024 (а.с. 33).
Суд вважає, що дії відповідача та дана постанова є протиправними, виходячи з наступного.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказана норма є бланкетною та при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В постанові вказано, що ОСОБА_1 у особливий період не виконав вимоги ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Тобто, посилання відповідача на невиконання позивачем даного є незаконним.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на зазначене вище, при винесені оскаржуваної постанови не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушення вимог ст. 34, 35 КУпАП в постанові не вказано обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
У постанові відсутній висновок щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові, прийнятій 05.10.2024 вказано, що ОСОБА_1 отримав копію постанови 05.10.2024, хоча її фактично він отримав 30.01.2025, про що міститься запис у постанові.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Крім того, статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надано суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.
Матеріали справи не містять належних доказів що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП. Зокрема, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є, на думку суду підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, у адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що провина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведена, у той час, як відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинення порушення в особливий період) № 1216 від 05.10.2024 підлягає задоволенню, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 9 - 11, 235, 245, 251, 268, 278 - 280, 286 КУпАП, ст. ст. 77, 241 - 246, 255, 268 - 272, 286 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову № 1216 від 05.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 грн. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 20.11.1997, РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Ю.О.Ощинська