36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.10.2010 р. Справа №21/210
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 49600, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав", 36000, м.Полтава, вул.Шевченка, 44
про стягнення 27 445,00 грн.
Суддя Тимченко Б.П.
Представники:
від позивача: Коваленко Ю.М., дов. №40 від 01.10.2010р.
від відповідача: Веклич О.В., дов. №2 від 25.01.2010р.
Суть справи : Розглядається позовна заява Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" про стягнення 27 445,00 грн. штрафу.
Представник позивача на позові наполягає.
Представник відповідача позов визнає.
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафу з відповідача з 27445,00 грн. до суми однократної провізної плати в розмірі 5849,00 грн. Клопотання мотивоване тим, що фактом порушення з боку відповідача матеріальних збитків позивачу, іншим учасникам господарських відносин не завдано, а тому співвідношення штрафу, що стягується з відповідача, та наслідків невірного зазначення маси вантажу не є співрозмірними. Відповідач також знаходиться в важкому матеріальному становищі.
Суд розглянув та відхилив клопотання з огляду на наступне.
Згіно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
П.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надано право господарському суду при прийнятті рішення зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання. При цьому в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" № 01-08/71 від 02.02.2010 р. на запитання чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України Вищим господарським судом України надано відповідь, що виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
В 6.2 роз"яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" роз"яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відпрвником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Аналогічна позиція викладена в п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" № 01-08/71 від 02.02.2010 р.. На запитання чи є обов'язковим для стягнення штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, доведення залізницею наявності факту збитків внаслідок невірно зазначених відомостей в накладній відповідно до положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, Вищим господарським судом України надано відповідь, що у пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Крім того, господарський суд не має права зменшувати розмір санкцій, передбачених нормами чинного законодавства. Так, у п.6 листа від 31.09.1999 р. №01-8/141 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році" Вищий арбітражний суд України, відповідаючи на запитання, чи вправі арбітражний суд застосовувати пункт 3 статті 83 АПК у разі, коли суми штрафу і пені, нарахованих за порушення антимонопольного законодавства, не сплачені винною стороною через її важкий фінансовий стан, зазначивши, що стаття 83 ГПК України надає суду право зменшувати розмір неустойки (пені, штрафу) лише у випадках порушення суб"єктом підприємницької діяльності зобов"язань за цивільно-правовими угодами, а не будь-яку неустойку взагалі, тому господарському суду слід керуватись вимогами антимонопольного законодавства.
Оскільки позивачем не доведено, що випадок є винятковим, не повідомлено причин неналежного виконання обов'язку щодо зазначення маси вантажу, вжиття відповідачем будь-яких заходів для усунення порушення, інші об"єктивні обставини, та виходячи з того, що стягнення штрафу передбачене не за порушення цивільно-правової угоди, а за порушення вимог актів законодавства, суд відхиляє клопотання про зменшення розміру штрафу.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
26.02.2010 року зі ст. Супрунівка Південної залізниці за залізничною накладною № 44026072 в залізничному вагоні № 66047929 (напіввагон) на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на адресу ВАТ „Запоріжсталь" було відправлено вантаж брухт чорних металів. Відправник Товариство з обмеженою відповідальністю „Метсплав".
01.03.2010 року на ст. Знаменка Одеської залізниці на підставі акту загальної форми № 7539 від 28.02.2010 року було проведено контрольне зважування вагону № 66047929. В результаті було встановлено що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 44026072 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Знаменка.
Переважування проводилось на 150-тоних вагонних вагах ст. Знаменка, повірених 18.09.2009 року. В технічному відношенні вагон справний, в вагоні двері заварені, люки щільно закриті та укручені дротом. В комерційному відношенні розмір навантаження відповідно до висоти бортів не зазначено, навантаження рівномірне, нижче бортів на 200 мм, захисне маркування відсутнє, слідів крадіжки та втрати вантажу не виявлено.
В зв'язку з вищезазначеним у відповідності з ст. 129 Статуту та п. 4 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт АА № 054417/187/121 від 01.03.2010 року.
03.03.2010 року залізничний вагон № 66047929 прибув на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці. На станції призначення, на підставі комерційного акту АА №054417/187/121 від 01.03.2010 року складеного ст. Знаменка, було здійснено перевірку вантажу. Під час перевірки встановлено що різниці проти маса вантажу вказаної в комерційному акті немає Про дані обставини зроблено відповідний запис в розділ “Є” комерційного акту.
Згідно з ч. 1 ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року №273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Ст. 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
В ст. 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 6 Статут залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Ст. 23 Статут залізниць України та „Правилами перевезень вантажів" затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме „Правилами оформлення перевізних документів", передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п. 2.1. та 2.2. розділу 2 „Правил оформлення перевізних документів", графи „Маса вантажу в кг. визначена відправником" та „Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.
Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 „Правил приймання вантажів де перевезення", маса вантажу визначається відправником.
Як передбачено п. 2.3. „Правил оформлення перевізних документів", правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.
Пунктом 28 „Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що вантажі завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Ст. 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про залізничний транспорт", розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Згідно з ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
Згідно з накладною № 44026072, загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 5849,00 грн. В зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу згідно з розрахунком суду складає 29245,00 грн.
Позивачем заявлено до стягнення 27445,00 грн. Від позивача заяви про уточнення позовних вимог не надходили. З огляду на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (клопотань відповідно до ст.83 ГПК України про вихід за межі позовних вимог до суду також не надходило) суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення 27445,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" (36000, м.Полтава, вул.Шевченка, 44, р/р 26000300152 в ХФ АБ "Експрес Банк", МФО 350716, код ЄДРПОУ 30336272) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, одержувач коштів: Запорізької дирекції залізничних перевезень ДП „Придніпровська залізниця" № 26007000215001 в ДФ АБ „Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 04713145) штраф в сумі 27445,00 грн., держмито в сумі 274,45 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Тимченко Б.П.